Метод викликаних потенціалів (ВП) являє собою спосіб запису електрич-чеський активності груп нейронів спинного мозку, стовбура мозку, зорового бугра і великих півкуль після стимуляції тієї чи іншої афферентной системи зри-них, слуховими або тактильними впливами. Амплітуда цих потенціалів, записуваних зі скальпа за допомогою звичайних електроенцефалографічні елек-Трод, коливається від 0,5 і менше до 20 мкв. У зв'язку з їх виключно малою величиною вони рідко можуть бути зареєстровані на елекгроенцефалографе з чорнильними пісчік на фоні основної електричної активності мозку, яка зазвичай досягає за амплітудою 50 мкВ і більше. Тому для вилучення з основною кривою ЕЕГ необхідно спеціальне устаткування, включаючи прості комп'ютери, тієї викликаної хвилеподібною реакції, яка і цікавить дослідника. Ця методика називається «усередненням», оскільки процедура включає в себе повторне 100-1000 точно дозованих за часом "стимулів і запис електричної активності в певному короткому інтервалі після кожного стимулу. Подальша спонтанна активність на ЕЕГ в кожен даний момент часу після стимулу може бути негативною, а в інші моменти - позитивної по своїй полярності, має тенденцію гаситися при достатній кількості повторень. з іншого боку, викликана реакція має стабільні тимчасове характеристики по відноси ію до стимулу і в конкретний момент після стимулу завжди виявляється однаковим за формою електричним сигналом. У зв'язку з цим ВП у міру повторень зростає, тоді як амплітуда фонової кривої знижується. Важливо використовувати особливі підсилювачі, з великою акуратністю розташовувати електроди на поверхні скальпа, давати стимули точно за часом і зводити до мінімуму супутні електричні артефакти. ВП розширюють можливості клінічного неврологічного дослідження відповідної афферентной системи, роблять його більш почуттів льним і об'єктивним нормативним, але не є більш специфічним методом етіологічної діагностики.
Зорові викликані потенціали. Зорові викликані потен-циал, що отримуються за допомогою чергування паттерна (ЧПЗВП), мають найбільш тривалу історію клінічного застосування. В ході дослідження хворим де-монстріруют реверсивний чорно-білий шаховий патерн, спроектований на екран. Під час розглядання пацієнтом чергування паттерна у нього формується характерний хвилеподібний імпульс, який може бути зареєстрований з скаль-па задній частині голови. У нормі ця трифазна хвиля має відмітний поло-тивний пік з латентним періодом 95 -115 мс (зазвичай позначається як Р100; рис. 341-5) від моменту реверсії патерну. Проводять вимірювання тривалості цього латентного періоду, тривалості відповіді і амплітуди піку. Латентний пе-ріод - це найважливіший в клінічному відношенні параметр. Дослідження проводять окремо для кожного ока. Чисто монокулярні зміни вказують на наявність дефекту проведення нижче хіазми.
Багато форм поразок волокон зорового нерва в його ІНТРАОКУЛЯРНОЇ, орбі-Тальному та інтракраніальних відділах супроводжуються змінами ЧПЗВП. Глаукома, компресія зорового нерва, хіазми або тракту різними об'ємними освітньої-нями, дегенеративні ураження зорових шляхів часто викликають зниження амп-літуди і / або збільшення латентний ™ відповіді. При значному ураженні глядач-ної системи не вдається зареєструвати реакції на стимуляцію одного або двох очей. У клінічній практиці найпоширенішою причиною змін ЧПЗВП служить неврит зорового нерва, часто супутній розсіяного склерозу. При деміелі- нізації волокон зорового нерва як при первинному Демієлінізуючі заболева-
ванні, так і при перерахованих вище патологічних процесах виявляють уповільнити-ня провідності по нервових волокнах і збільшення латентний ™ положітельногпіка ЧПЗВП (до 115-200 мс). Дійсно, майже у всіх паціентов'с невритом злІтель- ного нерва навіть після відновлення гостроти зору до норми відзначають хаДОКвджие зміни ЧПЗВП, тоді як при детальному офтальмологічному обстеженні нару-шений не виявляється. Якщо у хворих з розсіяним склерозом ЧПЗВП знаходяться в пре-справах норми, то при нейроофтальмологічної дослідженні відхилень також не про-наружівают. При обстеженні більше 200 хворих нами не встановлено винятків з цього правила. Коли ЧПЗВП мають патологічний характер, у значної кількості пацієнтів не виявлено відхилень з боку полів зору, гостроти зору, зіничних реакцій і очного дна.
Приблизно у 5 0% хворих з розсіяним склерозом, у яких зорова функція ніколи не була порушена, також знаходять відхилення з боку ЧПЗВП, що свиде-ність про високу ефективність цього методу при даному захворюванні. Білі паці-ент звертається до лікаря з приводу першого епізоду неврологічного захворювання, при якому вогнище ураження локалізується в стовбурі мозку або спинному мозку, то в разі виявлення патологічного характеру ЧПЗВП або інше не проявляється клини-но вогнища ураження в іншому відділі ЦНС (зорових нервах) ймовірнішим стає діагноз розсіяного склерозу, що дозволяє звільнити хворого від необ-хідності проведення ряду нейрорадіологіческіх досліджень.
Зміни гостроти зору не відображаються на ЧПЗВП до тих пір, поки зір не погіршується настільки, що хворий не в змозі розрізнити шаховий патерн; хворі з гостротою зору 20/200 і вище можуть проходити обстеження. Единст-венним додатковою вимогою є достатня здатність хворого до взаємодії і спокійного перебування в положенні сидячи протягом 20 хв, коли він розглядає патерн. Новонароджені і діти також можуть піддаватися даному обстеженню, але при цьому використовують спеціальні методики.
Стовбурові слухові викликані потенціали. Стовбурові слухові ви-кликані потенціали (ССВП) дослідити складніше, ніж ЧПЗВП, оскільки вони набагато нижче за амплітудою, в межах 0,5 мкВ. Вони викликаються звуковими клацанням, стимулюючими одне вухо через навушник. Пацієнт може перебувати як в спати-Ющем, так і в коматозному стані. Необхідно відзначити лише, що надлишкові дві-вання і м'язові артефакти ускладнюють отримання відповіді. При обстеженні ново народження і дітей реєструють практично нормальні по конфігурації ССВП. ССВП (стовбурові слухові викликані потенціали) представлені серіями з семи хвиль, які з'являються протягом перших 10 мс після клацання (див. Рис. 341-5). Ці хвилі (що позначаються від I до VII) розглядаються як результат послідовної ак-тіваціі слухового нерва (I) і проводять слухових шляхів стовбура мозку (слухове ядро, П; верхній оліварний комплекс, Ш; бічна петля, IV; нижні горбки, V; вищі слухові центри, VI, VII). При ураженні на певному рівні або між каки-ми-небудь рівнями поява хвиль від послідовних вищого рівня «сти-рается» або затримується. При розсіяному склерозі, наприклад, відбувається також гальмування проведення між усіма рівнями. Те ж саме справедливо для інших форм уражень стовбура мозку, таких як ураження дрібних судин, центральний Пон- тінний міеліноліз, гипоксическое пошкодження і т. Д. Хвилі, які виходять із структур, розташованих каудальнее осередку ураження, мають абсолютно нормальну латен- цію, тоді як хвилі від структур, що знаходяться в краніальному напрямку від вогнища, також стерті і запізнюються. Це дозволяє дуже точно встановити рівень ураження протягом слухових провідних шляхів стовбура мозку і забезпечує можливість дуже точного зіставлення клінічних даних з нейрофизиологическими і іноді з патолого. Це дослідження показано хворим зневринома слухо-вого нерва (у них завжди виявляють зміни), пацієнтам з підозрою на рас-сіяний склероз, хворим, які знаходяться в коматозному стані, у яких не визна-делена локалізація ураження в ЦНС, а також іншим, у яких важливо підтвердити або встановити поразку на рівні стовбура мозку. Даний метод часто дозволяє ви-явити зниження слуху, оскільки воно дає зміна латенции першої (і, слідчий-но, наступних) хвиль, що необхідно брати до уваги при інтерпретації отриманих результатів. Межволновие латенции, які служать параметрами, ис-пользуемя для вимірювання центральної провідності, не схильні до змін за рахунок зниження слуху або інтенсивності стимуляції. Метод корисний також для обсле-нання новонароджених з групи високого ризику по дефектах слуху.
