Адольф Гітлер продав душу дияволу!
Все більше організацій виявляло зацікавленість у розвитку грального бізнесу. Управлінню петроградських академічних театрів в 1923 го-ду щомісяця перелічувалося 60 тисяч золотих рублів із грошей клубу <Европа> і електролото <Элит>. Певний відсоток з плати за вхідний квиток надходив на користь українського суспільства Червоного Хреста. Але основні засоби від грального бізнесу в середині 1920-х років прямували двом організаціям: згадуваної вже диткомісії та Всеукраїнському комітетові допомоги інвалідам війни, хворим і пораненим червоноармійцям і сім'ям осіб, які загинули на війні (Всерокомпому).
Неймовірний випадок стався нещодавно в Бразилії.
- Це було, як кошмарний сон, - каже Маріо Джуртадо, 46-років-ний бізнесмен з Ріо-де-Жа-нейро. - У мене все ще голова боліла: напередодні я як слід «прийняв» з якимось незнайомий-цем в місцевому барі, а пізно вночі мене розбудив дзвінок ті-лефакса, що стоїть на столику поруч з ліжком.
Через хвилину він видав ка-кой-то документ. Це виявився дублікат. контракту з дьяво-лом, складеного цілком спів-тимчасовим мовою і підписаний-ного мною. У ньому йшлося про те, що за багатство і успіх в бизне-се я віддаю владиці пекла мою безсмертну душу. Спочатку мені здалося, що з мене хтось вирішив пожартувати.
Коли Маріо закінчив чи-тать, з листка паперу «збудую-лили» вогненні промені. В одну мить загорілася спальня, а потім пла-ма охопило весь будинок. Господар все ж встиг подзвонити в пожежа-ву службу, перш ніж покинув вил-лу. Контракт ж так і залишився у нього в руці.
Пожежні виявилися біс-сильні перед пекельним вогнем, і незабаром від будинку залишилися одні тільки голо-вішки.
- Вілла - це дрібниця, - заявляє сьогодні Маріо. - Вона за-страхувати на велику суму, я ще й зароблю на цьому. Але як розірвати контракт з дияволом? Ось в чому проблема. Алкоголь штовхнув мене в прірву.
Маріо Джуртадо каже, що не радіє з звалилася на нього багатства. Його муча-ють нічні кошмари, переслідують думки про майбутній вічному преба-вання в пеклі, і зараз він шукає спосіб розірвати контракт з дияволом. Після недовгих роздумів він прийшов до висновку, що посланником Преіс-піднято, ясна річ, був той самий незнайомець, з яким вони випивали в барі.
- Очі у нього горіли, як головешки, він буквально гіпнотизував мене, - згадує Маріо. - Цей тип ставив мені чарку за чаркою до тих пір, поки я не втратив всяке міркування. Пам'ятаю, що я зізнався йому про свої мрії стати найбагатшою людиною в країні. Він відповів, що може це легко зробити, але дещо незвичним способом. І тут же підсунув листок, на якому був написаний диявольський контракт. Я, як останній ідіот, позво-лив вколоти собі голкою палець і підписався кров'ю.
Маріо Джуртадо зараз ку-Пает в грошах: за віллу за страховим полісом він отримав величезну суму де-млостей, кожна угода сьогодні приносить йому величезні бариші, він постійно виграє у всіх лотереях, а власники казино готові платити йому тільки за те, що-б він у них не грав.
Але Маріо готовий віддати всі свої багатства, щоб врятувати душу і позбутися від контракту. Він просить допомоги у чорнокнижництво-ників, білих чаклунів і вчених. Але поки йому ніхто допомогти не в змозі.
Легенда про князя Твардовском
Однак укладення угоди з дияволом - явище аж ніяк не тільки сучасне. Підписували договір з нечистим про продаж душі і сто, і двісті років тому.
Наприклад, історія дворянина Твардовського, який уклав свого часу угоду з дияволом, широко відома в Польщі.
Твардовський, як вважають дослідники, був сучасником доктора Фауста і вчився разом з ним в Кракові. Народився знаменитий польський чорнокнижник в селі Твардовіце поблизу Олькуша приблизно в 1515 році, а помер або, вірніше, зник, в 1573 році.
У ранній юності Твардовський залишився круглим сиротою. На що залишилися від батьків гроші вступив до університету. Тут-то його і підстеріг диявол.
За однією з численних легенд, одного разу до студентові прийшов незнайомець, який затіяв науковий диспут і з легкістю вийшов з суперечки переможцем. Вражений вченістю незнайомця, Твардовський поцікавився, як він досяг вершин знання. «О, це зна-ня можна отримати тільки від диявола! Я продав йому душу, але зате збагнув всю світову мудрість ».
І диявол не обдурив. Твардовський незабаром прославився як учений і чорнокнижник. Слава його в Польщі була настільки ж велика, як і у знаменитого чаклуна і сподвижника Петра I - Якова Брюса.
Твардовський довго не одружувався, а коли нарешті зробив пропозицію доньці воєводи Ангеліка Порай, та відкинула його, заявивши, що він старий. Дар, отриманий від диявола, дозволяв скинути з себе прожиті роки, і Твардовський вирішив омолодитися! Він випив чаклунське зілля, після чого його слуга Матиуш натер особливої маззю тіло пана, поклав його в труну і таємно поховав.
Через три роки Матиуш розкопав могилу. У труні лежав і голосно плакав немовля. Довелося слузі віднести його додому і годувати молоком з ріжка. Але вже на наступний день дитина встала на ноги, став бігати по кімнаті, грати і швидко рости. Ско-ро він перетворився в вродливого юнака, якому Ангеліка вже не змогла відмовити.
Однак щастя молодят виявилося непродолж-них. Ангеліка початку зраджувати чоловіка прямо у себе в будинку. Од-нажд Твардовський застав дружину в ліжку з писарем. Тоді він перетворив його в собаку, а дружину вигнав з дому.
Тим часом підійшов до закінчення термін договору з дияволом. В одну з ночей, коли Твардовський бенкетував з друзями у себе вдома, нечистий виліз з його келиха і зажадав повного розрахунку. У той же момент чорти підхопили Твардовського і підняли в повітря.
По дорозі в пекло Твар-довскій несподівано став молитися. Чорти не очікували такого обороту і випустили свою здобич. Продав душу повис в безвоз-задушливому просторі і, згідно з легендою, так і висить досі між землею і небом.
Таємниця Олівера Кромвеля
Я, вкрай заінтригований, спе-шилася, зробив кілька кроків, і раптом мене охопив воістину безотчет-ний жах, причину якого я не міг зрозуміти. Бачачи, що я поблед-нел і мене б'є сильне тремтіння, Кромвель запитав, що зі мною. У мене не вистачило сил відповісти, я весь дро-жав. Я, що витримав двадцять кровопролитнейших битв, в цьому темному лісі ис-катував смертельний страх. Кром-вель різко сказав:
- Так у тебе нерви, чи що? Ну, так залишайся тут, але не втрачай мене з поля зору: ти засвідетель-ствуешь істину.
- Як! - вигукнув він. - Тільки сім років? Я ж у тебе просив двадцять один рік! Мені це потрібно будь-що-будь!
Між ними зав'язався довгий спір.
- Дай мені хоча б четирнад-цять років, - просив Кромвель.
- Ні, сім, як і сказав: якщо ти відмовишся, то знайдеться дру-гой, який цим задовольнить-ся.
- Ну, добре, давай!
Кромвель схопив пергамент, сховав його в кишеню і побіг до мене. Старий відразу немов розчинився в повітрі.
- По конях, Ліндсей, по конях! Перемога за нами! - крикнув він і пустив коня галопом. У мене закрутилася голова, кінь виніс мене на іншу дорогу, і я прис-какал до знайомого священика Крістонского приходу.
- Як ви опинилися тут, Ліндсей? - здивувався він. - Адже в Вустере йде бій, і ви повинні бути на полі бою!
- Я не належу до міліції диявола, - відповів я і розповів зал про те, що трапилося в лісі. Коли я при-був в Вустер, бій вже кон-чілось, Карл II був розбитий наго-лову.
Жахливе враження цього ранку я пережив ще раз 3 верес-бря 1658 року, коли рівно через сім років Кромвель помер!
Хто допоміг Гітлеру прийти до влади?
Угоди з нечистою силою скоєно-лись і в набагато ближчі нам часи. Тому існують не менш переконай-тільні докази.
«... Пан і Владико, закликаю вас за свого Бога і обіцяю служити вам, поки живу, і від цієї пори відрікаюся від всіх інших, і від Ісуса Христа, і Марії, і від усіх святих небесних, і від церкви, і від усіх діянь і молитов її, і обіцяю поклонятися вам і служити вам і заподіювати наскільки можливо більш зла, і залучати до здійснення зла всіх, кого мені буде можливо, і від чистого серця відрікаюся від миропомазання і хрещення, і від усієї благодаті Ісуса Христа, і в разі , якщо захочу звернутися, даю вам владу над моїм тілом і душею, і життям, як ніби я получ л її від вас, і навік вам її поступаюся, не маючи наміру в тому каятися ... »
Підписано кров'ю: «Адольф Гітлер»
Згідно з ним, диявол надає Гітлеру практично необмежену владу з умов-ем, що той буде використовувати її виключно на зло. В об-мен фюрер обіцяв віддати свою душу рівно через 13 років.
Доктор Грета Лайберт, вже багато років спеціалізується на вивченні різного роду письмових угод з нечистою силою, заявила про свою повну впевненості в достовірності доку-мента.
- Саме так сатана і діє, - каже вона. - Вибирає невдаху, який мучиться честолюбством і спрагою мирських удо-вольствия, і обіцяє виконати всі його бажання. В результаті - безліч бід. І Гітлер повно-стю укладається в цю схему.
Чотири незалежні експерти досконально вивчали документ і зійшлися на думці, що авто-граф Гітлера дійсно справжній, характерний для документів, подпи-санних їм в 30-40-і роки. Диявольська підпис також збігається з тією, що стоїть на інших подібних договорах з прибульцем з пекла. А таких документів історикам відомо немало.
У Грузії існує повір'я, що кличуть себе Горгослані отримали від нечистої сили сек-рет чарівної мазі, за допомогою кото-рій могли звертатися в вовків. За Незнач-рим свідченнями, рід Джуга, з якого відбувався Йосип Джу-гашвілі-Сталін, був одним з бічних відгалузилося-лений знатних Горгослані.
український дослідник А. Кавадеев, який вивчав історію роду Джугашвілі, прийшов до висновку, що і «вождь усіх часів і народів» Сталін також міг за допомогою диявольського зілля звертатися в перевертня!
У 1907 році Сталін увійшов до групи вірменського революціонера Камо. Метою очолюваних ним екстремістів було проведе-ня насильницьких експропріацій, щоб до-бути якомога більше коштів для партій-ної каси. Йосип Сталін запропонував називати експропріаторів вовчою зграєю, мотивуючи це тим, що револю-рів притаманні ті ж якості, що і се-рим хижакам: безстрашність, витривалість, від-присутність жалості.
Одного разу, напередодні нальоту на Тифліське казначейство, Сталін підійшов до Камо і, скаржачись-Ясь на нестерпний біль в спині, попросив його втерти йому між лопаток трохи мазі.
Коли Камо виконав прохання, зеленуватий бульбашка із зіллям ледь не випав з його рук. І Камо на мить показу-лось, що особа Сталіна витягнулося і приобре-ло зловісні вовчі обриси. Камо інстинктивно перекрили-стиль, і явище негайно зникло.
Пограбування повністю вдалося. Свідки, що залишилися в живих, згадували, що грабіжники нагадували зграю озвірілих собак. У одного з охоронців була перекушу шия.
У 1918 році, коли шансів перемогти білих під Царициним було небагато, Сталіну знову потрібна була магічна мазь. На цей раз Сталін вирішив довіритися По-рошілову.
- Царицин їм не по зубам, - задовольни-кові виголосив Сталін, коли Климент намазав йому спину.
Ворошилов виразно почув, як при цьому пролунав зловісний брязкіт зубів. Майбутнє-го наркома пройняв холодний піт - йому, ви-що росла в селі, не раз траплялося чути Неви-ношений звук, який через давали краду-щіеся уздовж дороги вовки.
Одного разу на вечері, даному в честь вождя, тоді ще молодий Лаврентій Берія стояв за спиною Сталіна і постійно наповнював його ріг крас-ним вином.
- Чому ти так країн-но одягнений? - несподівано запитав Ста-лін, вказуючи на сіру поддевку Лав-ренти, зроблену з вовчої шерсті. Точно таку ж носив і він.
- Ця під-дівка дісталася мені від батька. Він сторожив овець, - скромно відповідав молодий чоловік.
Їх погляди зустрілися. Сталін зрозумів, що Лаврентій знає ту ж таємницю, що і він.
- За вівцями потрібне око та око. Мій батько знав засіб, щоб бути напоготові вночі, - сказав Берія.
Сталін недовірливо глянув на лаврах-ку: він ніяк не міг повірити, що цей 23-років-ний юнак якимось чином дізнався, що його бульбашка майже порожній.
- І ти знаєш, як приготувати це середовищ-ство? - тихо запитав Сталін.
Через два дні Берія вручив Ста-лину пляшечку з заповітної зеленої рідко-стю.
Взимку 1953 Берія став помічати, що чергова приготована їм мікстура варто непочатої: Вовк стрімко втрачав сили. А Хрущов, ко-торого він ніколи не сприймав всерйоз, раптом придбав величезний вплив.
Берія став виспіться-рашівать у Сталіна, чи не було на його пам'яті випадку пропажі магічною мазі? Сталін зізнався, що одного разу втратив чаклунський пу-зирек.
На наступний день, стверджує дослідник А. Кавадеев, Берія поїхав до Кришт-щеву і запитав, чи не він взяв мазь?
- Звичайно. Адже вона йому вже не допоможе, - спокійно відповів Хрущов.
- Але звідки ти знаєш? - мимоволі вирвалося у Лаврентія.
- Знаєш, як називали нас в роду? «Віщунамі». А «віщун», по-нашому, по-хохляцьки, це те ж саме, що по-грузинськи «вовк».