Лазурний 1
Cerco l'estate tutto l'anno e all'improvviso eccola qua.
Lei è partita per le spiagge e sono solo quassù
in città, sento fischiare
sopra i tetti un aeroplano che se ne va.
Azzurro, il pomeriggio è troppo azzurro
e lungo, per me, mi accorgo di non
avere più risorse senza di te,
e allora io quasi quasi prendo il treno e
vengo vengo da te.
Ma il treno dei desideri nei miei pensieri
all'incontrario va.
Sembra quand'ero all'oratorio,
con tanto sole, tanti anni fa.
Quelle domeniche da solo in un cortile, a passeggiar.
Ora mi annoio più di allora,
neanche un prete per chiacchierar.
Azzurro, il pomeriggio è troppo azzurro
e lungo, per me, mi accorgo di non
avere più risorse senza di te,
e allora io quasi quasi prendo il treno e
vengo vengo da te.
Ma il treno dei desideri nei miei pensieri
all'incontrario va.
Cerco un po 'd'Africa in giardino,
tra l'oleandro e il baobab,
come facevo da bambino,
ma qui c'è gente, non si può più,
stanno innaffiando le tue rose, non c'è il leone,
chissà dov'è.
Azzurro, il pomeriggio è troppo azzurro
e lungo, per me, mi accorgo di non
avere più risorse senza di te,
e allora io quasi quasi prendo il treno e
vengo vengo da te.
Ma il treno dei desideri nei miei pensieri
all'incontrario va.
Я шукаю літо весь рік, і раптом, ось воно тут,
Вона поїхала на пляж, а я один в місті.
чую, як гуде
над дахами літак, який летить.
Лазурний, день після полудня занадто блакитний
і довгий для мене, я розумію,
Що у мене більше немає сил без тебе.
І тоді я майже-майже сідаю на поїзд
І їжу, їжу до тебе
Але поїзд бажань в моїх думках йде
в зворотну сторону.
Здається, коли я був в церкві,
з таким сонцем, стільки років назад,
У ті неділі один у дворі я гуляв.
Зараз я сумую більше, ніж тоді,
навіть немає священика, щоб поговорити.
Лазурний, день після полудня занадто блакитний
і довгий для мене, я розумію,
Що у мене більше немає сил без тебе.
І тоді я майже-майже сідаю на поїзд
І їжу, їжу до тебе
Але поїзд бажань в моїх думках йде
в зворотну сторону.
Я шукаю трохи Африки в саду між
олеандром і баобабом,
Як я робив дитиною,
але тут люди, більше не можна,
Вони поливають твої троянди, немає лева,
хто знає, де він.
Лазурний, день після полудня занадто блакитний
і довгий для мене, я розумію,
Що у мене більше немає сил без тебе.
І тоді я майже-майже сідаю на поїзд
І їжу, їжу до тебе
Але поїзд бажань в моїх думках йде
в зворотну сторону.