Я НЕ ШУКАЮ ГАРМОНІЇ В ПРИРОДІ
Я не шукаю гармонії в природі.
Розумною пропорційності почав
Ні в надрах скель, ні в ясному небосхилі
Я до сих пір, на жаль, не розрізняв.
Як норовливий світ її дрімучий!
У запеклому співі вітрів
Чи не чує серце правильних співзвуч,
Чи ж не чує струнких голосів.
Але в тиху годину осіннього заходу,
Коли замовкне вітер далеко.
Коли, сияньем немічним охоплена,
Сліпа ніч опуститься до річки,
Коли, втомившись від буйного рухи,
Від марно тяжкої праці,
У тривожному півсні знемоги
Затихне потемніла вода,
Коли величезний світ протиріч
Насититься бесплодною грою, -
Як би прообраз болю людської
З безодні вод постає переді мною.
І в цей час сумна природа
Лежить навколо, зітхаючи важко,
І не миле їй дика свобода,
Де від добра невіддільне зло.
І сниться їй блискучий вал турбіни,
І мірний звук розумного праці,
І спів труб, і заграва греблі,
І налиті струмом дроти.
Так, засинаючи на своєму ліжку,
Божевільна, але любляча мати
Таїть в собі високий світ дитини,
Щоб разом з сином сонце побачити.
1947
Заболоцький Микола - Морська прогулянка
Вірш. читає В. Марат
Заболоцький Микола - Лебідь в зоопарку
Вірш. читає А. Баталов
Заболоцький Микола - Пташиний двір
Вірш. читає В. Смєхов
Заболоцький Микола - Осінній клен
Ст. читає А. Смирнов з С. Галкіна
Заболоцький Микола - Ялівцевий кущ
Вірш. читає Л. Бронєвой
Заболоцький Микола - У тайзі
Вірш. читає В. Солодников
Заболоцький Микола - Стара актриса
Ст. читає С. Куня
Заболоцький Микола - Рух
Ст. читає Д. Самойлов
Заболоцький Микола - Ходаки
Вірш. читає А. Консовський
Заболоцький Микола - Рух
Вірш. читає Д. Самойлов