Поняття багатства і бідності відносні. Так, наприклад, людина, матеріально не забезпечений, тобто відноситься до бідних, може бути багатий духом. У зв'язку з цим звертає на себе увагу те, що в російській православ'ї жебрацтво (крайня форма бідності), особливо добровільне, розглядалося як стан, який незрівнянно вище стану багатства - як особливий християнський подвиг, який здійснюється стражденним. Причому останній приймає на себе турботу про дух тих, хто перебуває в благості, підносячи за них молитви Богу. Про це писали В. Ключевський, С. Сперанський.
Розбіжності з приводу визначення бідності зачіпають не тільки її суть, але також причини, наслідки та шляхи вирішення даної проблеми. У своїй доповіді про бідність в Британії, проведеному в 1960 - 70-х рр. П. Таунсенд дав наступне визначення бідності: «Можна сказати, що індивіди, сім'ї та групи населення живуть в бідності, якщо їм не вистачає коштів на харчування, вести ту ж діяльність, що і більшість населення, мати житлові умови і віддаватися принад життя, доступним більшості людей. Іншими словами, якщо вони не можуть жити в суспільстві, до якого вони належать, так, як живе більшість населення ».
Можна також виділити визначення, дане в 1963 р відомим економістом Г. Мюрдалем. Він визначив нижчий клас як "защемлений в своїх інтересах клас, що складається з безробітних, непрацездатних і зайнятих неповний робочий день осіб, які з більшим чи меншим ступенем без-надійності відокремлені від суспільства в цілому, не беруть участі в його житті і не розділяють його устремлінь і успіхів ". Ми можемо віднести до формування нижчого класу не тільки найбільш знедолені верстви суспільства, а й усіх громадян, знахо-дящіхся за межею бідності, а також тих, хто отримує сьогодні дохід, що не перевищує-щий половини доходу середньостатистичного індустріального працівника, зайнятого повний робочий день.
Таким чином, до визначення бідності можна підходити з різних позицій і точок зору.