До зобов'язань належать різноманітні цивільні правовідносини. Різноманітний характер суспільних відносин, на врегулювання яких спрямовані зобов'язання. У форму зобов'язання наділяються і нормальні відносини між суб'єктами цивільного права, пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг і т.д. і відносини, що виникли внаслідок ненормальних, недозволених дій - заподіяння шкоди, безпідставного збагачення. Специфіка зобов'язання як цивільних правовідносин полягає в наступному. Зобов'язання опосередковують процес переміщення майна або інших результатів праці, також носять майновий характер.
Зобов'язальні правовідносини встановлюються з будь-яким конкретним суб'єктом і, отже, носять відносний характер. Зобов'язання покликані до певних активним позитивним діям. Рідко - пасивна функція, яка не вичерпує об'єкта зобов'язання, а зазвичай виступає як результат або доповнення до позитивних дій його суб'єктів. Наприклад, пасивна обов'язок наймодавця не заважати наймачеві користуватися майном є наслідком вже раніше скоєного ним позитивної дії з передачі майна в користування або володіння. У цьому полягає специфіка зобов'язань з точки зору їх юридичного об'єкта. Вирішальне значення для юридичного змісту зобов'язань має надана уповноваженій особі можливість вимагати певної поведінки від зобов'язаної особи. Саме тому в зобов'язальних правовідносинах суб'єктивне право іменується правом вимоги, а обов'язок - боргом; уповноважених - кредитором, а зобов'язаний - боржником.
У цьому визначенні в якості ознаки, що характеризує зобов'язання, взято право вимоги кредитора. Так як праву вимоги кредитора неминуче відповідає обов'язок боржника, то таке визначення по суті містить вказівку як на активну, так і на пасивну сторони зобов'язання. В літературі радянського цивільного права висловлювалися сумніви в доцільності визначення, яке міститься в ст. 107 ГК. Так, зокрема, А.Г. Гойхбарг припускав визначити зобов'язання "як правовідношення, в силу якого кредитор має право на отримання від боржника певного цінного в обороті блага, яке є результатом дії боржника (або виконує замість нього органу) або утримання боржника від дії". * Свою точку зору він обгрунтував тим , що визначення, дане в ст. 107 ГК, "як і будь-яке визначення, навряд чи доречно в законі, бо інші постанови закону дозволяють дати інше визначення зобов'язання". Він вказував далі, що за нашим законом кредитор може не тільки вимагати від боржника виконання зобов'язання і відшкодування збитків в разі невиконання, а й відібрання речі в натурі, "тобто фактичного отримання того, що мав би отримати при виконанні боржником зобов'язання". На думку ж М.М. Агаркова, термін зобов'язання позначає певний вид цивільних правовідносин, тобто деяку сукупність цивільних прав і відповідних їм обов'язків ".
Якщо Ви помітили помилку в тексті виділіть слово і натисніть Shift + Enter