Анатомо-фізіологічні особливості періодонта
Периодонт являє собою складне анатомічне утворення сполучнотканинного походження, розташоване між компактною пластинкою зубної комірки і цементом кореня зуба
На всьому протязі периодонт знаходиться в безпосереднім-жавної зв'язку з кісткою щелепи, через апикальное отвер-стіе - з пульпою зуба, а у країв комірки - з яснами і окістям щелепи.
Захворювання періодонта запального характеру називається періодонтитом.
Етіологія періодонтиту
За походженням розрізняють періодонтит інфекційно-ний, травматичний і медикаментозний. З огляду на, що від патогенетичної терапії очікують максимального ефек-ту, сучасні класифікації періодонтиту повинні відображати сутність патологічного процесу в періодонті і враховувати причинні фактори: інфікування, сенсо-зації тканин періодонта, порушення трофіки, трав-му сильнодіючими препаратами.
Інфекційний періодонтит. Основну роль в розвитку інфекційного періодонтиту грають бактерії, переважно-ного стрептококи, серед яких негемолітіческій стрептокок становить 62%, зеленящий - 26%, гемолітичний - 12%. Кокковая флора зазвичай висівається разом з іншими мікроорганізмами - вейлонелли, лактобактеріями, дріжджоподібними грибами.
За способом проникнення бактерій ін-фекціонний періодонтит ділять на інтрадентальний і екстрадентальний (внутрізубной і внезубной). До останнього можна віднести і інфекційний періодонтит, який розвинувся в результаті переходу запального процесу в окружаюших тканин (остеомієліт, остит, гайморит і т.д.).
Травматичний періодонтит. Виникає в результаті впливу на періодонт як значною одноразової травми (забій, удар або потрапляння на зуб твердого предмета у вигляді камінця, кісточки), так і менш сильною, але неодноразово повторюється мікротравми в результаті неправіль-но (високо) накладеної пломби, «прямого» прикусу, при регулярному тиску на певні зуби мундштуком курильної трубки або музичного інструменту, а також шкідливих звичок (перекушування ниток, натискання на зуб олівцем і т. д.).
При гострій травмі періодонтит розвивається швидко з гострими явищами, крововиливами. При хронічній травмі зміни в періодонті наростають поступово: спочатку періодонт хіба що пристосовується до перевантаження. Потім, при ослабленні адаптаційних механізмів періодонта, постійна травма викликає хронічно протекаю-щий запальний процес. При травматичної навантаженням-ке може спостерігатися лакунарная резорбція компактної пластинки альвеоли в області верхівки кореня.
Медикаментозний періодонтит. Розвивається найчастіше в результаті неправильно леченного пульпіту, при попа-данії в періодонт сильнодіючих хімічних або лікарських засобів, таких як миш'яковиста паста, формалін, трікрезолформалін, фенол та деяких інших.
патогенез періодонтиту
Найчастіше запальний процес в періодонті обуслолен надходженням інфекційно-токсичного вмісту кореневих каналів через верхівковий отвір. Попадання ендотоксину в періодонт веде до утворення біологічно активних продуктів, що підсилюють проникність судин розвивається гострий періодонтит. У період гострого запалення в періодонті накопичуються антигени, які повільно елімінує з цієї зони внаслідок того, що періодонт обмежений кортикальной платівкою альвеоли. Ендотоксі-ни роблять сильний антигенное вплив на імунологічну систему періодонта і оточуючих його тканин
Інтенсивність гострого періодонтиту і ступінь вовле-чення в запалення оточуючих зуб тканин залежить як від вірулентності інфекції, так і від імунологічного статусу організму. Коли імунологічні захисні ме-ханізм ослаблені, утруднюється відмежування місцевого патологічного процесу і розвивається гостре дифузне запалення, яке поширюється на тіло щелепи з фор-мування в тканинах абсцесів і флегмон, з типовими явищами інтоксикації організму.
Якщо імунологічні захисні механізми здатні локалізувати запалення у верхівки зуба шляхом формиро-вання захисного бар'єру, то процес не поширюється і призупиняється на ранній стадії свого розвитку, ознак гострої інтоксикації організму не виникає. Розвивається хронічний запальний процес, так як зберігається джерело інфекції.
За клінічним перебігом виділяють гострий і Хроні-ний періодонтит.
Хронічний періодонтит розділяється на підставі характеру і ступеня пошкодження періодонтальних тканин. Розрізняють хронічний фіброзний періодонтит (periodontitis chronica fibrosa), хронічний гранулюючих (periodontitis chronica fibrosa) і хронічний гранулематозний періодонтит, або гранульома (periodontitis chronica glanulomatosa s.granuloma).
При хронічному періодонтит під впливом різних несприятливих умов (грип, переохолодження організму і т. Д.) Може виникати загострення запального процесу. Клінічний перебіг такого загострення хронічного періодонтиту хоча і має багато спільних рис з гострим періодонтитом, але має також і своїми негативними особливостями. Лікування при цій формі запалення спрямоване на усунення не тільки гострих запальних явищ, як при гострому періодонтит, а й тих деструктивних порушень, які харак-терни для тієї чи іншої форми хронічний періодонтит-ту. На цій підставі слід розрізняти в класифікації і хронічний періодонтит в стадії загострення (periodontitis chronica exacerbata).
клініка періодонтиту
Гострий верхівковий періодонтит
Тривалість гострого верхівкового періодонта-та від 2-3 діб до 2 тижнів, причому початкові форми воспа-лення різко відрізняються від виражених форм і вимагають різного підходу щодо раціонального їх ліку-ня.
Діагностика. Діагностика гострого періодонтиту біль-ших труднощів не становить. Розміри і ступінь изме-нений в кістки, що оточує корінь зуба, залежать, з од-ної сторони, від давності запального процесу, а з іншого - від структури губчастої речовини. Зміни в кістки щелеп у хворих на гострий періодонтитом на рент-Генограма виявляються через добу після початку забо-левания і характеризуються втратою чіткості малюнка Губча-того речовини, що пояснюється інфільтрацією кісткового мозку.
Хронічний верхівковий періодонтит
Симптоми хронічного верхівкового періодонтиту виражені значно слабше, ніж гострого, тому диф-ференціальная діагностика без рентгенограми представ-ляет значні труднощі.
Клінічно він не проявляється, тому що протікає безсимптомно. Скарг зазвичай хворий не пред'являє, перкусія-ся зуба безболісна. Зміни на яснах соответствен-но хворого зуба відсутні.
Фіброзний періодонтит може виникати як результат гострого періодонтиту і в результаті лікування інших форм хронічного періодонтиту (гранулирующего або гранулематозного). Фіброзний періодонтит може бути також результатом і раніше леченного пульпіту, а також може воз-никать в результаті перевантаження при втраті великої кількості зубів або травматичної артикуляції.
У клініці діагноз хронічного фіброзного періодон-тита ставиться на підставі виявлення на рентгенівському знімку деформації періодонтальної щілини у вигляді роз-ренію її у верхівки кореня. При цьому деформація періодонтальної щілини зазвичай не супроводжується руйнуванням (резорбцией) кісткової стінки альвеоли, а також цементу кореня зуба.
Ця форма періодонтиту зазвичай виникає з гострого або є однією з стадій розвитку хронічного вос-паления.
Гранулюючих періодонтит проявляється у вигляді непри-ятних, іноді слабких, больових відчуттів (відчуття тяжес-ти, розпирання, незручності); може бути незначна болючість при накусиваніі на хворий зуб. Іноді періодонтит може протікати безсимптомно.
З анамнезу нерідко виявляється, що подібні більш-ші відчуття періодично повторюються і сопровожда-ються появою свища, який через деякий час зникає. Іноді хворий зауважує виділення з свища гною.
При обстеженні порожнини рота хворого видно гіпер-мія ясна у причинного зуба. При натисканні на цю ділянку ясен тупим кінцем інструменту виникає углиб-ня, яке зникає не відразу після видалення інструменту (симптом вазопареза). При пальпації ясен хворий відчуває неприємні або больові відчуття. При на-явності узури кістки в області хворого зуба лікар може припустити наявність дефекту кортикальної пластинки че-щелепи.
Перкусія нелеченного зуба з хронічним гранулюючих-щим періодонтитом, як правило, викликає підвищену чутливість, а іноді і больову реакцію.
Нерідко спостерігаються збільшення і болючість регіонарних лімфатичних вузлів - підпідбородочні і піднижньощелепних.
Рентгенографічно при хронічному гранулюючих періодонтит виявляють вогнище розрідження кістки в облас-ти верхівки кореня з нечіткими контурами або нерівній ламаною лінією, що обмежує грануляційної тканини від кістки.
Гранулюючих періодонтит значно частіше, ніж інші форми, супроводжується загостренням запального процесу, але при свище його протягом виявляється відносно сприятливим, тобто без загостренні, внаслідок наявності дренажу періодонтальної щілини.
Хронічний гранулематозний періодонтит
Ця форма хронічного запалення верхівковогопериодонтита в більшості випадків клінічно не проявляється, за винятком періодів загострення запального про- процесу. В окремих випадках вона може давати симптоми хро-ного гранулирующего періодонтиту у вигляді норицевого ходу гіперемії і набряклості ясен і т. Д. Однак найчастіше суб'єктивні і об'єктивні (клінічні) дані отсутст-вуют.
Діагноз хронічного гранулематозного періодонтиту ставлять, як і при хронічному фіброзному періодонтит, головним чином на підставі рентгенологічних даних, що показують картину невеликого вогнища розрідження з чітко відмежовані краями округлої або овальної форми розміром близько 0,5 см в діаметрі. Додатковим ознака для постановки діагнозу в ряді випадків можуть бути вказівки хворого на періодичне виникнення загостренні запального процесу.
Хронічний періодонтит в стадії загострення
З хронічних форм запалення періодонта частіше за інших загострення дають гранулюючих і гранулематозний періодонтити, рідше - фіброзний.
Клінічна картина. Хронічний періодонтит в ста-дии загострення за клінічними проявами має мно-го спільного з гострим періодонтитом. Іноді важко отли-чить первинно виникає гострий періодонтит від обо-стрении хронічного, який зустрічається набагато частіше, ніж перший.
Такі симптоми, як постійний біль, колатеральний набряк м'яких тканин, реакція лімфатичних вузлів, подвиж-ність зуба і хвороблива пальпація по перехідній склад-ке в області причинного зуба, мають місце при хроничес-ком періодонтит в стадії загострення. У хворих можна відзначити нездужання, головний біль, поганий сон, підвищена шенную температуру тіла, лейкоцитоз і збільшення ШОЕ. Однак наявність деструктивних змін в періодонті, а іноді і норицевого ходу до певної міри не дає розвинутися важким запальним змінам оточуючих зуб тканин. Загострення хронічних форм періодонтиту в 37% випадків призводять до околочелюстной абсцесу і флегмонам.
Рентгенографічно при хронічному періодонтит стадії загострення визначається форма запалення, предше-ствующая загострення. Зменшується чіткість кордонів разре-вання кісткової тканини при загостренні хронічного фіброз-ного і гранулематозного періодонтиту. Хронічний гра-нулірующій періодонтит в стадії загострення рентгенол-гически проявляється більшою смазанностью малюнка.
лікування періодонтиту
Основні принципи найбільш ефективного і щадяще-го методу лікування при верхівковою періодонтит розроб-бота вітчизняними стоматологами Л. А. Лімберга, Ф. А. Звержховскім. Ці принципи полягають в тщатель-ної і обережною механічній обробці інфікований-них кореневих каналів, лікуванні заверхушечного вогнища вос-паления до припинення ексудації з наступним плом-бированием каналу.
В даний час запропонований метод видалення розм'якшеного дентину з кореневих каналів за допомогою ультразвуку. Цей метод більш ефективний і вимагає менших зусиль лікаря.
У пошуках нових активно діючих на мікрофлору антисептиків стоматологи відчули велику кількість різних антисептичних та хімічних засобів. З них найбільшого поширення набули карболова кисло-та, лізол, формалін, парманганат калію, перекис водо-роду, трікрезолформалін і ін.