В організмі людини радіація викликає ланцюжок оборотних і необоротних змін. Пусковим механізмом впливу являють-ся процеси іонізації і збудження молекул і атомів в тканинах. Важливу роль у формуванні біологічних ефектів грають сво-Бодня радикали Н + та ОН-, що утворюються в процесі радіолізу води (в організмі міститься до 70% води). Маючи високу хімічну активність, вони вступають в хімічні реакції з молекулами бел-ка, ферментів і інших елементів біологічної тканини, залучаючи в реакції сотні і тисячі молекул, не порушених випромінюванням, що призводить до порушення біохімічних процесів в організмі.
Під впливом радіації порушуються обмінні процеси, сповільнюється і припиняється ріст тканин, виникають нові химиче-ські сполуки, не властиві організму (токсини). Порушуються функції кровотворних органів (червоного кісткового мозку), увеличи-ється проникність і крихкість судин, відбувається розлад
шлунково-кишкового тракту, слабшає імунна система людини, відбувається його виснаження, переродження нормальних клітин в зло-якісні (ракові) і ін.
Іонізуюче випромінювання викликає поломку хромосом, після чого відбувається з'єднання розірваних кінців в нові поєднання. Це призводить до зміни генного апарату людини. Стійкі изме-нения хромосом призводять до мутацій, які негативно впливають на потомство.
Для захисту від іонізуючих випромінювань застосовують такі методи і засоби:
-зниження активності (кількості) радіонукліда, з яким працює людина;
-збільшення відстані від джерела випромінювання;
-екранування випромінювання за допомогою екранів і биологиче-ських захистів;
-застосування засобів індивідуального захисту.
В інженерній практиці для вибору типу і матеріалу екрана, його товщини використовують уже відомі розрахунково-експериментальні дані по кратності ослаблення випромінювань різних радіонуклідів-дів і енергій, представлені у вигляді таблиць або графічних зави-ності. Вибір матеріалу захисного екрану визначається видом і енергією випромінювання.
Для захисту від альфа-випромінювання достатньо 10 см шару повітря. При близькому розташуванні від альфа-джерела застосовують екрани з органічного скла.
Для захисту від бета-випромінювання рекомендується використовувати матеріали з малою атомною масою (алюміній, плексиглас, карболіт). Для комплексного захисту від бета-і гальмівного гамма-випромінювання застосовують комбіновані дво- і багатошарові екрани, у кото-яких з боку джерела випромінювання встановлюють екран з мате-ріалу з малою атомною масою, а за ним - з великою атомною масою (свинець, сталь і т.д.).
Для захисту від гамма- та рентгенівського випромінювання, володію-щих дуже високу проникаючу здатність, застосовують ма-ли з великою атомною масою і щільністю (свинець, вольфрам і ін.), А також сталь, залізо, бетон, чавун, цегла. Однак чим менше атомна маса речовини екрану і чим менше щільність захисного матеріалу, тим для необхідної кратності ослаблення потрібно біль-Шая товщина екрана.
Для захисту від нейтронного випромінювання застосовують воднево-містять речовини: воду, парафін, поліетилен. Крім того, Нейт-ронное випромінювання добре поглинається бором, берилієм, кадмієм, графітом. Оскільки нейтронні випромінювання супроводжуються гамма-випромінюваннями, необхідно застосовувати багатошарові екрани з раз-особистих матеріалів: свинець-поліетилен, сталь-вода і водні рас-творити гидроокисей важких металів.
Засоби індивідуального захисту. Для захисту людини від внутрішнього опромінення при попаданні радіоізотопів всередину організ-ма з повітрям застосовують респіратори (для захисту від ра-радіоактивних пилу), протигази (для захисту від радіоактивних газів).
При роботі з радіоактивними ізотопами застосовують халати, комбінезони, напівкомбінезони з неокрашенной бавовняної тканини, а також бавовняні шапочки. При небезпеки значи-ного забруднення приміщення радіоактивними ізотопами поверх бавовняної одягу надягають плівкову (нарукавники, брю-ки, фартух, халат, костюм), яка покриває все тіло або місця віз-мужнього найбільшого забруднення. Як матеріали для пле-нічного одягу застосовують пластики, гуму і інші матеріали, які легко очищаються від радіоактивних забруднень. При ис-користуванні плівковою одягу в її конструкції передбачається примусова подача повітря під костюм і нарукавники.
При роботі з радіоактивними ізотопами високої активності використовують рукавички з просвинцьованої гуми.
При високих рівнях радіоактивного забруднення застосовують пневмокостюми з пластичних матеріалів з примусовою пода-чий чистого повітря під костюм. Для захисту очей застосовують окуляри закритого типу зі склом, що містять фосфат вольфраму або свинець. При роботі з альфа- і бета-препаратами для захисту обличчя та очей використовують захисні щитки з оргскла.
На ноги надягають плівкові туфлі або бахіли і чохли, сни-травнем при виході із забрудненої зони.