Ах, як хочеться мені
На зеленому коні
Поскакати в свої дитячі роки.
Лягти в з пуху ліжко,
В ту, що кольором в заметіль,
І заснути з почуттям свободи.
Вранці встану потайки,
побіжу босоніж
За прохолодним недоторканим травам.
Пташиний знаю мову,
Ліс до набігам звик
Босоногою і гучної натовпу.
Час мені не указ,
Днів; не меря запас,
Я живу безтурботним і правим.
Що станеться зі мною?
Може, стану виною
Я одного разу безславності иль слави.
І вабив обрій,
відкриваючи сезон
Для полювання нічний на Жар-Птицю.
Бив копитами кінь,
Викрешуючи вогонь,
Несучи в далечінь мою колісницю.
Багато років отскакал,
Я прілёг- не впав.
Чую років своїх прожитих тупіт.
Зростанням став малий,
Птицю я не зловив,
А зловив я хвороби і досвід.
В кінці довгих доріг
Підводжу я підсумок
Що збулося, що зі мною сталося.
Де Всевишній допоміг,
Щоб крокувати далі зміг
І щоб серце не встало, а билося.
Ах, як хочеться мені
На чарівному коні
Повернутись в забуті казки
Зі щасливим кінцем
І впасти там особою
В руки мамині, повні ласки.
************************************
Ах. Як здорово ви
Написали вірші,
Чи не вірші це зовсім,
А пісня!
І співаю з вами я
наспівує земля
І співають птахи все
У піднебессі
Як же хочеться мені
На зеленому коні
Проскакати до села
де дитинство
Де з любов'ю за стіл
Чи не дивимося з тугою в підлогу
А дивимося в очі мами
І в дитинство.
Спасибі вам! Це ви натхненники мої!