Якось мені попався на очі рейтинг самих невихованих туристів. Наші співвітчизники займали в ньому почесне третє місце, після американців і (сюрприз-сюрприз) манірних британців. Цивілізована частина наших туристів відразу ж знайшла пояснення: сакраментальні плавки типу «плавки», недоречні туалети дам, відсутність чайових і якась інша другорядна дурниця. Ні, дорогі мої. Справа, на жаль, в банальній грубості. Саме на неї найчастіше скаржаться європейці. І я зараз не кажу про російських героїв, влаштовують п'яні дебоші на турецьких курортах та б'ються зі стюардами в літаках. Найдивовижніше і образливе, що грубим в очах європейця може виглядати той самий цивілізований російськомовний турист, який абсолютно не має наміру нікого ображати, успішно подолав мовний бар'єр і поводиться, з власної точки зору, цілком ввічливо. Пропоную невеликий список малопомітних і дуже типових помилок російськомовних туристів, які налаштовують проти них іноземців.
1. Відсутність вибачень. Якщо ви штовхне європейця або наступите йому на ногу, він в більшості випадків вибачиться. Він зробить це не тому, що винен, а за звичкою. По-перше, тому, що ваші вибачення начебто як неминучі, а по-друге, вважається, що незапланований фізичний контакт все одно неприємний для обох сторін (про особистий простір скажу нижче). Так ось, русо туристо. та-Даам! прийнявши вибачення потерпілого, зазвичай видаляється з почуттям своєї переваги. Як себе почуває європеєць? Здогадайтеся самі. Але ж так просто сказати Sorry, Excusez-moi або Scusi ...
2. Відсутність «Будь ласка». Так, в Європі прийнято просити ввічливо. Дитячий сад, молодша група. Але від наших туристів цього не дочекаєшся. Але ж одне "Будь ласка" з успіхом замінює цілі фрази, які доведеться будувати з ризиком помилитися. «Будь ласка, чашечку кави». «Будь ласка, розбудіть в сім». «Будь ласка, тридцять сьомий розмір». Тут є, звичайно, свої нюанси. Наприклад, німці кажуть «будь ласка» в середньому рідше, ніж англійці. Але якщо ви спілкуєтеся по-англійськи, please багато не буває.
3. Відсутність ввічливого поводження. З нашою країною все зрозуміло - «товариші» пішли в минуле, «панове» не прижилися. А в старенькій Європі все як і раніше. Намагаючись привернути до себе увагу сторонньої людини, не забувайте додавати «сер» або «мадам», «сеньйор» або «сеньйора», ну і так далі. Інакше, так з урахуванням ще інтонаційних відмінностей, ваше «Excuse mе» дехто сприймає як грубий окрик.
4. Грубість по відношенню до персоналу. Знову ж родом з совка. З одного боку - запобігливість (можуть не пустити) з іншого боку - хамство (халдеї ж). Майте на увазі, що в Європі дуже велика ймовірність потрапити в сімейний ресторан / готель, де офіціант / портьє буде не приблудної лімітів, а молодшим родичем власника закладу. У багатьох закладах офіціант відчуває свою причетність до кухні, зав'язує розмови про відповідний вини, щиро переживає, як сподобається вам блюдо. Тут у «наших» як на зло вискакує доморосле панство: «А че омари-то дрібні?»
5. Відсутність посмішки. У деяких країнах Європи прийнято ввічливо посміхатися, зустрічаючись з кимось поглядом, в тому числі, якщо мова йде про незнайомця. В інших країнах цього немає. Але російські просто знамениті на весь світ своїми вічно кислими фізіономіями. Чи не хочете посміхатися незнайомцям - не посміхається. Але майте на увазі, що ваше похмуре обличчя створює у співрозмовника враження, ніби ви говорите з ним крізь зуби. І це не додає вам балів, особливо, якщо насправді вас ніхто не ображав.
6. Недотримання особистого простору. Ось тут момент дуже тонкий. У російській менталітеті поняття особистого простору взагалі не буває. Для нас споконвіку нормально жити по десять чоловік в одній комнатухе. Ми не відчуваємо дискомфорту, якщо стоїмо до людини практично впритул, незалежно від того, є до того необхідність чи ні. Однак європеєць, якщо ви опинитеся безпричинно близько, відсунеться, а якщо не зможе відсунутися, то вкажіть незрозуміле для вас роздратування. Справа не в тому, що ви особисто йому неприємні, а в тому, що ви порушуєте його зону комфорту. Це вторгнення. У представників різних культур розміри особистого простору можуть відзначитися, але, потрапляючи в незнайому країну, краще для початку не підходити до співрозмовника ближче, ніж на відстань витягнутої руки.
7. нетактовність зауваження. Загалом, вихованому людині зрозуміло, що прапор над Рейхстагом - не найкраща тема для обговорення з німцями на сусідньому лежаку. Але бувають і менш очевидні промахи. Деякі британці не вважають, що живуть в Європі, хоча їхня країна входить в Євросоюз. Деякі ірландці не вважають, що вони живуть на Британських островах, хоча з точки зору російської географії вони живуть саме там (більш безпечно називати горезвісні острова Anglo-Celtic або хоча б British-Irish). Деякі австрійці не вважають себе німцями, хоча кажуть по-німецьки Деякі (багато) французи вважають Наполеона національним героєм. Звичайно, всюди соломки НЕ підстелити. Але в загальному випадку, не варто вплутуватися в обговорення географії, історії та політики з незнайомими людьми (особливо, якщо вони ірландці). І при спілкуванні з одноплемінниками теж тихіше висловлюйте свою цінне думку. Хоча б початкове знання російської мови - зовсім не така рідкість серед європейців, як вам може здаватися.
Тіна_Хеллвіг
Росіян за кордоном можна дізнатися за відсутністю посмішки. Погане знання мови "вбереже" його від обговорення розлогих тим з іноземцями. Національну приналежність може видати і велика любов "до халяви", відсутність будь-якого почуття особистого простору і т.д. Ви про це дуже добре написали в статті.
Kaddy
Я тут говорила вже про тих, хто мову начебто знає і спілкуватися як-ніяк може. Це привід вважати себе білою кісткою і снобствовать :) трапляється що на порожньому місці. Особисто чула, як виходячи з аеропорту один товариш гордо заявив встречающему англійцю "Я давно не був в Європі" - на цілком нормальному англійською, а у того і обличчя витягнулося. Домашня заготовка, як це мій чоловік називає. Щодо любові до халяви - вона звичайно в менталітеті, але мені якось складно відразу уявити однозначні приклади :) А ось такі дрібні речі дуже легко видають руськість і стають приводом судити про погані манери навіть кращих такскть представників.
Тіна_Хеллвіг
Гарний приклад. А може цей джентльмен приїхав з азіатської частини Росії і хотів довести до відома співрозмовника, що "ми люди не місцеві". Ви ніколи не бачили росіян на відпочинок в готелях, де сніданок зі шведським столом? Вони, як правило, намагаються перепробувати всі страви, та ще з собою прихопити, щоб потім голодним не залишитися.
Kaddy
Справа в тому, що для британця UK - не Європа :) Європа - то що на континенті. Загалом, ніхто крім російської або азіата такої помилки не зробить, тому що європейцеві про Європу в Англії повідомляти нема чого, а американець і сам Англію такою вже Європою не вважає.
Що про шведського сніданку, то немає, мій досвід нічого такого не показує. По-перше росіяни рідко снідають так вже рясно (після шведського вечері :)), по-друге сніданки зазвичай не бувають різноманітними і там немає сенсу набирати побільше. По-третє в багатьох країнах Європи сніданки континентальні, це булочки і сік і набирати там або пробувати нічого. Багато готелів офіційно нічого не мають проти завтрачних запасів. Офіційно перешкоджають цьому тільки там, де буває напівпансіон і пропонується обід за окремі гроші. Це в основному Туреччина, іноді буває Іспанія. Але там, де росіяни не становлять більшу частину контингенту, в загальному неважко помітити, що бутербродними запасами грішать і інші нації, особливо англійці. Так що це зовсім не показник.
Тіна_Хеллвіг
Я, з жаль, багато разів була свідком, коли співвітчизники не могли встояти перед "халявним" сніданком не тільки в Європі, але і в Канаді і США.
Kaddy
Kaddy
Я коли писала спеціально пошукала на іностраноязичних форумах скарги на російських туристів. Зазвичай скаржаться на лайку, ор, штовханину, пияцтво, недотримання черг, нереагування на зауваження, погані манери типу плювання і сморканія, незнання мов, похмурість. На халяву жодної скарги я не зустріла, і у мене склалося таке враження, що це така річ, яка одним російським туристам не подобається в інших :) В моїй практиці найжахливішими іноземцями були норвежці з якими мені довелося зіткнутися в Іспанії (їх була велика сім'я і наш номер виявився між їх двома, це була божевільна метушня по коридору і ляскіт дверима добу безперервно, перекрикування через наш балкон, то що вони витворяли на сніданку я навіть описувати не беруся) і теж сусіди фіни в Празі, які безперервно дико кричали і пиячили, портьє на ресепшені навіть ізвініялся перед нами на ламаній російській "вибачте. це фініш. вони товаришують. це фініш."
sablon
Нормально-уважна людина в чужій країні адаптується досить швидко. У кілька днів я засвоїв пардон, екскьюзмі. У частині посмішок у мене свій підхід. Раніше, коли їздив в автобусах, часто запитував у пасажирок, що вони такі кислі? Ніхто не реагував на питання. Дякувати всіх, хто тобі допоміг, нормально обслужив - звичка. Плиз - кажу рідко, теж звичка і вона тягнеться, зараз подумав, тому, що знаю багатьох продавців, перукарів по іменах і спілкуюся з ними на рівних. Писав статті в.о. особистому просторі і завжди його дотримуюсь так само, як дистанцію на дорозі, про звернення. Ці мерзенні слова "чоловік", "жінка" ріжуть мені вуха і я завжди заявляю про це. Мене не розуміють!
І так далі і тому подібне.
Хороші у вас теми, змушують подумати і подивитися на себе з боку.
Kaddy
sablon
Багато раніше, приблизно так само, я писав в газету.
Kaddy
Що стосується особистого простору, то як я вже говорила, воно залежить від історично сформованої культури. Воно і в самій Європі коливається від країни до країни, вважається що воно менше у жителів мегаполісів і більше у провінціалів, в густонаселених азіатських країнах воно взагалі надзвичайно мало навіть в селах. Це факт, який при подорожі в Європу треба враховувати, але не привід для етичної оцінки. Китаєць не гірше англійця тим, що у нього особистий простір маленьке, а у англійця - велике, але він нечемним, якщо це не враховує. Якось так.
sablon
Спасибі за такий великий відповідь!