Виїзна податкова перевірка - вид податкової перевірки. На відміну від камеральної податкової перевірки. виробляється, як правило, за місцезнаходженням платника податку та на підставі рішення керівника (заступника керівника) податкової інспекції.
Існує 2 методи виїзної податкової перевірки:
Як правило, податківці застосовують суцільний метод перевірки, оскільки рішення за результатами вибіркових перевірок можуть бути визнані недійсними.
Виїзні перевірки бувають:
● комплексні і тематичні;
● планові і позапланові;
Виїзна перевірка щодо одного платника податків може проводитися по одному або декільком видам податків. Податкові органи не мають права проводити протягом одного року більше двох виїзних податкових перевірок одного й того ж платника податків за одним і тим же податків за один і той же період часу.
Виїзна податкова перевірка не може тривати більше двох місяців. Зазначений строк може бути продовжений до чотирьох місяців, а у виняткових випадках - до шести місяців.
Крім того, у податкових органів можуть бути підстави для проведення повторної податкової перевірки:
1) при контролі за діяльністю нижчестоящого податкового органу, раніше проводив перевірку;
2) у разі подання платником податків уточненої податкової декларації, в якій зазначено суму податку в розмірі, меншому раніше заявленого.
Виїзна перевірка проводиться з метою контролю за правильністю обчислення, а також повнотою і своєчасністю сплати платником податків (податковим агентом) податків (зборів). Виїзна перевірка може проводитися також у зв'язку з:
- реорганізацією підприємства;
- ліквідацією підприємства;
- контролем за діяльністю податкових органів вищестоящими податковими органами.
У день закінчення виїзної перевірки перевіряючий складає довідку про закінчення перевірки і вручає її платникові податків. Протягом двох місяців з зазначеного дня складається акт виїзної податкової перевірки. В акті повинні бути вказані відомості про виявлені порушення законодавства про податки і збори, або про відсутність таких. До акта податкової перевірки додаються документи, що підтверджують факти порушень законодавства про податки і збори, виявлені в ході перевірки. При цьому документи, отримані від особи, щодо якої проводилася перевірка, до акта перевірки не додаються [1]. Акт вручається платнику податків або його представнику протягом 5 днів. Особа, щодо якої проводилася податкова перевірка, в разі незгоди з фактами, викладеними в акті податкової перевірки, а також з висновками і пропозиціями перевіряючих має право подати письмові заперечення за вказаною акту в цілому або по його окремих положень [2]. На уявлення заперечень на акт перевірки надається 30 днів, після чого протягом 10 робочих днів матеріали перевірки і представлені заперечення повинні бути розглянуті керівником (заступником керівника) податкового органу. Особа, щодо якої проводилася податкова перевірка, має право брати участь в процесі розгляду матеріалів зазначеної перевірки особисто і (або) через свого представника. Зазначена особа за підсумками розгляду приймає рішення про притягнення або про відмову в залученні особи, що перевіряється до податкової відповідальності.
Рішення, винесене за результатами перевірки, вступає в силу після закінчення місяця з моменту винесення та може бути оскаржено у вищестоящий податковий орган. У разі відхилення скарги вищестоящим податковим органом рішення може бути оскаржене в суді.
Перелік найбільш часто зустрічаються порушень при податкових перевірках [3]
- Завищення витрат, що враховуються при розрахунку податкової бази по податку на прибуток, при відсутності недостовірності або неправильності оформлення первинних документів;
- Заниження виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), що враховується при визначенні податкової бази по податку на прибуток;
- Завищення витрат, що враховуються при розрахунку податкової бази по податку на прибуток, на витрати не пов'язаних з діяльністю, спрямованою на отримання доходів;
- Заниження податкової бази по ПДВ в результаті неповного відображення реалізації товарів (робіт, послуг);
- Завищення податкових відрахувань по ПДВ у зв'язку з тим, що первинні документи оформлені з порушеннями, підписані невстановленими особами, містять недостовірні відомості; реальність угод не підтверджена;
- і т.д.