Є ще одна відмінність між письмової та усної промовою.
Про нього говорять прислів'я: Що написано пером - не вирубати і сокирою. Слово не горобець, вилетить - не впіймаєш.
Написане може довго зберігатися. Сказане, сказане - недовговічне.
Говоріння - ϶ᴛᴏ вид мовної діяльності, за допомогою якого здійснюється усне вербальне спілкування. Результатом говоріння є створення продукту цієї діяльності - висловлювання.
Говоріння здійснюється в формах монологічного та діалогічного мовлення.
Монолог - ϶ᴛᴏ організований вид мовлення. Він являє собою тривалий висловлювання однієї особи, звернене до співрозмовника або аудиторії. Усна монологічна мова є складною формою мовної комунікації і відображає ступінь освіченості людини. (Наприклад, селянам в XIX столітті минулого взагалі був несвойствен).
У 1907 році молодий філолог Лев Васильович Щерба (згодом академік) приїхав до Німеччини, щоб вивчити і описати мову лужичан - нечисленної слов'янської народності, здавна живе серед німецького насів ?? ення. Лужицький мова була майже невідомий ученим. Незабаром Щерба підготував книгу з описом фонетики, синтаксису цієї мови. Залишалося тільки записати зі слів носі ?? їй мови неĸᴏᴛᴏᴩᴏᴇ кількість імпровізованих оповідних оповідань як зразки текстів на лужицькому мовою.
Але тут виникло утруднення, про який Щерба так писав у додатку до книги:''Я не міг знайти людей, які б могли зв'язно щось розповісти. ... Взагалі, пригадуючи час, проведений мною серед цих полукрестьян, полуфабрічних, я з подивом констатую той факт, що я ніколи не чув монологів, а тільки уривчасті діалоги. Бували випадки, що при мені люди їздили в Лейпциг на виставку, у справах в навколишні міста і т.п. але ніхто і ніколи не розповідав про свої враження: справа обмежувалася звичайно більш-менш жвавим діалогом''.
Усна монологічна мова лежить в основі риторики. яка зіграла величезну роль в історії розвитку людства. За 2500 років існування суть риторики трактувалася по-різному. Стародавні греки називали риторику''іскусством переконання''. За часів римської цивілізації під риторикою стали розуміти''іскусство говорити добре''. В епоху середньовіччя і початковий період Відродження риторика трактується як''іскусство прикраси речі''.В найбільш загальному вигляді риторика є мистецтво впливу. Оскільки кожне вплив є діяльність, отже, риторика теж діяльність. Мова в риториці прийнято розуміти в широкому сенсі як акт, спрямований вплив. У сучасній теорії мовної комунікації риторика прийнято розуміти як: 1) наука про ораторське мистецтво; 2) звід правил ораторського мистецтва або навчальної дисципліни; 3) зловживання ораторським мистецтвом (нерозуміння і недооцінка її теоретичного, громадського і освітнього значення).
Монологічне мовлення - основа риторики, процес цілий ?? енаправленного повідомлення, свідомого впливу на людей за допомогою мови. Оратор звертається до слухачів з определ ?? енной метою, по определ ?? енному приводу і при определ ?? енних обставин.
Мета монологічного мовлення. інформування слухачів, пробудження в них тих чи інших почуттів, спонукання до определ ?? енним дій.
Відповідно до цього виділяють мова інформаційну, яка переконує і спонукує.
Інформаційна мова має функцію передачі і збагачення знань. Види інформаційної мови: повідомлення, звіт, виступ на зборах, доповідь і т.д. При викладі матеріалу рекомендується користуватися достовірною інформацією, логічно бездоганною аргументацією, враховувати причинно-наслідковий взаємозв'язок явищ. Необхідно також дозувати інформацію і адаптувати її з урахуванням культурного, освітнього та професійного рівня слухачів ?? їй.
В переконливою мови на першому плані емоційний аспект, в зв'язку з цим вкрай важливо враховувати сприйнятливість слухачів ?? їй, їх емоційну культуру. Сюди відносяться урочиста промова, вітальна, поминальна, напутня і ін.
Чи завжди ці форми промов реалізуються в чистому вигляді?
Далеко не вс ?? егда. В інформаційній мови не виключається можливість використання призову; в переконливою - НЕ нд ?? егда можна обійтися без обґрунтування, докази, спростування, а в спонукає нерідко використання емоційних засобів викладу.
Структура монологу. Монолог складається з трьох частин. вступу, основної частини і висновку.
У вступі встановлюється зв'язок між темою, слухачами та виступаючим з метою залучення уваги слухачів ?? їй до предметавикладу. Кожен оратор повинен прагнути до того, щоб зробити початок промови можливо більш ефектним, нетрадиційним для даної ситуації. У вступній частині оратори використовують такі мовні прийоми:
- ретроспективний огляд зачепленої теми;
- обгрунтування вкрай важливо сті розгляду теми з позицій сьогоднішнього дня;
- роз'яснення базових понять теми;
- виклад помилок, забобонів, одностороннього підходу до проблем теми мови;
- виклад плану майбутньої мови і т.д.
В основній частині розкривається суть теми за допомогою логічно бездоганних і достовірних аргументів. Аргументація спонукає слухача ?? їй до творчого осмислення теми, запрошує до діалогу і дискусії. При викладі основної частини виступу оратор повинен стежити за тим, щоб предмет мовлення залишався незмінним, щоб на нього''нанізивалісь'' нд ?? е аргументи, підкреслюючи і зміцнюючи ті чи інші його аспекти.
Так, мова для дорослої аудиторії повинна характеризуватися логічним розвитком думки, аргументованістю викладу, тоді як для молодіжної аудиторії найбільш ефективними будуть емоційні промови.
У разі якщо у слухачів ?? їй немає достатніх теоретичних знань за тематикою виступу і навичок абстрактного мислення, то краще використовувати метод індукції. від викладу типових, конкретних, відомих явищ переходити до виявлення закономірностей і узагальнення (від часткового до загального). При дедуктивний метод. навпаки - від загальних закономірностей переходять до детальним характеристиками і оцінками конкретних процесів і явищ (від загального до конкретного).
У висновку підводиться підсумок виступу. Воно повинно бути коротким, відповідати змісту основної частини і виражатися в таких формах: висновки, власну думку мовця, вказівка на ще не вирішені проблеми, аппелірованіе до слухачів (застереження, побажання, заклик до дій), дотепне висловлювання, подяку слухачам.
У разі якщо оратор не зміг дотриматися регламенту, то він змушений перервати свій виступ на півслові, що надає промови незавершеність, недомовленість. З іншого боку, надмірно затягнуте висновок мимоволі сприймається як нова основна частина виступу.
Майстерність усного монологічного мовлення приходить з досвідом. Деякі молоді оратори (не вік, а досвід) відчувають скутість і навіть страх перед публічним виступом. Не маючи достатнього досвіду виступів, вони нерідко недооцінюють свої можливості, не володіють належною мірою психологічно цілий ?? есообразнимі і риторично ефективними мовними прийомами і тактиками.
Приклади причин, що викликають скутість оратора:
- Надмірне занурення у власні переживання.
- Недооцінка власних можливостей.
- Помилкова оцінка слухачів ?? їй.
- Спогади про провал.