Амортизаційна політика відіграє останнім часом все більш помітну роль у фінансовому менеджменті, істотно впливаючи на результати фінансової діяльності підприємства. Преж-де всього, ця роль проявляється в формуванні власних фінан-сових ресурсів - входячи до складу чистого грошового потоку аморті-заційного відрахування беруть участь в процесі безперервного круго-обороту інвестиційних коштів. Крім того, амортизаційна політика найтіснішим чином пов'язана з податковою політикою підприємства, впливаючи на її ефективність.
Амортизаційна політика підприємства в значній сте-пені відображає амортизаційну політику держави. Вона базується на встановлених державою принципах, методах і нормативах амортизаційних відрахувань. Ці відрахування прово-дяться за основними фондами та нематеріальними активами підприємства.
Основною метою розробки амортизаційної політики підприємства є максимізація формованого потоку собст-ських фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел. Це формування здійснюється двома шляхами: прямим
шляхом формування амортизаційного фонду підприємства за рахунок амортизаційних відрахувань, і непрямим - шляхом зменшення суми податку, що сплачується на прибуток.
З урахуванням цієї мети сутність амортизаційної політики підприємства можна сформулювати наступним чином: амортизаційна політика підприємства є складовою частиною загальної політики формування власних фінансових ресурсів, яка полягає в максимізації власних коштів, реінвестованого в виробничу діяльність.
Формування ефективної амортизаційної політики передбачає:
1. Облік основних чинників, що визначають передумови фор-мування амортизаційної політики. У процесі формування амортизаційної політики підприємства враховуються такі основні фактори:
а) обсяг використовуваних основних фондів і нематеріальних активів. Вплив амортизаційної політики підприємства на кінцеві фінансові результати його діяльності зростає про- порційно збільшенню обсягу власних основних фондів і нематеріальних активів;
б) методи оцінки використовуваних основних фондів і нема-ріальних активів. Проведена індексація основних фондів носить періодичний характер і не в повній мірі відображає зростання цін на них. У цих умовах амортизаційні відрахування не відпрацьовано-жают в повній мірі фактичний знос цих активів і втрачають своє реноваційних значення. Заниження розміру реального зносу призводить до формування зайвої фіктивної суми прибутку і вилученню у підприємства додаткових коштів у вигляді сплачувати-мого податку на прибуток;
в) реальний термін використання активів, що амортизуються. Ус-тановленіе в процесі розробки норм амортизації середній термін використання основних фондів носить знеособлений характер і повинен конкретизуватися на кожному підприємстві з урахуванням осо-бенностей його виробничої діяльності. Це відноситься і до використовуваних нематеріальних активів, корисний термін служби ко-торих підприємство встановлює самостійно (але не більше 10 років);
г) дозволені законодавством методи амортизації. За-рубіжний досвід свідчить про велику кількість дозволений-них до використання методів амортизації, що дозволяє підприємствам формувати альтернативні варіанти амортизаційної політики в широкому діапазоні. Наше законодав-будівництві істотно обмежує використовувані методи амортизації;
д) склад і структура використовуваних основних фондів. Мето-ди амортизації диференціюються в розрізі активної і пасивної частин основних фондів. Норми амортизації відображають ще більшу диференціацію видів основних фондів;
е) темпи інфляції. В умовах високої інфляції постійно занижуються база нарахування амортизації, а відповідно і раз-заходи амортизаційних відрахувань. Крім того, інфляція оказива-ет негативний вплив на реальну вартість накопичених коштів амортизаційного фонду;
ж) інвестиційна активність підприємства. Вибір методів амортизації значною мірою визначається рівнем поточної потреби в інвестиційних ресурсах, готовністю підприємства до реалізації окремих інвестиційних проектів.
Оцінка цих факторів дозволяє перейти до подальших ця-пам формування амортизаційної політики підприємства.
2. Вибір відповідних методів амортизації. Розрізняють такі методи амортизації:
а) прямолінійна амортизація. Цей метод заснований на прямолінійно-пропорційному способі нарахування зносу активів, що амортизуються (основних геоїда і нематеріальних активів), при якому норма амортизації для кожного року 1 Доде-лена за такою формулою:
де На - річна норма амортизації, в%; П - нормативний період експлуатації активу, в роках.
Норми амортизації основних фондів в розрізі їх видів ус-новлюють державою.
Норми амортизації нематеріальних активів підприємство ус-новлюють самостійно виходячи з передбачуваного періоду їх використання.
У сучасній практиці фінансового менеджменту в нашій країні цей метод амортизації є основним.
б) прискорена амортизація. Цей метод дозволяє скорочувати період амортизації активів за рахунок використання підвищених норм амортизації. Чинним законодавством прискорена амортизація дозволена тільки за активної частини основних виробничих фондів (машин, устаткування, транспортних засобів). При цьому використовуються в процесі прискореної амортизації норми відрахувань не можуть перевищувати встановлюватися "інші законодавством норми більш ніж удвічі. Крім того, законодавством визначено, що прискорена амортизація не повинні бути причиною підвищення цін і тарифів на продукцію, що випускається. Рішення про використання методу прискореної амортизації активної частини основних виробничих фондів підприємство приймає самостійно.
Слід зазначити, що в реальній практиці метод прискореної амортизації може бути використаний і в процесі знімання вартості нематеріальних активів. Така можливість визначається тим, що термін використання цих активів (а відповідно і раз-мер норм амортизації) підприємство встановлює самостійно.
Використання методу прискореної амортизації дасть нез-думки ефект і повинно набути широкого поширення при формуванні амортизаційної політики підприємства,
По-перше, він сприяє прискоренню інноваційного про-процесу на підприємстві, так як дозволяє швидше оновлювати парк машин, устаткування, транспортних засобів, різних видів НЕ-матеріальних активів.
По-друге, він дозволяє істотно прискорювати процес формування власних фінансових ресурсів за рахунок внут-ренних джерел, тобто сприяє максимізації поворотного де-ніжного потоку в передбачуваних періодах.
По-третє, прискорена амортизація активів є одним з ефективних способів протидії негативному впливу інфляції на реальну вартість накопичується амортизаційний-го фонду.
По-четверте, прискорена амортизація дозволяє знизити суму податку на прибуток, що сплачується підприємством, так як сік-ращает розмір балансового прибутку (тобто в певній мірі зменшує ту фіктивну частину прибутку, яка формується через занижену оцінки вартості основних фондів).
в) інші методи амортизації (вони віднесені нами до інших лише тому, що в даний час їх використання нашим зако-ством заборонено. Тому вони розглядаються лише оглядово). До числа таких методів належать:
• метод "знижується залишку" (зазвичай подвоєного знижується залишку). Цей метод заснований на вико-вання норм амортизації (або подвоєних норм) по відно-шенням ні до первісної, а до залишкової вартості активів;
• метод "суми років". Цей метод заснований на максимізації норм відрахувань до перший рік використання активів з пос-тепенно їх зниженням і мінімізацією в останній рік. За своєю економічною сутністю він являє собою один з варіантів прискореної амортизації активів;
• метод "лінійної дегресивної амортизації". Цей метод заснований на продовженні загального періоду амортизації. При цьому методі сума амортизаційних відрахувань щорічно зменшується на постійну величину, звану раз-ністю.
3. Забезпечення цільового використання коштів аморті-заційного фонду. Засоби амортизаційного фонду, який формується за рахунок накопичуються амортизаційних відрахувань, носять цільовий характер і повинні використовуватися на такі основні цілі:
а) здійснення капітального ремонту основних фондів;
б) придбання нових видів основних фондів замість виби-вающих в процесі їх оновлення (реновації);
в) придбання нових видів нематеріальних активів (в пер-шу чергу, пов'язаних з інноваційною діяльністю).
Це не виключає використання цих коштів в порядку протиінфляційним захисту в різних формах короткострокових фінансових вкладень із забезпеченням процентної верстати по ним не нижче темпу інфляції. У процесі формування амортизаційної політики повинні бути визначені гарантії цільового використання коштів амортизаційного фонду і регламентовані умови фінансових операцій з ними до їх використання в інвестиційному процесі.
4. Оцінка ефективності амортизаційної політики. В умовах обмеженого застосування можливих методів амортизації оцінка ефективності амортизаційної політики підприємства заснована на порівнянні двох альтернатив: грошовому потоці (прибутку і амортизаційних відрахуваннях) при прямолінійною і при прискореної амортизації окремих необоротних активів (і всієї їх суми).
Формується грошовий потік по амортизаційних відрахуваннях визначається методом прямого рахунку при двох варіантах амортизаційної політики.
Формується грошовий потік по прибутку визначається як негативна величина недоотриманого прибутку з урахуванням суми зниження податкових платежів при різних методах амортизації, помножена на коефіцієнт капіталізації чистого прибутку (в звітному або плановому періоді).
Розрахунок річного ефекту прискореної амортизації окремих необоротних активів може бути проведений за такою фор-мулі:
Еуа = (Ау - Ап) - (Ау - Ап) * (1 - снц) * ККП
де Еуа - річний ефект при прискореної амортизації активу, який визначається сумою додаткового грошового потоку; Ау - річна сума амортизаційних відрахувань при уско-ренной амортизації активу; Ал - річна сума амортизаційних відрахувань при пря-молінейной амортизації активу; СНП-ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом; ККП - коефіцієнт капіталізації чистого прибутку, виражений-ний десятковим дробом.