Нескорена вершина,
Нерозділена любов,
Тобі я один, а не чоловік,
Так чому ти зводив брови.
А незрозумілі питання,
Коштують непорушною стіною,
Так чому так швидко худне сльози,
Коли прощаєшся зі мною.
Я їдучи не прощає,
У грудях не дарма чаклує смуток,
Не раз до тебе вже повертався
І обіцяю, знову повернуся.
Упевнений, ти відкриєш двері,
А на Азовському березі,
Заповнимо минулі втрати
І я, тебе обійняти зможу.
Чи не скорена вершина,
Тебе, я не залишу, немає
І доведу, що, я чоловік,
Не тільки вітряний поет.
Чи не втратимо, що залишилося,
Не дарма, я ночей не сплю,
Тобі залишилося тільки трохи,
Зрозуміти, що я тебе люблю.
З вітерцем прокотився по життю,
Від весни до осені поет,
Нехай доля була часом примхлива,
Тільки жалю гірких немає.
Час для кохання, ще залишилося,
Можеш переконатися в тому сама,
Осінь, кажуть, ще не старість,
Бабине літо, точно не зима.
Між нами міста і села,
Тільки існують потяги,
Я хочу, що б ти була веселою,
Забуваючи минулі роки.
Знаходжу в тобі, я натхнення,
У пісні опишу твої очі,
Згадую кожну мить,
Як текла прощальна сльоза.
На прощання дав, тобі, я слово,
В серце не умесни біль і смуток,
Ось і їжу на побачення знову,
За розлуку скромно вибачусь.
Без розлук не буде в житті зустрічі
І не буде радості у долі,
Тому, не гаснуть в серці свічки,
Я живу мрією про тебе.
Вірші Ваші повні почуттів, любові,
поваги до жінки.
Це чудово!
Подальших Вам успіхів!
З повагою,
Аліна
На цей твір написано 4 рецензії. тут відображається остання, інші - в повному списку.