Під суб'єктами попередження злочинності розуміються органи, установи, організації, підприємства, а також посадові особи (службовці), на які законом покладено завдання і функції з виявлення, усунення, ослаблення, нейтралізації причин і умов, що сприяють існуванню та поширенню злочинності в цілому, її окремих видів і конкретних злочинів.
Серед цих суб'єктів виділяють як спеціально створені для попередження злочинності, так і ті в компетенцію яких поряд з іншими повноваженнями входить обов'язок здійснення в певних рамках профілактичної діяльності.
Таким чином, суб'єктів кримінологічної профілактики можна розділити на наступні групи:
- спеціалізовані державні органи (МВС, Прокуратура, Суд, Комітет державної безпеки і т.п.);
- спеціалізовані державно-громадські органи (комісії у справах неповнолітніх, спостережні комісії тощо);
- спеціалізовані громадські органи (добровільні дружини і ін.);
Класифікацію суб'єктів попереджувальної діяльності можна провести і з інших підстав, наприклад:
- суб'єкти, що безпосередньо ведуть індивідуальну профілактику;
- суб'єкти, що здійснюють профілактику в ході виконання контрольних і правоохоронних функцій;
- суб'єкти, зайняті переважно керівництвом або координацією діяльності з попередження злочинності.
При цьому суб'єкти профілактики завжди взаємодіють один з одним. Така взаємодія може відбуватися як по вертикалі, так і по горизонталі.
До числа суб'єктів, які здійснюють безпосередню індивідуальну профілактику злочинів, відносяться: родина, трудові і навчальні колективи, органи громадської самодіяльності, а також організаційні структури раннього і безпосереднього попередження злочинів в правоохоронних органах.
Головною особливістю даної профілактичної діяльності є безпосередній вплив на людину, умови його життя та виховання, внаслідок чого:
- нейтралізуються криміногенні ситуації, їх причини та умови;
- присікається переростання антигромадських дій в суспільно небезпечні діяння;
- попереджається рецидив злочинів.
Робота слідчого по попередженню злочинів.
Вся діяльність слідчого, в кінцевому рахунку, спрямована на попередження злочинів. Швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних, забезпечення невідворотності відповідальності - все це, сприяє попередженню злочинів.
"Попередження можливих в майбутньому злочинів шляхом повного розкриття скоєних злочинів - головний метод профілактичної роботи слідчого та всього слідчого апарату".
Заходи щодо попередження чи припинення злочину слідчий повинен приймати вже в стадії порушення кримінальної справи одночасно з його порушенням, або при напрямку заяви або повідомлення по наслідку або підсудності. В ході розслідування підлягають виявленню обставини, що сприяють вчиненню злочину. При встановленні зазначених обставин слідчий звертає увагу як на ті з них, які лежали в основі злочинної поведінки, так і на обставини, що полегшили вчинення злочину, до яких відносяться недоліки обліку і охорони, бездіяльність органів профілактики. У разі виявлення обставин, що можуть сприяти вчиненню іншого злочину, ці відомості повинні бути передані у відповідні компетентні органи.
При розслідуванні засобом попередження злочину може служити відсторонення обвинуваченого від посади. Зокрема, коли є підстави вважати, що залишення обвинуваченого на посаді може бути використано ним для вчинення нового злочину або продовження злочинної діяльності, слідчий за згодою прокурора порушує перед судом за місцем провадження попереднього розслідування відповідне клопотання про відсторонення обвинуваченого від посади.
При наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений буде займатися злочинною діяльністю, слідчий має право застосувати до нього одну з запобіжних заходів.
Попереджувальна діяльність суду.
Діяльність суду багато в чому спрямована на попередження злочинів. Вона може бути представлена двома напрямками.
Перший напрямок - діяльність суду з розгляду кримінальної справи.
По кримінальних справах суд у відповідності зі своїми завданнями і за допомогою кримінально-процесуальних засобів доказування з'ясовує обставини, що призвели до вчинення злочину. Проведення публічних судових засіданнях надає виховний вплив як на самого підсудного, так і на присутніх в залі засідання.
При цьому суд досягне цілей кримінальної відповідальності (виправлення засудженого, приватної і загальної превенції), якщо вирок буде законним, обґрунтованим і справедливим. Суд не повинен безпідставно застосовувати, наприклад, засудження з відстрочкою виконання покарання або з його умовним незастосуванням, а також суду не слід здійснювати просто каральний підхід у призначенні покарання.
При розгляді кримінальної справи суд повинен глибоко досліджувати всі фактичні обставини і особистість підсудного і на підставі цього вирішувати питання про винність особи.
На жаль, з усіх видів покарання судова практика віддає перевагу найбільш репресивного і малоефективного увазі - позбавлення волі. Такий підхід, як і раніше буде породжувати зростання рецидивної злочинності. За кордоном ця закономірність врахована, тому суди все частіше застосовують покарання, не пов'язані з позбавленням волі, наприклад, штраф і т.п.
Другий напрямок - попереджувальна діяльність суду, не пов'язана з розглядом кримінальної справи.
Сюди можна віднести розгляд справ про адміністративні правопорушення, виявлення їхніх причин і умов, розгляд справ щодо позбавлення батьківських прав і визнання громадянина обмежено дієздатним і т.д.
Крім цього, суди вирішують питання про застосування заходів спеціального попередження злочинів, тобто про направлення осіб, які страждають алкоголізмом або наркоманією в спеціальні лікувальні заклади, а неповнолітніх правопорушників - в спеціальні школи і ПТУ.
До попереджувальної діяльності суду можна віднести і роботу, спрямовану на узагальнення судової практики, а також прийняття Пленумом Верховного Суду постанов, в яких викладаються рекомендації по правозастосовчої діяльності, що підвищує рівень і якість діяльності судів.