Ороантрального повідомлення: причини виникнення, клінічна картина, діагностика, можливі результати та ускладнення, профілактика і лікування
Ороантрального повідомлення - це сполучення між порожниною рота і гайморової пазухою. Найчастіше це відбувається в результаті перфорації дна гайморової пазухи при видаленні верхніх зубів (частіше після видалення першого і другого молярів, рідше - премолярів. Перфорація може бути обумовлена наступними факторами: індивідуальними особливостями будови верхньої щелепи (пневматичний тип будови з низько располо-женним дном гайморової пазухи), попереднім патологічним про- процесом, що викликав деструкцію кісткової перегородки між верхівками коренів зубів і верхньощелепної пазухою (хронічні періодонтити, де-структивно про теоміеліт, кіста, пухлина), або похибками в техніці видалення зубів, обстеження лунки.
У лунці видаленого зуба з'являється кров'яна піна. Відзначається кровотеча з відповідною полвіни носа. Хворий не може надути щоки, не може свистіти.
Носоротовая проба позитивна. Пробу проводять наступним обра-зом. Стиснувши пальцями ніс, хворому пропонують видохнугь повітря через нього. При прориві дна верхньощелепної пазухи повітря в півстіни рота і в лунці видаленого зуба з'являються бульбашки кров'яною піни.
Діагноз ставиться на підставі даних клініки і позитивної но-соротовой пробі. Можна провести також рентгенологічне дослідження пазухи.
При перфорації можливе попадання інфекції в гайморову пазуху з подальшим розвитком гаймориту.
Профілактика перфорації зводиться до своєчасної санації порожнини рота, яка попереджає розвиток хронічного періодонтиту з дест-рукції кісткової перегородки між верхівкою кореня зуба і верхнечелю-стной пазухою. Після видалення верхніх великих корінних зубів слід утриматися від вискоблювання патологічного вогнища в області дна лунки. лікування
При перфорації необхідно спробувати за допомогою швів ретельно зблизити краю ясен над лункою видаленого зуба. При цьому створюються бла-гопріятние умови для формування кров'яного згустку в лунці з після-дме його організацією і стійким роз'єднанням верхньощелепної пазухи і порожнини рота.
При відсутності в хірургічному кабінеті умов або наявності проти-вопоказаній до оперативного усунення прориву над гирлом лунки поміщають згорнутої шматочок йодоформной марлі, який закріплюють швом або лігатурою дротом до сусідніх зубах. Утворений в облас-ти дна лунки кров'яний згусток поступово заміщується сполучною тканиною.
Найбільш ефективна первинна пластика перфорационного отвори слизисто-окісний клапоть. Розріз слизової проводять від бокового різця по перехідній складці передодня рота, а потім вниз до альвеолярного відростка відповідно до місця прориву верхньощелепної пазухи. Сфор-мировалось клапоть отсепаровивают і зміщують до перфораційного отвер-стію. Для кращої мобілізації клаптя на рівні бічного різця вироб-дять додатково так званий розріз у вигляді кочерги тривала, кото-рого повинна дорівнювати положення. Цей отвір може бути также'уст-поранено за допомогою трапецієподібного щечно-ясенного клаптя.
Закриття перфораційного отвори здійснюється частіше щечно-ясенним, рідше піднебінним клаптем. Можливий спосіб, при якому на твер-будинок небі викроюють язикообразний слизисто-окісний клапоть на судинній ніжці з підставою в області м'якого піднебіння. Цей клапоть пово-рачівают під прямим кутом до дефекту.
При особливо несприятливих умовах (повторне втручання) мобілізують трапецієподібний щечно-ясенний клапоть, який зближують з викроєними на твердому небі язикообразний слизисто-надкостнічние лос-кутом.