Ведучий \ Знайка. Тюбик був дуже хороший художник. Одягався він завжди в довгу блузу, яку називав "балахон".
Незнайка. Раз ніхто не хоче слухати мою музику, зроблюся художником.
Незнайка. Слухай, Тюбик, я теж хочу бути художником. Дай мені якихось фарб і пензлик.
Художник Тюбик. Я зовсім не жадібний. Дарую тобі, Незнайко, свої старі фарби і пензлик.
(Дає Незнайка фарби, палітру і пензлик.
Незнайка йде до себе.
До нього приходить Гунька)
Незнайка. Сідай, Гунька. Зараз я тебе буду малювати.
(Незнайка ставить для Гуньки стілець, садовить його)
Гунька. Ось чудово!
(Гунька сідає на стілець.
Незнайка. Я хочу, Гунька, зобразити тебе красивіше. Намалюю червоний. ніс. зелені. вуха. сині. губи. помаранчеві. очі.
Гунька. Я хочу скоріше побачити свій портрет.
(Гунька крутиться на стільці)
Незнайка. Не крутись, що не крутись, а то не схоже вийде.
Гунька. А зараз виходить схоже?
Незнайка. Дуже схоже.
(Ніби сам до себе)
Зараз прірісуйте йому фіолетовою фарбою вуса.
Гунька. (З цікавістю) Ну-ка, покажи, що вийшло!
(Незнайка показує Гуньці портрет)
Гунька. (Обурено) Та хіба я такий?
Незнайка. Звичайно, такий. Який же ще?
Гунька. А вуса навіщо намалював? У мене ж вусів немає.
(Дивиться у дзеркало)
Незнайка. Ну, виростуть коли-небудь.
Гунька. А ніс чому червоний?
Незнайка. Це. щоб було красивіше.
Гунька. А волосся чому блакитні? Хіба у мене блакитні волосся?
(Знову дивиться у дзеркало)
Незнайка. Блакитні. Але, якщо тобі не подобається, я можу зробити зелені.
(Береться за пензлик)
Гунька. (Злякано) Ні, не треба. (Обурено) Ні, це поганий портрет. Дай я його порву.
(Намагається взяти портрет, щоб порвати; б'ються; шумлять)
(Вдаються Знайка, Пілюлькін, Тюбик, Стекляшкін, Гусля, мисливець Кулька, Авоська)
Знайка, Пілюлькін, Тюбик, Стекляшкін, Гусля, мисливець Кулька, Авоська. Ви чого б'єтеся?
Гунька. (Кричить) Ось судіть ви нас. Скажіть, хто тут намальований? Правда, це не я?
Знайка. Звичайно, не ти. Тут якийсь лякало городнє намальовано.
Незнайка. Ви не здогадалися тому, що тут підписи
немає. Я зараз підпишу, і все буде зрозуміло.
(Бере олівець і підписує друкованими літерами "Гунька", вішає портрет)
Незнайка. Нехай висить. Будь-хто може дивитися, нікому не забороняється.
Гунька. (Рішуче) Все одно, коли ти ляжеш спати, я прийду і знищу цей портрет.
Незнайка. А я вночі не ляжу спати і буду стерегти!
(Гунька йде з ображеним виглядом)
Ведучий \ Знайка. А Незнайко насправді не ліг увечері спати. Коли всі поснули, він узяв фарби і заходився всіх малювати.
(Незнайка малює, розвішує портрети)
До ранку він розвісив ці портрети і зробив під ними підписи, так що вийшла ціла виставка.
Пілюлькін. (Розглядає портрети, регоче) Мені дуже подобаються ці портрети.
(Надягає окуляри і починає розглядати їх більш уважно)
Пілюлькін. Молодець, Незнайко! Ніколи я в житті так не сміявся.
(Зупиняється біля свого портрета)
Пілюлькін. (Строго) А це хто? Невже це я? Ні, це не я. Це дуже поганий портрет. Ти краще його зніми.
Незнайка. Навіщо знімати? Нехай повисить.
Пілюлькін. (Ображено) Ти, Незнайка, видно, хворий. У тебе щось з очима сталося. Коли це ти бачив, щоб у мене замість носа був градусник. Доведеться тобі на ніч касторки дати.
Незнайка. Фу! Не люблю я цю касторку. Ні ні! Тепер я і сам бачу, що портрет поганий.
(Швидко знімає зі стіни портрет Пілюлькіна)
Мисливець Кулька. (Розглядає портрети через бінокль, сміється) Я мало не лопається від сміху.
(Бачить свій портрет, його настрій відразу псується)
Мисливець Кулька. Це поганий портрет. Чи не схожий на мене. Ти зніми його, а то я не буду тебе з собою на полювання брати.
(Незнайка знімає портрет Кульки)
(Приходить художник Тюбик, побачивши на стіні свій портрет, сердиться)
Художник Тюбик. Це не портрет, а бездарна антихудожньої маз-ня.
(Знімає зі стіни портрети, забирає у Незнайки фарби і пензлик, пішов)
(Залишився тільки Гунькин портрет)
(Незнайка його знімає і йде до свого кращого друга)
Незнайка. Хочеш, Гунька, я подарую тобі твій портрет? А ти за це зі мною помиришся.
Гунька. (Бере портрет) Гаразд, світ. Тільки якщо ти ще хоч раз намалюєш, нізащо не стану миритися.
Незнайка. А я ніколи більше не буду малювати. Малюєш, малюєш, а ніхто навіть спасибі не скаже. Все тільки лаються. Не хочу більше художником бути!
(Звучить "Коли мої друзі зі мною". Готуються декорації до сцени "Як Незнайко складав вірші")