Економісти розрізняють три типи економічного циклу в залежності від їх тривалості.
Короткострокові цикли стали називатися циклами Китчина, який пов'язував тривалість циклу з коливаннями світових запасів золота. Тривалість такого циклу - 3 роки і 4 місяці.
Другий тип економічних циклів - середньостроковий тип, який називають циклами Жугляра, під назвою французького економіста, який розглянув економічний цикл як закономірне явище, причини якого слід шукати в сфері кредитних відносин. Жугляр вважав, що повторення всіх економічних процесів, пов'язаних з банківською діяльністю, відбувається кожні 10 років. Певний внесок у розробку середніх циклів вніс К.Маркс, виділяв чотири послідовно змінюють один одного фази: криза, депресія, пожвавлення і підйом.
Графічно фази циклу можна зобразити таким чином.
Мал. 33. Фази економічного циклу
Відрізок I показує падіння виробництва, тобто криза. Зазвичай він починається зі сфери обігу, коли зростає маса нереалізованої продукції. Виникає перевиробництво товарів порівняно з платоспроможним попитом на них. Банки припиняють кредитування. Позичковий відсоток підвищується, курс акцій знижується. Підприємці скорочують виробництво. Банки позбавляються активів. Виникає криза неплатежів, йде масове банкрутство. Збільшується число безробітних. Знижується життєвий рівень.
Відрізок II - депресія, яка настає після кризи. У цій фазі виробництво перестає скорочуватися. Поступово розходиться надлишок товарів. Реалізація товарів поновлюється. Бізнес починає накопичувати кошти. Спостерігаються і окремі елементи зростання економіки - це поява нової продукції. У таку галузь притікає капітал, освоює нову продукцію і наповнює нею ринок. Починається перехід в наступну фазу.
Відрізок III - пожвавлення. Підприємці розширюють виробництво. Це викликає попит на фактори виробництва, який тягне за собою додатковий попит на споживчому ринку, так як зросли і доходи. На цій фазі відновлюється передкризовий обсяг промислового виробництва, після чого починається нова фаза.
Відрізок IV - підйом. Відбувається швидке зростання виробництва, оновлення основного капіталу і нарощування виробничих потужностей. Зростає інвестиційний і споживчий попит. Підвищується середній відсоток. Розширене відтворення набуває масового характеру. Ростуть ціни і доходи. Безробіття скорочується. Цикл завершений, готуючи умови нового надвиробництва, нової кризи.
Циклічні кризи надвиробництва називають також «загальними» кризами, так як вони охоплюють всі сфери національної економіки.
Поряд з циклічними кризами в ринковій економіці виникають також часткові кризи, які охоплюють не всю, а будь-яку локальну сферу економічної діяльності (наприклад, сферу грошового обігу).
Можливі також галузеві кризи, які охоплюють одну з галузей економіки.
Різновидом криз є структурні кризи. Вони викликаються великими диспропорціями в розвитку народного господарства і носять затяжний характер. Прикладом таких криз є енергетичні, сировинний, продовольчий, що мали місце в 70-х роках нашого століття.
Економічні кризи можуть придбати світової характер. Сумно відомий світова криза 1929-1933 рр. яка охопила всі промислово розвинені країни і відрізнявся надзвичайною глибиною і важкими наслідками. Сукупний обсяг промислового виробництва в цих країнах скоротився на 45%, кількість безробітних досягла 25% всіх зайнятих, реальні доходи населення зменшилися на 58%. Так, США зазнали астрономічні втрати в 500 млрд. Доларів. Економічна система вільного підприємництва була поставлена під загрозу.
У другій половині ХХ ст. механізм криз зазнав істотних змін. Скорочуються терміни циклу: в середньому проходить близько 5 років від одного до іншого.
Змінюється структура циклу. Наприклад, для циклу, що послідував після кризи 1929-1933 рр. було характерно відсутність підйому. Після депресії і пожвавлення в 1937 р вибухнув черговий світова економічна криза, який був перерваний Другою світовою війною. Важливо відзначити, що економічний розвиток виявляє тенденцію зростання (рис. 34).
Мал. 34. Структура циклу: 1 - спад; 2 - пожвавлення.
Процес надвиробництва в сучасних умовах супроводжується зростанням цін і зниженням купівельної спроможності грошей, тобто інфляцією. Ці явища обумовлені наступними причинами:
державні витрати супроводжуються додатковою емісією грошей, що веде до посилення інфляції;
монополії скорочують виробництво, тим самим вони запобігають падінню цін.
Кризи, що супроводжуються інфляцією, ведуть до стагнації, при якій загасають стимули розвитку виробництва.
Економічна криза виконує найважливішу функцію по відновленню рівноваги в народному господарстві. У міру руху від одного промислового циклу до іншого виникають нові технології виробництва.