В се можу в Тім, Хто мене Ісусі Христі.
У сякий раз, як впадеш в яке можна пробачити гріх, хоча б то тисячу разів трапилося на день, як тільки помітиш то, не муч себе і не витрачай часу даремно, бо тоді змирися і, усвідомивши свою неміч, звернися уповательно до Бога і Покликуй до нього з глибини серця.
Про суди себе і докори, і до того ж себе одного: не озирався на всі боки, шукаючи, на кого б звалити вину свою. Винне одне зле произволение твоє.
До оли буваєш уран, впадши в якесь гріх, що не малодушествуй і не мятісь даремно без толку. Перше, що потрібно, не зупиняйся на собі, не говори: «Як я такий зазнав це і не допустив ?!» Це крик гордовите зарозумілості. Змирися, навпаки, і, поглянувши до Госпо ду, скажи і восчувствуй: «Чого іншого і чекати було від мене, Господи, настільки немічного і зле нравная». І тут же подякуй Його, що на цьому тільки зупинилося справу, сповідуючи: «Якби не Твоя безмірна благість, Господи, не зупинився б я на цьому, а всеконечно впав би в ще гірше що».
П віслюку споглядання і самоукоренія, поставивши себе перед обличчям непідкупною правди Божої, поспішає возгреть і покаянні почуття - погибіль і вболівання про гріх, не так через приниження тебе гріхом, скільки через образи їм Бога, стільки милостей тобі особисто вивів.
Преподобний Никодим Святогорець (1749-1809).
Е слі не припинити в душі перші рухи до пороку, то думки необхідно перейдуть в справу.
Святитель Василь Великий (330-379).
Н евозможно того, хто віддається злим помислам, бути чисту від гріхів за зовнішнім людині.
Преподобний Філофей Синайський (IX ст.).
Д близько ми грішимо довільно, доти немає і нас смирення.
Преподобний Іоанн Ліствичник (+649).
Е слі людина не стяжет велике смирення в серці і тілі своєму так, щоб в будь-якому ділі не оцінювати себе високо, щоб спокійно переносити всяке образу, в усьому примушувати себе, щодня мати перед обличчям своїм смерть свою, відрікатися від матеріальних і плотських речей, - то він не зможе зберегти заповіді Духа.
Преподобний Макарій Великий (IV ст.).
Х удо це, що ти згрішив, людина; але навіщо ж ти ображаєш Бога і, через нерозуміння свого, вважаєш Його несильним? Невже не може врятувати душі твоєї Той, Хто створив такий, як ти бачиш, світ заради тебе? Якщо ж говориш, що це послужить тобі на осуд, як і поблажливість Його, то покайся, і Він прийме покаяння твоє, як блудного сина і блудниці. Якщо ж і цього не можеш, але за звичкою тих, хто грішить, в чому б і не хотів, май смиренність, як митар (см.Лк.18,13).
Преподобний Петро Дамаскін (VIII ст.).
Т и зодягнувся у Христа хрещенням (см.Гал.3,27) і маєш силу і зброю скидати помисли (см.2Кор.10,4). Якщо ж, маючи на них силу, не погорджуєш усіма їх від першого підступи, то очевидно, що сластолюбствуешь по невірі, погоджуєшся і сдружаешься з ними. У таких діях сам ти винен.
Преподобний Марк Подвижник (IV-V ст.).
До то виправдовує себе, той відчужує себе від покаяння.
П реуспевшій або бажаючий досягти успіху нехай береже себе розсудливо від початків, що народжують гріхи, - і гріхи знеможуть самі собою.
Преподобний Ісая Пустельник (+470).
Е слі серце твоє розкрадається і ти не знаєш, як управить його, знай, що в таке розкрадання тягне його якусь діяння твоє.
Преподобний Ісая Пустельник (+470).
Г Оспода Всемогутній і міцніше всіх, і повсякчас буває Переможцем в смертному тілі, коли йде разом з подвижниками на лайку. Якщо ж бувають вони переможені, то явно, що переможені злом без Нього. І це суть ті, які за своїм зволення, неразумием своїм оголили себе від Бога, бо не спромоглися сили, допомагаю переможцям, і навіть відчувають себе позбавленими тієї звичайної, своєї власної сили, яку мали під час сильних своїх воєн.
З ловооправданіе не належить до проживання християнському.
Преподобний Ісаак Сирин (VII ст.).
П огляньте, від чого сталося падіння. Раптом падіння рідко буває, звичайно ж воно Смаль починається: з помислів, легких співчуттів і повільно в помислах. Головне тут - не залишати ніколи сліду не тільки співчуття, виробленого помислом, але і самого помислу, щоб в душі залишалося огиду і огиду до гріха.
Святитель Феофан, затворник Вишенський (1815-1894).
І збегайте по можливості всіх гріхів; а неминучі ваші немочі, в які мимоволі впадає думка і серце, терпите мужньо. Набудьте через немочі ваших глибоке і постійне відчуття злиднів духовних, стільки сприятливий Богу, - і не смуток і легкодухість! І робіть шлях земного життя, ходячи перед Господом в тому, що крушить духу.
Святитель Ігнатій (Брянчанінов) (1807-1867).
Ігумен Никон (Воробйов) (1894-1963).