ББК 60.530.37я73 А74
Р е ц е н з е н т и:
і д-р іст. наук, проф. В. Маліков
Анцупов А.Я. Шипілов А.І.
Це перший вітчизняний підручник, в якому зроблена спроба узагальнення і систематизації наукових знань про конфлікти, отриманих
в різних областях української науки.
З позиції міждисциплінарного підходу викладаються основи вітчизняній конфліктології, характеризується історія розвитку її галузей, пропонується універсальна понятійна схема опису конфліктів. Розглянуто методологічні принципи конфліктології, методи і методики вивчення конфліктів, умови і способи їх попередження
і конструктивного регулювання.
письмового дозволу видавництва
Можливо, XXI століття поставить людство перед альтерна- тівой: або він стане століттям конфліктології, або він бу- дет останнім століттям в історії цивілізації. Конфлікти в XX в. стали основною причиною загибелі людей. Дві ми- ровие війни, більше 200 крупномасшабних воєн, локаль- ні військові конфлікти, терор тоталітарних режимів, збройна боротьба за владу, вбивства, самогубства - всі ці види конфліктів по самій наближеною оцінкою забрали в нинішньому столітті до 300 млн. Людських життів. Повільне, але нестримне вдосконалення і поширення зброї масового ураження, випробування ядерної зброї Індією і Пакистаном свідчать про зростання небезпеки війни із застосуванням цієї зброї. Внутрішньополітична боротьба - один з вирішальних факторів розвитку більшості держав. Конфлікти в організаціях нерідко роблять визначальний вплив на якість їх діяльності. Згода в сім'ї і з самим собою виступає найважливішою умовою щасливого життя кожної людини.
Кожному Украінаніну, керівнику на будь-якому рівні, включаючи державний, сьогодні терміново необхідні знання про способи попередження та конструктивного розв'язання конфліктів різних рівнів. Такі знання важко отримати, спираючись тільки на здоровий глузд. Не можна їх цілком запозичити і у зарубіжних спе циалистов, так як вітчизняні конфлікти занадто специфічні. Навчити конструктивно вести себе в кон- фліктена можна дослідним шляхом. Але досвід або занадто дорого коштує, або приходить пізно. Для швидкого напів- чення практичних знань про конфлікти необхідно енергійне формування і розвиток науки - конфлік- тологіі.
Для вирішення цього завдання важливо провести хоча б са мий загальну систематизацію вже наявних знань про конфлікти, визначити методологічні та теоретичного ські основи науки, окреслити контури склалася па- радігми конфликтологических досліджень, намітити перспективи їх розвитку.
системних уявлень про зміст конфліктологі- чеський науки.
Введення в конфліктології
Є вагомі підстави вважати внутрішньовидову агресію найбільш серйозною небезпекою, яка загрожує человече- ству в сучасних умовах.
Гуго Греції (1583-1645) допускав можливість війни між суверенними державами, в якій обидві сторони переконані у власній правоті. Його міркування заклали теоретичну основу для пізнішого поняття нейтралітету.
Томас Гоббс (1588-1679) обгрунтував в «Левиафане» концеп- цію «війни всіх проти всіх» як природного стану. Він вважав головною причиною конфлікту прагнення до равен- ству, яке призводить до виникнення у людей однакових надій, бажання заволодіти тими ж об'єктами, необхідними для самозбереження або одержання задоволення, а це пре обертає людей у ворогів, породжує суперництво, недовіру і честолюбство.
Новий час. В даний період були популярні ідеї ЖанЖака Руссо (1712-1778) про етапність всесвітньо-історичного процесу. Спочатку існує "природний стан", коли люди є вільні і рівні, потім розвиток цивілізації приводить до втрати стану рівності, свободи і щастя і, нарешті, за- ключів «суспільний договір», люди знову знайдуть утрачен- ву гармонію суспільних відносин, «вічний мир »і з- Глас. На думку Ж.-Ж. Руссо, суспільний договір возмо- дружин під жорстким контролем народу, тому що війни міністрам потрібні і добру волю вони не виявлять. Тому «справа вже не в умовляння, а в примусі".
14 /. Введення в конфліктології
Німецький філософ Іммануїл Кант (1724-1804) вважав, що
стан миру між людьми, що живуть по сусід- ству, не їсти природний стан. Останнім, на- оборот, є стан війни, тобто якщо і не беспрерив- ні ворожі дії, то постійна загроза. Слідів- вательно, стан миру має бути встановлено.
Тут проглядається зв'язок з ідеями Ж.-Ж. Руссо про «суспільний договір».
Пукраінскій військовий теоретик Карл Клаузевіц (1780-1831) у праці «Про війну» визначив природу міжнародного військового конфлікту, запропонувавши знамениту формулу: «Війна є про- долженой політики іншими засобами». Протягом всієї історії міжнародні військові конфлікти є не біо- логічною неминучістю, що не відхиленням від норми в курсі тієї чи іншої держави або проявом норовливий монар- ха, а закономірним розвитком тих процесів, які йшли усередині держав і на світовій арені до переростання їх у конфлікт .
/ Передумови формування конфліктологічної ідей
нізм відбору найбільш пристосованих видів. Надалі погляди Ч. Дарвіна отримали розвиток в деяких соціологіче- ських і психологічних теоріях конфлікту.
1.2. Проблема насильства в релігійних уміннях
Розгляд еволюції наукових поглядів на конфлікт показало, що ставлення до світу і війні, згоди і насильства в історії людства було неоднозначним. Суперечливість оцінок насильства властива і для релігійних навчань.
Християнство. Питання про ставлення християнства до пробле ме насильства складний, а в деяких аспектах неразрешим, по- кільки в різних християнських культах позиції з даного питання виявилися протилежними. Якщо християнство в цілому можна розглядати як певне відображення міроумонастроенія, яке характеризувало насамперед європейської людини протягом багатьох століть, то ставити проблему та- ким чином правомірно. Можна говорити про ставлення до на- сілію в рамках так званої східної традиції [67].
Суперечливе ставлення до насильства міститься в священний них книгах християн - Старому і Новому заповітах. У книзі «Вихід» Старого завіту є однозначне твердження про те, що Бог
- Муж війни. Зустрічаємо ми і заклик до віруючих прославляти Всевишнього силою. У свою чергу звернення до Бога під час битви приносило перемогу (Див. Біблія, гл. V, п. 18-22).
16 / • Введення в конфліктології
Віста і злість до інших (13,3%); насильство, війна, воювати (12%); бити, побити, забрати, привласнити (8,1%).
Отримані дані підтверджують суперечливість відно шення Біблії до проблеми «насильство -згода».
Пізніше з'являється негативне ставлення християнства до воєн. Про це можна судити по забороні Соломону будів ництва святого храму, «тому що пролив багато крові на зем- ле». Вельми символічний факт доручення його будівництва чоло століття, руки якого не були заплямовані кров'ю. Згодом була висловлена впевненість в тому, що народи перекують мечі на орала, встановлять мир і гармонію.
Перетворення християнської церкви з гнаної владою секти в державну релігію в Римській імперії і некото- яких інших державах породило протиріччя християнських догматів. Воно виявлялося потім у всій подальшій історії християнства. Ставши офіційною ідеологією, церква не могла не підтримувати ведення воєн, а часом і сама була їх органі- затором. Апогеєм трансформації пацифізму раннього християн ства на захист насильства стали Хрестові походи XI-XIV ст. в
Під час яких загарбницькі цілі прикривалися релігійними гаслами боротьби проти «невірних», звільнення «фоба держ- подня» і «святої землі» (Палестини).
З приводу діянь християнської церкви католицький теолог Фома Аквінський писав:
Ч.то стосується церкви, вона виконана милосердя і
потроєнь подібним чином, це не було б противно вільний'ожьім.
Далеко не всі християни поділяли офіційні позиції церкви. Цей період в історії християнства відзначений вспле- ському єресей, особливо в католицтві (братство франціскан- ців, анабаптисти, квакери і ін.), Які зробили небез- успішні спроби повернутися до ідеалів ранньохристиянського пацифізму.
У новітній час до ідей негативного ставлення до на- сілію звертається офіційна католицька церква, а в самий останній час - також і православна. Це свідчить про трансформації християнської церкви, яка старається встигнути за змінною життям. Якщо раніше можна було чітко просле- дить відмінності між державною релігією і єретичними рухами, то сьогодні створюється світоглядний консенсус різних християнських течій, що знаходять точки сопрікос- новения по гострих проблем.
Іслам. Подібно християнству ставлення ісламу до конфлік- там і насильства суперечливо. Суть ісламської концепції ми- рового пристрою полягає в багатоваріантності, яка обумовлена всемог / щей волею Аллаха. «А якщо побажав твій Господь, - наголошується в Корані, - то Він зробив би людей на- родом єдиним. А вони не перестають різноголосий ». У священний ної Книзі мусульман пропонується не вибирати віруючим в Аллаха друзів з іудеїв і християн, намагатися бути першим в добрих справах. Правовірним необхідно пам'ятати про вчення Ал- Лаха як єдиною надійної опори життя, не допускати примушування до релігії і вести боротьбу за розширення геостра- тегіческого простору ісламу. Це пов'язано з тим, що для му- Сульман «зло» втілено в іновірству, світ для них ділиться на «дар аль-іслам» - обитель ісламу і «дар аль-харб» - обитель війни, світ невірних.
Чи не виключає іслам військового насильства і між едіноверца- ми. При цьому кожен сповідує іслам повинен бути використані Виконано прагнення примирити ворогуючі сторони. Якщо ж це не вдається, то необхідно боротися на стороні справедли- вості і бути неупередженим. На практиці це призводить до жорстоких зіткнень всередині ісламського світу. Вони особ але часті між двома гілками ісламу - сунітами і шиїтами.
18 /. Введення в конфліктології
Кармічний підхід до недопущення конфліктів більш ха- рактер для індуїзму. Він полягає в необхідності фор- мування позитивної карми суспільства, країни, яка складається з індивідуальних карм.
1.3. відображення конфліктів
в мистецтві і засобах масової інформації
Таблиця 1.1. Почуття, які відчувають глядачами
ПРИ п Р ° з м о т Р е інформаційних телевізі-
телеглядачі відчувають почуття тривоги безза-
щітності, втоми і невпевненості. Очевидно, що е т "чувст- ва не можуть не впливати на їх поведінку, в тому числі і в конфліктних ситуаціях.
Передумови формування конфліктологічної ідей
Таким чином, мистецтво і засоби масової
т мають потужний вплив на формування у всіх лю- дей установок, що впливають на їх поведінку в конфліктних ситуаціях;
т впливають на розуміння і оцінку конфліктів самими кон- фліктологамі, керівниками, політиками;
• допомагають формувати у людей, починаючи з дитинства, стереоті- пи конструктивного поведінки в проблемних ситуаціях з- циального взаємодії.
9 1.4. Практичні знання як джерело конфликтологических ідей
Одним з важливих ненаукових джерел конфліктологіче- ських ідей є практичні знання. Вони являють собою накопичуються в процесі життя дослідним шляхом і час- тично передаються від покоління до покоління відомості про принципи, способи і прийоми поведінки в передконфліктних і конфліктних ситуаціях. Емпіричний індивідуальний і колективний життєвий досвід, що дає рецепти оптимального поведінки в конфліктах, безумовно повинен бути об'єктом изу- чення конфликтологической науки. Швидше за все вибір конкретним людиною того чи іншого способу поведінки в кон- фліктена сьогодні на 90% визначається його особистим життєвим досвідом і тільки на 10% - науковими конфликтологический знаннями.