В Англії за часів буржуазної революції XVII в. діяло і боролося безліч різних суспільно-класових угруповань. Очолювала революцію міська буржуазія, яка виступала в союзі з середовищ-них і дрібним дворянством. У революційний табір входили також селянство, міська дрібна буржуазія, трудящі маси. Противниками революції були старе дворянство і верхівка панувала англійської церкви. Кожна з про-тівоборствовавшіх сторін пропонувала свої політичні про-грами і обґрунтовувала їх відповідної теоретичної ар-гументаціей.
Противники революції, захищали феодальні поряд-ки, королівський абсолютизм і клерикальні переконання, бра-ли на озброєння концепцію божественної природи Монар-хіческім влади, теорію патріархального виникнення і істоти держави.
Ідеологи революції використовували для «чистки» англікан-ської церкви кальвінізм в його різних різновидах, а для обґрунтування політичних вимог - положення теорії природного права, посилалися на природжені права анг-Ліча, вдавалися також до ідеї договірного походження го-жавної влади.
Своєрідну позицію серед мислителів періоду рево-Люції займав видатний англійський філософ-матеріаліст Томас Гоббс (1588-1679гг.). Він написав кілька творів. Основне з них - «Левіафан, або матерія, форма і влада го-сударства». В цілому його концепція орієнтована на розроб-лення світської теорії політичної влади і держави. Тим самим він продовжив лінію розриву політико-правової тео-рії з теологією. Сфера теології - це віра, а наука - це зна-ня про закономірності природи і суспільства, одержувані пу-тем досвіду і роздуми, відзначав Гоббс. Але одночасно він визнавав корисність релігії, перш за все в системі забезпе-чення політичної влади, збереження цілісності дер-ства як засобу впливу на народні маси.
Гарантією правопорядку і законності Гоббс вважав нео-граніченную, абсолютну владу короля. Він з осудом від-нісся до смути, громадянської війни, спробам парламенту огра-нічіть влада короля. Однак концепція Гоббса НЕ користування земельними діл-лась популярністю і у прихильників короля. Після реставраці-ції Стюартів і смерті Гоббса його твори в Англії були навіть заборонені. Обумовлювалося це не тільки тим, що Гоббс рішуче протистояв теологічної ідеології абсолютизо-ма, а й тим, що консервативна, в чомусь навіть реакційна суть політичної платформи в його концепції з'єднувалася з обґрунтуванням і захистом прогресивних для того часу прин-ципов приватного права.
Підкреслюючи необмеженість прав і влади правителя держави в області політичних відносин, Гоббс разом з тим вважав, що в області приватноправових відносин під-даними повинна надаватися широка правова ініціатив-ва, система прав, свобод і їх гарантій. Гоббс доводить право підданих не тільки на життя і на її захист, а й на свободу в рамках того, що не заборонено законом, а також право на повстання, якщо монарх не забезпечує благо народу.
Розмірковуючи про відносини підданих між собою, Гоббс сформулював ряд конкретних вимог у галузі права: рівний для всіх суд присяжних, гарантії права на захист, відповідність покарання злочину та ін.
Визначаючи права суверена - право на абсолютну владу, неподільну і не передається нікому іншому, на утвержде-ня і підтримання форми правління, право видавати і отме-нять закони, оголошувати війну і укладати мир, нагороджувати і карати, Гоббс одночасно чітко формулює і його зо -занності: просвіщати народ шляхом його навчання і видання хо-рошіх законів, бути справедливим по відношенню до людей усіх станів, рівномірно оподатковувати підданих, заохочувати всякі промисли, землеробство, торгівлю, примушувати силою до праці всіх здорових грома дан і т.д.
Але популярність Гоббсом в історії політико-правової мис-ли принесли не протиріччя, властиві його політичній доктрині, а прийоми дослідження держави і права. Вчення про державу і право він намагався перетворити в настільки ж точ-ву науку, як геометрія, яка «є матір'ю всіх наук». Математичний метод, вважав Гоббс, вільний від суб'єктивних оцінок. Вчення про право і справедливості посто-янно оспорівать не тільки пером, але і мечем, тим часом як вчення про лінії і фігури не підлягає спору, оскільки не зачіпає інтереси людей, особливо можновладців. Якби теорема Піфагора суперечила чиїм-небудь права на владу або інтересам тих, хто вже володіє владою, писав він в «Ле-віафане», то все книги по геометрії були б спалені.
Головним творінням людей Гоббс називає держава, ніж продовжує лінію Макіавеллі про людську, а не божественний-ний природі держави, і ставить питання про причини і спосо-бах його виникнення. Вихідним положенням в обгрунтуванні необхідності держави для Гоббса служить, з одного сторо-ни, теза про те, що спочатку всі люди створені рівними щодо фізичних і розумових здібностей і кожен з них має однакове з іншими "право на все», а з іншого - визнання двоєдиної природи людини як істоти егоїст-чеського, яку розривають жадібністю, страхом і честолюбством, що робить людей ворогами - «людина людині - вовк» (homo homini lupus est) - і веде в кінцевому підсумку до загальної війні всіх про-тив всіх як природному станом про суспільством.
Тяжкість природного стану спонукає людей шукати шляхи виходу з війни всіх проти всіх. Цей шлях вка-зують природні закони. Основний з них говорить, що «має шукати миру та слідувати йому». Решта природний-ні закони, а їх Гоббс називає 19, можуть бути, за його сло-вам, резюмовані в правилі: «не роби іншому того, чого ти не хочеш, щоб робили тобі». До числа цих природний-них законів Гоббс відносить: відмова кожної людини від сво-їх прав в тій мірі, в якій цього вимагають інтереси миру і самозахисту; справедливість, яка полягає в тому, щоб дотримуватися угоди і «давати кожній людині його власне», тобто поважати його власність; благодар-ність, взаємну поступливість чи люб'язність, прощення образ; принцип помсти; закони проти образи, гір-дости і зверхності; неупередженість; закони про вико-вання загальних речей; про посередників, про підпорядкування арбітра-жу; про те, що ніхто не повинен бути суддею у власній справі або у справі, до якого він проявляє пристрасть; за-кон про свідків.
Всі ці природні закони вічні, вони зобов'язують совість, але самі по собі не діють. Примусити людей до їх исполне-нию може тільки влада, держава. Його установа в фор-ме суспільного договору постає як природний закон, вимога розуму. Мета держави - подолання перебуваючи-ня загальної війни, забезпечення миру, безпеки, поряд-ка і спільної праці. Свою мету держава виконує за допомогою видаваних цивільних законів, обов'язкових до виконання всіма. Природні закони є бажані-ми, тоді як цивільні жорстко лімітують потрібне пове-дення людей. Тому перші спираються на розум, другі - на силу, але за змістом вони абсолютно однакові. Тим самим вперше Гоббс вводить відмінність між правом і зако-ном.
З появою держави суспільство з природного со-стояння переходить в цивільне, головною ознакою которо-го служить наявність обов'язкової для всіх і суверенної (неза-висимо) влади. Сама ж влада - це - "не що інше, як право керувати, доки це фізично можливо». Влада не толь-ко абсолютна, а й неподільна, інакше буде зруйновано государ-ство. Гоббс називає висновок суспільного договору своєрідним згодою людей на здійснення політич-кою влади і держави як її інституту. При цьому государ-ство Гоббс розуміє не тільки як організацію, що володіє повноваженнями і відповідальністю. Щоб підкреслити орга-нічних, нерасчлененную природу держави, він уподібнений-ет його людському організму. У держави є душа (вер-духовні влада), суглоби (посадові особи), нерви (нагороди і покарання), сила (добробут людей), мета (безпека), пам'ять (радники), розум і воля (справедливість і закон), здо -ровье (громадянський мир), хвороба (смута) і смерть (гражданс-кая війна).
Гоббс розглядає три форми держави: монархію, демократію і аристократію. Демократію він не схвалює преж-де всього тому, що «черні недоступна велика мудрість», до того ж при демократії неминуче виникають партії, а це веде до громадянської війни. Аристократія краще, але вона тим досконаліше, ніж менше походить на народне правління і чим ближче до монархії. Краща форма держави, за Гоббсом, мо-нархія: вона більш всіх інших відповідає ідеалу абсолют-ної і нероздільної влади.