більше року тому
Незважаючи на те, що я не була сильною в математиці, і у мене в самої часто виникала необхідність списати з цього предмету, дуже багато просили списати і у мене! І я давала. Єдине, якщо я не була впевнена в тому, що виконала домашнє завдання правильно, то говорила: "Я виконала так-то, але не факт, що правильно, так що потім без претензій до мене, якщо що!" І найчастіше однокласник довірявся, аргументуючи або тим, що сам не шарить в математиці (типу у мене краще з нею), або "краще списати неправильну домашку, ніж зробити неправильно самому". Але я завжди попереджала всіх, щоб без претензій потім, якщо що. І або їх не було, або мені дякували, якщо з'ясовувалося, що робота виконана правильно або майже вірно. Іноді такий варіант: учитель, знаючи, що робота списана у мене (а не навпаки: я списала у кого-то), міг знизити на бал позначку тому, хто списав у мене. Якщо ж учень обурювався, викладач спокійно відповідала: "Я знаю, хто у кого списав!" Але більшість це не зупиняло: аби не "2", а то, що оцінку знизять - дурниця! І продовжували просити у мене списувати: я ж могла виконати домашню роботу з математики на "3", а іноді на "4". Правильно чи ні, але завдання завжди виконувала - значить, є що списувати! І ті, хто не робив домашку з математики, як правило, просили списати у мене. Ті, хто зробив, але сумнівався - теж до мене зверталися, хоча були інші хлопці, які сильніше мене в математиці. Але вони або не давали списувати, або почерк у них нерозбірливий був (диктувати рішення якось не то, та й втомливо), або часто вже не робили домашку (багато здібних до математики лінувалися її робити, не дивлячись на те, що голова міркувала). А я завжди давала списати і почерк у мене зрозумілий. А з російської так все списували, прямо чергу вибудовувалася!
І списувати давала, і сама списувала, була справа, і не тільки в школі, а й в інституті теж. І особливо не каюсь в скоєному. Тому, хто ні вуха ні рила в математиці, так і в іншому предметі, не тямить, тому не допоможе те, що він списав у мене, він свою пару все одно отримає, списаний урок йому знань не додасть. А якщо я, досить непогано знає математику, замість того, щоб уроки робити, пробігала до ночі на вулиці, а отримувати пару за невивчений урок дуже навіть не хочеться, то списати мені сам Бог велів, я поки списую, вже міркую, як по- іншому вирішити можна, якщо є варіанти інших рішень. Взаємовиручка, однако. Навчалася добре, практично все давалося легко, застрягла тільки в інституті на спрямують, єдиний косяк був за весь час навчання.
Так, в 5 класі я чесно вирішувала математику за свою сусідку по парті, Лілічки. За чупа-чупс або за гроші, які мама їй видавала на харчування. Моя мама була в жаху. Що ось, я мовляв відбираю гроші, там дають на їжу, а я беру. Я довго намагалася пояснити, що допомагати безкоштовно - мені набридло, що якщо вона не може головою - значить вона вирішує свої проблеми грошима, що я витрачаю свій час, а воно повинно бути оплачено. Але напевно тоді, в 10 років, я не так добре підбирала слова і не могла донести думку, тому мама мене не зрозуміла, ще й Лілі висловила, щоб мені нічого не давала. Ось так, в ранньому дитинстві, на корені в дітях зарубав підприємців.
Бувало :) В школі я дуже добре розбиралася в алгебрі, мені навіть подобався цей предмет. І досить часто на різних контрольних і самостійних роботах мені прилітала купа записок з проханням вирішити приклад однокласникам. Так забавно виходило - перед будь такою перевіркою півкласу прагнули за всяку ціну сісти так, щоб їм дістався один варіант зі мною :)
А ось з геометрією зазвичай було навпаки - я її не любила і не дуже добре розуміла. Тому, щоб не скотитися на двійки з геометрії, мені іноді і самої доводилося просити допомоги у більш здатних в цьому предметі однокласників.
Всьому свого варіанту (хто вчився в радянській школі мене зрозуміють). І нічого страшного в цьому не бачив. Адже з часом тільки розумієш, що таланти у людини завжди різні і часто не збігаються з тим, що дає шкільна програма. Так що тепер через якогось паршивого атестата, який даром в подальшому житті не потрібен нікому (так само як втім і дипломи) життя людині ламати? Ні вже, я спокійно давав списувати все те, що добре знав. І через роки після школи не шкодую про це анітрохи))), що і всім вам школярам, читає це маленьке твір і раджу)))
Зробив сам - чому б не витягнути з біди товариша. Раптом у нього була поважна причина. ось він і не зміг зробити домашку. А багато вчителів не вірять цим відмазки і причин, тому що школярі люблять брехати, щоб не отримати заслужену двійку. Списували не тільки математику, а й інші предмети, бувало і спільно робили на перервах і на інших уроках. Це відбувалося все мої 11 років в школі. Сумую за цим порам. Ще й сама списувала. ЕХ. D шкільні часи
Всі 10 років навчання давала списувати не тільки математику, а й російська і геометрію. Те попереду сидять оберталися, то з сусідньої парти шию тягнули. Сусід не тільки списував, а й бувало вирішувала за нього.
Пізніше навчила свої цифри підставляти на контрольній в його варіант, стало легше трохи.
А ось в старших класах доводилося все вирішувати, а потім пускати зошит по колу.
Як то було не важко всім допомагати.