Ми, на жаль, все 150 км проїхати не встигли і поки готові поділитися своїм досвідом накату 50 кілометрів по пущі і довколишніх селах.
ЩО ЦЕ ЗА МАРШРУТ І ЯК НА НЬОГО ПОТРАПИТИ?
В общем-то, все досить просто. У Воложинської районі власники місцевих агросадиб за допомогою БОО «Відпочинок в селі», місцевої влади і Мінського велосипедного суспільства продумали і навіть майже розмітили маршрут на 150 км. Зараз без карти можна проїхати близько 90 км, але ось тут є детальний трек всього маршруту.
Ми проїхали 50 кілометрів від садиби «Налібоцкія васількі» до садиби «За масточкам», але нам вже хочеться повернутися і доїхати маршрут цілком.
Ми виїхали з села і буквально через пару сотень метрів в'їхали в пущу. По ній прокотили близько 40 кілометрів. У пущі відмінні грунтові дороги, укатані, майже без піску і бруду. Місцями, звичайно, зустрічаються несподіванки начебто потічка, що випливає з одного болота і впадає в інше. Але в цілому їхати приємно: тиша, спів птахів, запах лісу, зелені болітця на всі боки і обгризені бобрами дерева трохи віддалік.
Крім зручних доріг, на подив за маршрутом є і деяка інфраструктура. Наприклад, зустрічаються альтанки, обладнані місця стоянок. Якщо згорнути трохи вбік від маршруту, знайдете спеціально обладнану екостежкою. Уздовж стежки стоять альтанки з пізнавальними інфощітамі.
Але набагато цікавіше в менш обжитому кінці стежки, де заболочені поля з гатями, кілька мисливських вишок, місток через невеликий канал. Ми постояли на містку всього хвилини три-чотири, але до нас встиг підпливти цікавий вже - подивився на понаїхали мінчукоў і поплив назад. Фотографуватися не захотів, на жаль.
Поруч з екостежкою, до речі, є «Зубровольер». Влітку зубрів в ньому немає. Як розповіли співробітники пущі, зубри в ньому бувають взимку: звірів підгодовують, а десь перед новим роком з годівниці роблять пастку. Зубри заходять перекусити, а двері за ними закривається. Скільки зайшло в вольєр - стільки і спіймано. Влітку можна хіба що ящірку зловити.
Після того як заїдете на екостежкою, потрібно повернутися трохи назад і їхати далі по маршруту. Ми, правда, трошки промахнулися і розвідали п'ят кілометрів по іншій дорозі. Дорога схожа на пральну дошку, їхати по ній хоч і неприємно, але види вражають. Так що подивіться на наш трек і не їдьте в цей п'ятикілометровий апендикс.
А ось якщо проїхати по дорозі, що веде до екостежкою, далі, та ще й на світанку, то, кажуть, можна побачити багато-багато кабанів, косуль і навіть лосів. Там розташовані дамби, з яких відкривається чудовий вид на улюблені місця водопоїв.
Тварин в пущі багато, обов'язково пощастить когось побачити. Ми вже було вирішили, що завдяки ужаке і ящірки виконали свій план мінімум. Але далі - більше: на одному з перехресть ми встигли розгледіти тікати по болоту косулю. Зробити фото, як ви розумієте, шансів було мало, так що просто повірте на слово. А ще тут і там в пущі зустрічаються пастки для кабанів (за такої «стіною» ховається мисливець, на якого женуть кабана), стоять годівниці для лосів і косуль.
Нам дуже шкода, що фотографії далеко не в повній мірі передають краси Налібок. Те світлі галявини, то гігантські впали їли, то темне болото, в якому, здається, неодмінно повинна жити справжня відьма. За зміною місцевих пейзажів можна спостерігати нескінченно.
Дороги поза пущі іноді можуть бути дуже неприємними: в суху погоду на них катастрофічно багато піску, так що освоюйте їзду на знижених передачах і беріть велосипеди з колесами побільше. Втім, якщо ви не будете надто поспішати, особливих зусиль для проїзду маршруту докладати не доведеться.
Відмінний репортаж, спасибі :)
Як згадаю, як ми це маркували. Електромережі та дорожники заборонили чіпати їх стовпи, доводилося викручуватися (правда, потім глава райвиконкому дав добро усно, але все одно побоювалися) - ось так і з'явилися стрілки на асфальті і в інших не зовсім логічних місцях. У майбутньому їх планується замінити на нормальні покажчики на окремих табличках.
А ще лісники роботи підкинули - провели рубку уздовж доріг в пущі, зрубали дерева з розміткою, треба переробляти.