Виробництвом, як уже зазначалося в темі 1, називають одиничний процес, який починається створенням продукту і, пройшовши стадії розподілу і обміну, закінчується споживанням. Постійне повторення, відновлення процесу виробництва в єдності всіх його моментів називають відтворенням. В процесі відтворення безперервно відтворюються всі елементи суспільного виробництва, тобто продуктивні сили (або фактори виробництва) і виробничі відносини. Причому вони можуть відтворюватися як у відносно стабільному, так і в постійно мінливому стані.
До тих пір, поки виробничі відносини, основу яких утворюють відносини власності, відповідають економічним інтересам суб'єктів виробничого процесу, виробництво розвивається по висхідній траєкторії. Але якщо виробничі відносини починають суперечити економічним інтересам суб'єктів виробництва, то виробництво може зупинитися в своєму розвитку і почати рух по низхідній траєкторії. Такі коливальні тенденції у відтворювальному процесі, пов'язані зі зміною виробничих відносин і перш за все зміною відносин власності, особливо наочно проявилися в економіці Росії в ХХ ст. і початку ХХI століття.
В економічній теорії розрізняють просте і розширене відтворення. Якщо виробництво повторюється в незмінних масштабах і при тому ж якісному стані, то його називають простим відтворенням. Якщо виробництво здійснюється кожен раз у все зростаючих масштабах, то його називають розширеним відтворенням. Але якщо виробництво протягом тривалого часу здійснюється в усі менших масштабах, то його можна назвати звуженим відтворенням.
Розширене відтворення означає економічне зростання, який може відбуватися екстенсивно або інтенсивно. При екстенсивному типі відтворення економічне зростання досягається за рахунок кількісного збільшення всіх споживаних ресурсів при збереженні їх колишнього якості і використовуваних технологій. При інтенсивному типі відтворення економічне зростання досягається за рахунок якісного вдосконалення споживаних ресурсів і використовуваних технологій, що дозволяє не тільки економити ресурси, але і сприяє збереженню навколишнього середовища. На практиці жоден тип відтворення не зустрічається в чистому вигляді, тому можна говорити лише про переважно екстенсивному або інтенсивному типі відтворення. Про те, який тип відтворення має переважний вага, можна судити за показниками ефективності виробництва.
Ефективність виробництва являє собою відношення результату виробництва до витрат на його отримання. Розрізняють приватні і загальні показники ефективності. Приватні показники ефективності характеризують ступінь вигідності використання окремих видів ресурсів. До них відносять: продуктивність праці і трудомісткість, матеріаловіддача і матеріаломісткість, капіталовіддача і капіталомісткість. Ці показники поділяють на прямі, зростання яких прямо вказує на підвищення ефективності використання ресурсів, і зворотні, зростання яких вказує на зниження ефективності використання ресурсів. До прямих показників відносять продуктивність праці, матеріаловіддача і капіталовіддача.
Показники продуктивності праці (ПТ), матеріаловіддачі (МО) і капиталоотдачи (КО) розраховуються за такими формулами:
де П - обсяг виробленого продукту в натуральному або грошовому вираженні; Т - кількість одиниць, витраченого праці; М - вартість спожитих матеріалів (предметів праці); К - вартість використовуваних засобів праці (основного капіталу).
Продуктивність праці (трудоотдачу) показує, скільки одиниць продукту (або їх вартості) виробляє один працівник за одиницю робочого часу (годину, день, місяць або рік). Матеріаловіддача і капиталоотдача показують скільки одиниць продукту (або їх вартості) виробляється в розрахунку на один рубль спожитих предметів праці (матеріалів) або коштів праці (основного капіталу). Зростання цих показників свідчить про підвищення ефективності використання ресурсів.
Показники трудомісткості (ТІ), матеріаломісткості (МО) і капіталомісткості (КЕ) розраховуються за такими формулами:
Трудомісткість виробництва показує, скільки одиниць праці (робочого часу) витрачено на випуск одиниці продукту. Матеріаломісткість показують, яка кількість матеріалів (у натуральному або грошовому вираженні) використовується на випуск одиниці продукту. Капіталомісткість характеризує обсяг витрачених коштів праці (основного капіталу), необхідних для випуску одиниці продукту. Зростання цих показників свідчить про зниження ефективності використання ресурсів.
Показник загальної ефективності виробництва (ЕП) характеризує відношення вартості корисного ефекту (продукту, послуги) виробництва до вартості всіх витрат на його отримання і розраховується за формулою
де СП - вартість виробленого продукту; ЗП - кошти, витрачені на виплату заробітної плати при виробництві продукту; СМ - вартість спожитих матеріалів; СК - вартість використовуваних засобів праці (основного капіталу); А - коефіцієнт річної амортизації, що дозволяє привести до річної розмірності вартість використовуваних засобів виробництва, що дозволяє підсумувати всі виробничі витрати поточного періоду.
Після розгляду товарної форми господарства коло показників ефективності виробництва буде значно розширено. Але вже тут доречно сказати, що поряд з показниками ефективності виробництва існує показник ефективності господарської системи, який називають "парето-ефек-ністю". Даний показник характеризує відношення не тільки виробництва, а й розподілу, і відображає такий стан економіки, при якому неможливо поліпшити ступінь задоволення потреб хоча б однієї людини, не погіршуючи при цьому положення іншого члена суспільства.
Тема 4. товарне виробництво (ГОСПОДАРСТВО).
ТОВАР І ГРОШІ