- Ну-у? - простягнув Богдан. - І заради цього ми стільки возилися?
Танька відірвала очі від комп'ютера, зло глянула на Богдана і знову засмучено дивилася в монітор.
- Говорила я - не потрібно нам це! - похмуро пробубоніла Ірка, теж розглядав переливається напис, стилізовану під давньослов'янське в'язь. Краса написи вражала, на відміну від змісту. - Так ні, вперлася - не зрушити: давайте реєструватимемося, давайте реєструватимемося ...
- А вам би тільки сиднем сидіти! - приховуючи за роздратуванням явне збентеження, визвірилася Танька. - Треба ж якось розвиватися! У нас же ніякого цього ... професійного росту, ось! Вперлися в бабусину зошит і більше нічого знати не знаємо! А може, ці змови застаріли давним-давно? Може, тепер застосовують змови якогось нового типу? Світове чаклунське співтовариство далеко зробило крок, а ми не в курсі? Треба контачити з цими ... з колегами. На семінари їздити, на конференції, в чатах зустрічатися, та ось хоч на ведьмовской інтернет-ресурсі зареєструватися ... - вона кивнула на екран.
- Ну-у? - знову простягнув Богдан. - Зареєструвалися. Сильно підросла? Ось від цього? - Богдан теж кивнув на монітор і химерну напис.
- Це, по-твоєму, і є змова нового типу? - єхидно поцікавився Богдан. - Закляття на відвідувачів сайту? Хто зуміє прочитати, заклякнет раз і назавжди!
- Може, випадковість? - жалібно запитала Танька. Вона клацнув мишкою, і крихітна відьмочка, пришпоривши помело, кинулася в «Архів». Танька зітхнула ще скрушніше.
Невідомий веб-майстер слов'янську в'язь обожнював. А «неповнолітніх власників чаклунського дару будь-якого типу», схоже, на дух не переносив. Теми чатів не втішали різноманітністю: «Про заборону неповнолітнім самостійного виготовлення чаклунських артефактів будь-якого типу», «Про заборону неповнолітнім використання чаклунських артефактів будь-якого типу», «Про заборону неповнолітнім чаклунських дій будь-якого типу» ...
- А також є і чистити зуби, - похмуро погодилася Танька. - Ні-і! - вона похитала головою. - Це справжній. У всякому разі, єдиний, який для завантаження вимагає не тільки пароль, але і спеціальне закляття. - Танька кивнула на валяється біля комп'ютера біленький конверт.
Конверт був не просто розкритий - буквально розтерзаний нетерплячої рукою. Наче його відкривати не Танька, а Іркін кіт. Роздрукований конверт ефектно задимився, плюнув вогнем. Кот, до того часу мирно спав, з диким бойовим криком злетів над диваном. Вирвався назовні гнучкий язик полум'я прямо в повітрі все тими ж древнеславянскими буквами написав абсолютно невимовне слово, здається, що складається з одних приголосних.
Гнівно фиркаючи на зависла над монітором напис, кіт почав вилизувати встала дибки шерсть. А у враженнями спецефектами Таньки аж пальці тремтіли від збудження, коли слідом за віконцем «Введіть пароль» вискочило «Введіть закляття». Звіряючись з переливаються рідким вогнем буквами, дівчисько заповнила поле ... Тепер уже ефектно спалахнув монітор (кіт тільки утробно мявкнул), і вони отримали доступ ...
Ось до цього! Про неповнолітніх!
- Просто у них веб-майстром якась стара відьма, - сказав Богдан і злобно додав: - З лисим котом.
Іркін кіт роздратовано ляснув хвостом туди-сюди - чи то протестуючи, то чи погоджуючись.
- Чому новому ти розраховувала тут навчитися? - запитав Богдан.
- Я ж не знала ... - мало не плачучи, пробурмотіла Танька, ганяючи ведьмочку-курсор з одного розділу в інший. - Я завжди думала, що веб-майстри молоді та просунуті хлопці, а не всякі лисі відьми ...
- Схоже, «лиса відьма» над цим сайтом поодинці працює, - меланхолійно повідомив Богдан, вивчаючи відкривається на екрані вміст розділів. - Ну і за що ми п'ятдесят баксів внеску заплатили, економна ти наша? - єхидно поцікавився він у Таньки. - Краще б на якомусь гарному ігровому сайті зареєструвалися.
- Тобі б тільки гроші на ігрища викидати! - наїхала на пацана Танька.
З динаміків комп'ютера почулося коротке брязкіт, що повідомляє про надходження нової інформації.
- Ну хочете, давайте відключити! - Танька схопилася за мишку.
- Да ладно! За такі гроші можна хоч подивитися, що там приперли, - хмикнув Богдан.
Танька клацнув мишкою, відьмочка-курсор хвацько пришпорила свою мітлу ...
- Ух ти! - моментально забувши про невдоволення, заворожено видихнув Богдан.
Виниклі на екрані літери, так несхожі на улюблену господинею сайту давньослов'янське в'язь, складалися в лиху напис:
«ПривеД, Падонки! Відьми і ведьмаки, опирякі і опиріхі, русалки та інші мочалки! Пакуйте рюкзаки, прочищати мізки, діставайте з комор мітли! Вас чекає великий Magic City Quest! Ну як, жж0 т? »
- Жж0 т! - заволав Богдан так, що задрімав було Іркін кіт знову здійнявся над диваном.
- Ти чого кричиш? - обурилася Ірка, хапаючи кота на руки і заспокійливо погладжуючи між вухами. - Що це за фігня?
- Що б ти розуміла! Це ніяка не фігня! - в повному захваті закричав Богдан, для чогось кидаючись на Ірку і трясучи її за плечі. Ірка отпихнула його, Богдан звалився на диван, але, здається, навіть не помітив цього.
- Це гра така, «Сітіквест»! Балдежно! - захлинаючись словами, взявся пояснювати Богдан. - Одна з найкрутіших зараз, іноді навіть крутіше ролевок виходить! Грають прямо в містах: організатори що-небудь в якому-небудь місці ховають і придумують «місії», які треба виконати, щоб знайти, де вони сховані.