Аудиторія як суб'єкт спілкування
Трохи осторонь стоїть спілкування однієї людини з групою, мета якого - передати інформацію, знання, оцінки і враження. Наприклад, спілкуються викладач і студенти або виступає перед зацікавленими людьми фахівець або вчений. Така форма спілкування вимагає знань з етики та психології, певних умінь і навичок.
Кількість людей в аудиторії може бути різною - від кількох людей до великої групи людей. Це залежить від цілей тих, хто організовує лекцію, і можливостей приміщення, де вона відбувається. Але у всіх випадках людей, скільки б їх там не було, об'єднує спільна діяльність з приводу того, для чого вони зібралися.
В рамках цієї діяльності люди, які слухають лекцію, стають сукупним суб'єктом спілкування, тому що їх об'єднують мета, мотиви, інтереси. Однак кожен залишається особистістю зі специфічно вираженими своїми цілями, мотивами, інтересами, які можуть не збігатися в повній мірі з груповими. У процесі спільної діяльності нерідко створюються умови для вирішення таких проблем, які не під силу окремій особистості. До того ж, як зазначалося, групове рішення, в прийнятті якого брала участь особистість, для неї стає більш значущим, ніж власне.
Отже, аудиторія - це короткочасна, відносно стійка спільність людей, діяльність яких спрямовується лектором (викладачем, вченим, оратором і ін.) І яка постає як єдиний сукупний суб'єкт спілкування [3, с. 104-114].
Почуття спільності, яке виникає в аудиторії, більш повне, якщо люди, запрошені для того, щоб послухати оратора, спеціально підготовуваліся до цього. Це, в свою чергу, викликає відповідну налаштованість. А наявність першої та другої характеристик зумовлює появу третьої - загальну активність аудиторії. Отже, аудиторія - це особливий психологічний феномен, своєрідне розсипчасте "ми". Головним завданням лектора, оратора є консолідація цього "ми" на основі загального інтересу присутніх в аудиторії особистостей.