Ортопедичне лікування при розлитих захворюваннях пародонту про- водиться з метою профілактики, усунення або ослаблення функціональної перевантаження пародонту, яка на певній стадії болезніяв- ляетсяоднім із головних патогенетичних факторів, определяющіхте- чення болезні.Устраненіе або зменшення функціонального навантаження ставить пародонт в нові умови, вяких дистрофія або запалення розвивається повільніше. Завдяки цьому травматичні заходи стають більш ефективними.
Щоб зменшити функціональну перевантаження і полегшити пародонту виконання його функції, необхідно: 1) повернути зубної сістемеутра- ного єдність і перетворити зуби з окремо діючих елементів в нерозривне ціле; 2) вжити заходи до правильного распределеніюже- вательного тиску і разгрузітьзуби з найбільш пораженнимпародон- тому за рахунок зубів, укоторих він краще зберігся; 3) предохранітьзуби від травмуючого дії горизонтальної перевантаження; 4) при часткової втрати зубів, крім того, необхідно протезування.
Лікування проводять комплексно з застосуванням загальних і місцевих ле- чебних заходів. Місцеві лікувальні заходи носять терапевті- ний, хірургічний і ортопедичний характер. Ортопедичне ле- чення, таким чином, є частиною цього комплексу і невиключає, а навпаки, передбачає інші види заходів, особливо терапевті- етичні (кюретаж ясенних кишень, фізіотерапія та ін.). Ортопедіче- ське лікування надоначінать одночасно з терапевтичним, але після того, як будуть проведені необхідні санаційні процедури (зняття зубних відкладень, видалення зруйнованих зубів ікорному, снятіевоспа- неністю нашарувань).
Диференціальна діагностика
Як зазначалося (див. "Клініка і протезування часткової втрати зубів"), функціональне перевантаження пародонту можлива і при частічнойпотере зубів, переміщенні їх, аномаліях змикання, неправильному протезуванні знімними або незнімними протезами і т.д. Розвиваю щийся при цих ураженнях зубощелепної системи первинний травма- тичний синдром, будучи іншої етіології, клінічно має схожість
oJ1bl ue з пародонтоз і менше з пародонтитом. З цього витекаетюность диференціальної діагностики первинного і вторинного трав-
аТ іческого синдромів, оскільки ортопедична тактікапрі них раз-суб'єктивна. Для етогонадо провести ретельне клінічне та паракліні-чеський обстеження зубощелепної системи, щоб виключити ті з-трансформаційних змін, які можуть бути причиною первинної травматичної ок-Клюзе. Прицьому важливо звернути увагу не тільки на потерюзубов до а ктаковую, а й на кількість збережених пар зубів-антагоністів, деформацію оклюзійної поверхні, наявність аномалій. Необхідно вивчити оклюзійні взаємини зубних рядовпрі разлічнихдвіженіях нижньої щелепи, обращаяособое увагу на возможниеблокірующіе пункти і преждевременниеконтакти зубів. Велику по-міць ветом можуть надати діагностіческіемоделі щелеп.
Потрібно установітьобласть поширення ураження пародонту, таккак для первинного травматичного синдрому характерно залучення впроцессе лише кілька зубів. Не слід залишати без уваги ісостояніе ясна. Для первічнойтравматіческой оклюзії, як це дока- зал Е.Н.Жулев, що не характернопоявленіе глибоких патологіческіхкарма- новий з гноетечением, а якщо вони з'являються, то тільки на стороні двіженіязуба. Десневой край вцьому місці гиперемирован, але ділянку гіперемііімеет вид півмісяця, ніколи не буває набряклим, синюшним і не відстає від зубів. Патологічна рухливість зубів при первинній функціонально-нальної перевантаження також виявляється лише в осередку ураження.
Найбільшу цінність для диференціальної діагностики предста-вляют дані рентгенологічного ісследованія.Прі первинному трав-тичних синдромі дистрофія пародонта визначається лише в зонефункціональной перевантаження. При системних ураженнях дістрофіяносіт розлитої характер, захоплюючи весь зубний ряд.
Слід однак зауважити, чтоіногда диференціальна діагности- ка первинного травматичного синдрому від вторинного представляетбольшіе труднощі. Це має местопрі частічнойпотере зубів, якщо осталосьмало парзубов-антагоністів або, якщо подібні дефектизуб- них рядоввозніклі на тлі розлитого ураження пародонту (пародон-тоз, пародонтити).
Ортопедична допомога при захворюванні пародонту залежить від фор- ми і ступеня ураження, виду прикусу, стану пародонту зберігши-шихся і кількості відсутніх зубів, топографії дефектів, знижуючи-ня межальвеолярнойвисоти, стану крайового пародонту і ін. Немо- жет бути єдиного рішення задачі ортопедичного лікування для всехбольних. Різноманіття клінічної картини передбачає індивідуальні-ний підхід до вибору методу ортопедичного терапії. тільки ретельний
облік клінічних та рентгенологічних даних дозволяє скласти ра-
ціональний план лікування.
Ортопедичне лікування системних захворювань пародонту склади, ється з нормальної оклюзії шляхом сошліфовиванія режущіхпо- верхностей ібугорков зубів, ортодонтичних заходів, шінірова- ня і протезування дефектовзубних рядів.