Багато хто, ймовірно, думають, що собака Баскервілів, пес-привид, що мешкає серед боліт сіє смерть і страх, всього лише плід уяви відомого письменника Конан Дойла ... І вони не праві. Знаменитий письменник всього лише по-своєму інтерпретував реальну історію, взяту з хронік.
Насправді ж собаки-фантоми давно вже оселилися на Британських островах. Так хто ж вони, ці таємничі примари туманного Альбіону?
Протягом всієї історії людства в легендах, казках, міфах і історичних документах фігурували величезні чорні пси-фантоми. Згідно з описами ці істоти набагато більше обик-Новен собак, у них вогняні червоні очі і вони майже не гавкають, тільки виють. Вони з'являються з нізвідки і вже через кілька хвилин так само раптово зникають. Іноді байдуже ставляться до присутності людини, але частіше пси-примари злі і підступні.
Як би там не було, але впер-ші загадкові похмурі суще-ства, фантоми в образі гігантс-ких псів, з'явилися в Британських історичних хроніках в 1127 році. Ця дивна, моторошна істо-рія пов'язана з абатом міста Петербороу Генрі Пітуйскім. Генрі був похмурою особистістю, чоло-століттям, якого звинувачували і в мно-гоженстве, і в викраденнях дружин-щин, і у вбивстві найближчого родича Генрі Першого, після чого управління абатством перейшло в його руки, і навіть в раз-крадених скарбниці і обкраданні церкви. І кожен раз Генрі Пітуйскій виходив сухим з води!
Хроніки стверджують, що не було людини, не знав про те, що з самого моменту свого повер-щення до Британії з Франції Генрі полягав у змові з дьяво-лом. Жителі міста Петербороу не раз бачили Генрі в компанії темних примарних мисливців, що з'являлися "верхом на чорних конях і козлах" в супроводі «темних псів з очима, подібні-ми блюдцем, і жахливих на вигляд". Такі групи, з-стоять з двадцяти - тридцяти учасників, під проводом Генрі Пітуйского со-гласно численний-ним свідок ствам, зберігши-шимся в хроніках, путеше-ствовали по боло-там і ле-сам від Пе-тербороу до Линкольншира , "оглушливо сурмлячи в сурми і валторни" і лякаючи людей. Їх бачили в усіх населений-них пунктах від Стрічка до Істера.
Ця історія дуже схожа на ле-ГЕНД про Мисливці Херне, в без-місячні ночі об'їжджати древ-ня лісу Великого Віндзорського парку. Оточений виючими чер-ними псами-примарами в 1962 році Херн постав перед групою сту-дента, які вирушили в похід до Віндзорського парк. Молоді люди були страшно налякані несподіваний-ним появою чорного вершника в розвівається плащі, з важки-лій золотим ланцюгом на плечах, ко-торий, сидячи верхи на величезній темній коні, оглушливо тру-бив в мисливський горн. Свого ча-ма Шекспір згадував Херна, ле-гендарного королівського мисливця, що врятував життя правителю, в "Вин-дзорскіх насмішниця".
Є свій Дикий Мисливець, со-супроводжуючих зграєю псів-привидів, і в графстві Дартмур. Відомий як Опівнічний Мисливець боліт, він з'являється-ся верхи на гігантській чер-ної коні, що вивергає полум'я. Охороняють його пси з палаючими очима і капа-нього з іклів слиною, за переказами, обіцяють смерть в ті-чення року для кожного, хто їх побачить. Згідно леген-дам Мисливець і його зграя переслідують нічних подорожніх до тих пір, поки ті не зіб'ються з до-роги і не по-гинуть в тряси-нах за скелею Деверстон. Ні-які версії перед- ня утверж-дають, що Мисливець - не хто інший, як самий знаме-нітий в історії пі-рат Френсіс Дрейк, який помер-шийся в 1596 році. Літературознавці вважають, що саме Опівнічний Мисливець боліт і супроводжуючі його ги-гігантських пси підштовхнули Конан Дойла до написання "Собаки Бас-Кервіль".
Взагалі існує ціла кількість лекція задокументованих исто-рий про псів-фантомах, здійснюю-щих нальоти на церкви і храми. На-приклад, в Середні століття в євро-пейських храми неодноразово про-ника гігантські чорні собаки з червоними очима. Вони забігали в церкви прямо під час служби (як правило, в грозу або сильну бурю) і приймалися бігати по будівлі, немов шукаючи когось. Подібних слу-чаїв в хроніках чимало.
І нарешті, легенда, пов'язаний-ва з Модді Ду, або примарний-ної собакою, тривалий час жила в Пільський замку на острові Мен. Чорний пес заходив в центральну залу замку, як тільки там запалювалися свічки, ло-жілся біля каміна і лежав там до самого світанку. Солдати, за-бенкету двері на ніч, ніког-да не ходили поодинці, але од-нажд сталося так, що п'яний охоронець пішов замикати цент-ральную залу без супроводу. Вранці його знайшли лежачим на підлозі без свідомості. Виявилося, що від страху бідолаха втратив дар мови. Три дні він пролежав на ліжку, не зронивши ні слова, а на чет-верть помер. Це відбу-ло в 1870 році, а в 1871 році в підвалі замку була виявлена потайная кімната, в якій по-коілісь останки Саймона, епіс-копа Содорского і Менська, який помер в 1247 році. У ніг єпископа лежав скелет величезного чорного пса. З тих самих пір при-зрак собаки ніколи більше не з'являвся в Пільський замку.
У місцях, де з'являються пси- фантоми, ходить одна і та ж по-Говорка: "Якщо людина побачить ад-ську гончу одного разу - це до ра-дости, якщо двічі - до печалі, якщо тричі - до смерті". Яким би неймовірним це не здавалося, але в приказці є частка правди, що підтверджує історія, случівша-яся з англійським геологом Пинчон в 1970 році. Згідно ден-никам вченого під час прогулянок по горбах в пошуках стоянок Дої-сторіческого людини він по-зустрічав на шляху чорного пса, ко-торий раптом пішов за ним. З со-бакой гуляти було веселіше, і Пинчон щиро зрадів неожі-даної компанії. Другий раз гео-лог зустрівся з собакою СПОВ-тя тиждень і після прогулянки зліг з лихоманкою. А ще через неде-лю бездиханне тіло вченого на-йшли поруч з тим пагорбом, де він вперше побачив чорного пса. Ме-стние жителі впевнені, що Пинчон, який знав про повір'я і все рав-но вирушив на зустріч з долею, побачив собаку в третій і останній раз.
Ці істоти демонструють надприродні здібності, їх не бере ні куля, ні ножа, вони безшумно з'являються і несподіваний-но зникають, і їх поява по-шануй завжди загрожує неприємними-ми для очевидців. Щодо їх походження існують дві основні теорії: або пси-фан-томи є представниками темних сил, демонами, злими сутностями, полюють за грішниками, або вони представ-ляють собою грішні душі Скон-чавшіхся людей, прив'язаних до певних місць і населений-ним пунктам прокляттям. Як би там не було, примарні собаки існують, більш того, з каж-дим роком заяв від очевидний-ців, яким довелося потовк-нуться з загадковими істоти-ми, надходить все більше. В чис-ле людей, які повідомляють про зустрів чах з гігантськими чорними соба-ками, виявилися і священнослу-жителі, і вчені, і коммерсан-ти, і фермери. Деякі про-тестантскіе священики вважають, що цей феномен пояснюється просто: демони готують світ до при-ходу Антихриста ...