Тип документа: Твори
ВНЗ: Чи не прив'язаний
Сторінка 1 з 1
Схожі документи
Новелою «Максим Максимович» завершуються шляхові записки і підготовляється введення «Журналу Печоріна», так як саме тут стає вперше відомим про існування печорінського «паперів» і роз'яснюються обставини, завдяки яким вони опинилися у проїжджого офіцера. Таким чином, по зовнішньої композиції роману ця новела виконує роль зв'язки, зчіплюючи між собою окремі його частини. Разом з тим тут дається, як було сказано, подальша конкретизація образу Печоріна, зокрема опис його зовнішності: під пером проїжджого офіцера портрет Печоріна отримує поглиблену, розгорнуту окреслення, зі спробою проникнути в таємницю цього характеру, чого не міг би зробити простодушний Максим Максимович. У фабульній канві подій, зображених в «Герої нашого часу», новела «Максим Максимович» займає важливе місце: тут дається їх фінал. В останній раз показується фігура бентежного, що не знаходить собі притулку героя.
П'єр Безухов за своїм характером, за складом Безухова своєї натури відрізняється від князя Андрія Болконського. Князь Андрій - переважно натура вольова, інтелектуальна. У нього тверезий, позитивний розум, практичний, вольовий характер. Його шлях - шлях до народу через подолання індивідуалізму. П'єр Безухов - переважно натура емоційна. Характерні риси його - розум, схильний до «мрійливого філософствування», вільнодумство, неуважність, слабкість волі, відсутність ініціативи. Це не означає, що князь Андрій не здатний відчувати глибоке почуття, а П'єр - слабкий мислитель; той і інший - натури складні. Терміни «інтелектуальний» і «емоційний» означають в даному випадку переважають риси духовних сил цих непересічних особистостей.
У світовій ліриці більше немає художника, який би з такою любов'ю і такою печаллю оспівав жінку-матір, сестру, кохану, їх важке життя в експлуататорському суспільстві. Для Шевченка жіноча недоля була згустком болю, яка запеклася в його серці, кріпосна неволя - це доля рідної матері, яку передчасно «в могилу нужда та праця положила», доля сестер Катерини, Ярини, Марії - голубок молодих, у яких селезінки в наймах побіліють , це трагічна доля його першої трепетної любові - Оксани Коваленко, доля всіх нещасних жінок, які «німі на панщину ідуть». Шевченко гнівно виступив проти жіночого безправ'я. Він ніби зібрав воєдино у своєму серці страждання поневолених жінок усіх епох і схвильовано розповів про них цілому світові. «Такого полум'яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти ні в одного з поетів світу», - писав М. Рильський.
