Вірш «Зимовий ранок».
Сприйняття, тлумачення, оцінка
Вірш ми можемо віднести до пейзажної лірики, стиль його - романтичний. Основна тема - співвідношення настрої-ний людини і природи, зміна контрастних станів в при-роді і людської душі.
В основі композиції вірша лежить антитеза. Відкритому-ється воно чарівним зимовим пейзажем і зверненням до лю-бімой:
Мороз та сонце; день чудовий!
Ще ти спиш, один чарівний -
Пора, красуня, прокинься:
Відкрий зімкнуті млістю погляди Назустріч північній Аврори,
Зіркою півночі стань!
Антитезу ми маємо вже в першому рядку вірша - «мороз» (скутість, щось мертве, застигле) і «солн-це» (тепло, життя, любов). У цій же строфі представлений образ героїні - це красуня, «зірка півночі», холодна, горда і неприступна. Вона занурена в млість, спокій, сон, їй працю-но «прокинутися до життя». Образ героїні тут зближується з образом довгої, холодної зими. Ліричний герой же, напр-тив, живий, веселий, сповнений життєвих сил, спрямований до тепла і світла. І вже в цьому ми бачимо певне протиставлення.
У другій строфі, згадуючи про вчорашній вечір, поет со-здает контрастний по відношенню до сьогоднішнього ранку пейзаж:
Вечор, ти пам'ятаєш, хуртовина злилася,
На каламутному небі імла носилася;
Місяць, як бліда пляма,
Крізь хмари похмурі жовтіла,
І ти сумна сиділа, -
А нині ... подивися у вікно ...
Стан природи тут співзвучно станом людської душі. Похмура, похмура атмосфера вечірньої природи надає особливої гостроти ранковим враженням героя. Не можна оцінити по достоїнству радісне, сонячне ранок, якщо в житті не було непогожої вечора. І ця думка поета символічна. Мова тут йде не тільки про зміну погоди, але і про чергування життєвий-них бур і безхмарного щастя в житті людини.
У третій строфі ми знову бачимо дивну картину, повну фарб, життя:
Під блакитними небесами Чудовими килимами,
Виблискуючи на сонці, сніг лежить,
Прозорий ліс один чорніє,
І ялина крізь іній зеленіє,
І річка під льодом блищить.
У цій строфі також присутній антитеза: чудові килими снігу протиставлені лісі, що чорніла вдалині, про-прозорі і оголеному, річці, скутою льодом.
У четвертій строфі ми бачимо опис кімнати, перено-сімся в атмосферу тепла, затишку, світла. Душа героя розкрита на-зустріч майбутньому - новому прекрасному дню:
Вся кімната бурштиновим блиском Осяяна. Веселим тріском Тріщить затоплена піч.
Приємно думати у лежанки.
Але знаєш: чи не веліти чи в санки кобилка буру запрягти?
Тут також присутній антитеза. Веселому тріску грубки протиставлена лежанка, що асоціюється зі сном, поко-ем, нерухомістю. «Енергія вогню тут протистоїть інертності побуту».
В останній строфі виникає мотив руху, бігу в проти-вовес спокою і нерухомості в застиглій зимової природи:
Ковзаючи по ранковому снігу,
Друг милий, віддамося бігу нетерплячого коня І відвідаємо поля порожні,
Ліси, недавно настільки густі,
І берег, милий для мене.
Тут герой говорить про місця, близьких його серцю. Він немов запрошує свою кохану розділити з ним його прив'язаний-ність.
Вірш написаний чотиристопним ямбом, секстина-ми. Поет використовує різноманітні засоби художньої виразності: епітети ( «друг чарівний», «хмари похмурі», «нетерплячому коня»), уособлення ( «хуртовина злилася»), срав-ня ( «місяць, як бліда пляма»), навмисну тавтологію і алітерацію ( «Веселим тріском тріщить затоплена піч»).
Таким чином, природа в цьому творі співзвучна на-будові людини, що зазнає дивовижне відчуття ра-дости і повноти життя.
Тут шукали:
- аналіз вірша зимовий ранок
- зимові ранок опис вірша по етапах
- твір по віршу зимовий ранок