де і - дирекційні кути початкового і кінцевого напрямків;
3. Обчислюють допустиму кутову нев'язки
- для замкнутого ходу,
- для разомкнутого ходу.
Порівнюють отриману невязку з допустимою. Якщо, то отриману кутову нев'язки розподіляють на всі виміряні кути порівну з протилежним знаком, тобто поправки за формулою:
де - поправка в виміряні кути.
Поправки округлюють до 30 ||, причому сума округлених поправок повинна давати кутову нев'язки з протилежним знаком.
Потім обчислюють виправлені кути:
Сума виправлених кутів повинна бути рівна теоретичної сумі: у замкненому полігоні з внутрішніми кутами:
У замкнутому полігоні з зовнішніми кутами:
У розімкнутому полігоні:
4. Дирекційні кути сторін ходу обчислюють за формулою:
- для лівих горизонтальних кутів,
- для правих горизонтальних кутів,
де, -дірекціонние кути наступної і попередньої сторін ходу. Якщо виходить більше 3600 із значення віднімають 3600.
Обчислюють значення румбів відповідно до схеми, наведеної на наступному малюнку.
Значення румбів записують над значеннями дирекційних кутів.
5. Обчислюють горизонтальні прокладання:,
де d- горизонтальне прокладання (округляють до 0,01 м),
l - виміряна довжина,
6. Обчислюють збільшення координат:
де при обчисленні через румби значення і визначають по шестизначним таблиць тригонометричних функцій, а знаки і - за схемою. Отримані і округлюють до 0,01 м.
7. Обчислюють лінійні нев'язки:
, - для замкнутого ходу,
, - для разомкнутого ходу.
8. Обчислюють абсолютну нев'язки:
І відносну нев'язки:
де, тобто периметр ходу.
Відносна нев'язка не повинна перевищувати 1 1500 для замкнутого ходу і 1: 1000 для розімкнутому ходу.
Якщо відносна нев'язка більше допустимої, то спочатку перевіряють всі обчислення. При відсутності помилок в обчисленнях переміряють довжини ліній.
9. Обчислюють поправки:
Поправки округлюють до 0,01 м з таким розрахунком, щоб сума поправок дорівнювала невязке з протилежним знаком, тобто:
10. обчислюють виправлені значення збільшень координат:
11. Обчислюють координати точок теодолітного ходу:
де і -ісправленние збільшення координат боку.
Контроль обчислень: отримання точного значення координат кінцевого пункту.
6 Технічне нівелювання точок теодолітного ходу.
Технічне нівелювання виконують з метою отримання висот точок знімальної основи.
Початкові і кінцеві точки ходу повинні бути прив'язані до реперам, планово-висотним пунктам або до умовних реперам.
Нівелювання пунктів знімальної основи проводять методом з середини. Нерівність відстаней від нівеліра до рейок не повинна перевищувати 5 метрів.
Нівелювання на станції виробляють наступним чином:
1. Встановлюють нівелір на штативі і приводять його в робоче положення;
2. Поєднавши кінці бульбашки контактного рівня, знімають звіти по рейкам в наступному порядку:
P Відлік по робочої (чорної) стороні задньої рейки (зч);
P Відлік по робочій стороні передньої рейки (пч);
P Відлік по контрольної (червоною) стороні передньої рейки (пк);
P Відлік по контрольної боці задньої рейки (зк);
Відлік беру з точністю до 1 мм
Висота візирного променя над поверхнею землі не повинна бути менше 0,2 м.
Результати вимірювання заносимо в журнал нівелювання.
Після зняття відліків, не йдучи зі станції, виробляють такі обчислення:
де HЧ. HК - перевищення по робочої та контрольної сторонам рейок. Розбіжність між ними не повинно бути більше 5 мм. Потім обчислюють середнє перевищення hср:
hср округлюють до цілих міліметрів, причому 0,5 мм округляють до парного числа. Таким чином нівелюють весь хід. Коли немає можливості змінити перевищення між точками ходу з однієї станції, застосовують складне нівелювання. Між точками ходу закріплюють іксові (х1, х2.) Точки і нівелюють цю сторону по частинах. Нумерація іксів точок єдина по всьому нівелірних ходу.
7 Обчислення висот пунктів знімальної основи.
Висоти пунктів знімальної основи обчислюють в наступному порядку:
а) в польовому журналі нівелювання роблять посторінковий контроль: