Випробування вентиляційних систем проводяться:
I) при оцінці знову здаються в експлуатацію систем для уста-новлення відповідності даними проекту;
2> при плановому обстеженні санітарно-гігієнічних умов праці (не рідше одного разу на два роки);
3) при розслідуванні випадків професійних отруєнь;
4) при наявності порушень в нормальній роботі системи і ін.
Випробування проводять у два етапи, які включають в себе тих-нічних випробування і випробування на санітарно-гігієнічну ефекти-вність.
Перед початком випробувань перевіряється відповідність встановлений-ного вентиляційного обладнання, трасування і діаметрів повіт-ховодов, конструкції і основних розмірів розподільників повітря і повітроприймачів проектними даними.
При технічних випробуваннях визначаються повний тиск, частота обертання колеса вентилятора, наявність підсосів і витоків через з'єднання вентиляційного устаткування, кількість повітря, що подається в приміщення і видаляється від устаткування або робочих місць, температура і вологість повітря, що подається в приміщення, кото-які регулюються спеціальними пристроями.
Відхилення від проектних даних, заявлені при випробуваннях, не повинні перевищувати:
+10% - по витраті повітря (обсяг підсосів або витоків);
± 10% - за швидкістю повітря в вентиляційних решітках;
± 5% - по відносній вологості повітря приточування;
± 2 ° 0С - по температурі припливного повітря.
При великих відхиленнях проводиться регулювання з метою при-ведення системи у відповідність з проектними даними.
Проведення випробувань оформляється актом, результати вносяться в паспорт, який зберігається у відділі механіка (енергетика).
Відповідальність за загальний стан вентиляційних установок на промислових підприємствах несе головний інженер. Технічне керівництво і контроль за експлуатацією, своєчасним ремонтом здійснює головний механік (енергетик) підприємства через свій відділ, до складу якого входить вентиляційне бюро, інженер або технік по вентиляції.
Вимірювання тисків і визначення швидкостей і подачі (витрати повітря) в вентиляційних системах
Потік повітря рухається по воздуховоду під дією розряджений-ня або тиску, створюваного вентилятором, по відношенню до ат-мосферному тиску, яке умовно приймається за нуль. Виміряти-ють статичну, динамічну і повний тиск, тобто їх суму. Схема розподілу тисків у всмоктуючому і нагнітальному воз-духоводе представлена на рис.3.
Рис.3. Схема розподілу тисків у всмоктуючому і нагнітальному воздуховодах
Статичний тиск Рcm (Па) - різниця між атмосферним тиском і тиском рухається по воздуховоду повітря, необхідна для подолання опору тертя повітря об стінки воздуховода, визначає потенційну енергію повітряного потоку. Воно може бути більше або менше атмосферного.
Динамічне (швидкісне) тиск Рдін - різниця тиску-ня, необхідна для переміщення повітря по воздуховоду, представ-ляет кінетичну енергію потоку
Повний тиск Рn - алгебраїчна сума статичного і динамічного тиску або енергія, яка сообщаетсяIм 3 повіт-ха вентилятором.
Воно вимірюється в вентиляційних системах для визначення динамічних-тичного тиску і для контролю роботи вентилятора.
У нагнітають воздуховодах, розташованих в системах після вентилятора, починаючи від нього і до кінця воздуховода, тиск ви-ше атмосферного.
У всмоктуючих воздуховодах (до вентилятора) вентилятором створюється розрідження, за рахунок якого і відбувається всмоктування повітря в систему. Тиск в повітроводі нижче атмосферного, по-цьому статичну і повний тиск мають негативне значення. Відповідно до ГОСТ 12.3.018-79 / 2 / тиск в повітровтягу-дах вимірюється рідинними мікроманометрами за допомогою приймачів тиску (пневмометричні трубок), що з'єднуються між собою при замірах. Вимірювання тисків в повітроводах засноване на порівнянні їх з атмосферним і врівноважені цих тисків стовпом рідини в трубці приладу. В даний час для цих цілей використовується мікроманометр типу ммн-200 (5) -1.0.
Мікроманометр типу ммн-2400 (5) -1.0. (Рис.4) складається з роз-щенних на підставці герметично закривається резервуара і на-клонів скляної трубки довжиною 300 мм, герметично з'єднаних; між собою. Резервуар і трубка з Фіксаційні пристроєм укреп-лени на підставці з рівнями і двома регулювальними гвинтами-ніжками.
Рис.4. Мікроманометр ммн-2400 (5): 1 - підставка; 2 - регулиро-вильно гвинти-ніжки; 3 - штуцери "-" і "+"; 4 резервуар зі спиртом; 5 - триходовий кран; 6 -.регулятор рівня рідини; 7 - рукоятка триходовий кран; 8 - рівні; 9 - рукоятка фіксатора; 10 - стійка для фіксування трубки; 11 - стеклян-ва трубка
На кришці резервуара розташований триходовий кран із штуцерами (позначеними знаками "+" і "-") для підключення приймача тиску і регулятор положення рівня рідини в трубці.
Через штуцер "+" порожнину резервуара повідомляється з атмосферою, через штуцер "-" за допомогою гнучкої трубки з верхній кінцем скляної трубки. При положенні рукоятки крана проти позначки "+" отвори штуцерів закриті, при положенні проти позначки "-" -Відкритий.
Відлік рівня рідини ведеться за шкалою (в мм), нанесеної на скляну трубку. Трубка має п'ять фіксованих рукояткою по-пропозицій, позначених на стійці цифрами (0,2; 0,3 ;. 0,4; 0,6; 0,8), що відповідає кутах нахилу 15, 25, 30, 45, 75 ° . Цифрові обо-значення називаються коефіцієнтом кута нахилу трубки
Приймач тиску (пневмометричні трубка) (рис.5) складається з двох металевих Г-образних трубок, вставлених одна в дру-гую. Кінці внутрішньої трубки з обох сторін відкриті і умовно обо-значущих знаком "+". Кінці зовнішньої трубки на загнутим носику і протилежному кінці заглушені, але на носику є отвори по всьому периметру, через які міжтрубний простір спільно-ється з атмосферою. З протилежного боку міжтрубний простір спільно-ється з атмосферою через штуцер. Бічні отвори і штуцер позначення-чатся знаком "-". Приймач тиску завжди поміщається в повітро-вод Г-образним носиком назустріч потоку і паралельно стінок воз-духовода (рис.6). При цьому через відкритий кінець внутрішньої трубки "+" на мікроманометр передається повний тиск, а через бічні отвори "-" - статичний тиск.
При вимірах приймач тиску вводиться в повітропровід через спеціально передбачені з цією метою люки або через отвори, що пробиваються при замірах в стінках воздуховода.
Відповідно до ГОСТ 12.3.018-79 / 2 / для вимірювання тиску в повітроводах вибираються ділянки з розташуванням мірних перетинів на відстані не менше шести гідравлічних діаметрів
(F- площа, П - периметр перетину) за місцем обурення пото-ка (відводи, шибери і т.п.) і не менше двох діаметрів перед ними.
При відсутності прямолінійних ділянок необхідної довжини до-пускається розташовувати мірне перетин в місці, що ділить обраний для вимірювання ділянку у відношенні 3: 1, у напрямках руху повітря.
Допускається розміщувати мірне перетин безпосередньо в місці розширення або звуження воздуховода. При цьому розмір мірного січі-ня приймається рівним відповідному мінімальному перетину воз-духовода.
Координати і кількість точок вимірювання тисків для повітро-водів круглого і прямокутного перерізу в залежності від діаметра і розмірів визначається за рекомендаціями ГОСТ 12.3.019-79.
На рис.7 показано положення точок вимірювання тисків для воз-духовода круглого перетину диамет-ром 250 мм.
При вимірюванні тиску, спо-соб з'єднання приймача тиску з мікроманометром залежить від типу вентиляційної системи (витяжна або припливна). Не завжди при вимірюванні тисків мікроманометр со-единящей з приймачем тиску таким чином, щоб тиск над спиртом в резервуарі було більше, чий в вимірювальної трубці. При цьому рівень спирту в резервуарі знижується, а в трубці підвищується. Схема вимірювання тиску представлена на рис.6.
Величина тиску Р (Па) визначається за формулою Р =
Рис.7. Схема розташування точок виміру тиску в воз-духоводе круглого перетину