Ультразвукове дослідження шлунку переважно проводити за допомогою приладу, що працює в режимі так званого реального часу. Це не тільки дає можливість отримати зображення досліджуваного органу в довільно заданої площині, а й швидко орієнтуватися в топографії черевної порожнини стежити за рухомими структурами.
Дослідження проводиться вранці натщесерце і починається з виявлення воротаря. Здійснюються поздовжні перерізи в епігастральній ділянці правіше серединної лінії. За або під нижнім краєм печінки знаходять зображення поперечного перерізу воротаря у вигляді ан- або гіпоехогенних кільця (обідка), окаймляющего ехогенності центр. Анехогенних (гіпоехогенна) периферія відображає стінку шлунка, ехогенності центр - складки слизової оболонки і вміст. Незмінений воротар при ультразвуковому дослідженні видно в 80 - 85% випадків. Його виявлення заважають виражений метеоризм, надлишковий розвиток підшкірної жирової клітковини і відповідно сальника, високе розташування і наявність невеликої лівої частки печінки (остання утворює акустичне вікно, за яким шлунок краще проглядається). Вид воротаря непостійний. Періодично змінюється його діаметр. Внаслідок переміщення вмісту шлунка в дванадцятипалу кишку задня по відношенню до ехозонду стінка стає невидимою, воротар нагадує підкову, за його вмістом може слідувати ультразвукова тінь. Діаметр воротаря, за нашими даними, становить в середньому 2 - 2,5 см а товщина стінки у здорових не перевищує 0,5 см. Положення воротаря вариабельно. У хворих нормостеніческой конституції він не виходить за праву парастернальну лінію і розташовується на 2 - 6,5 см вище пупка; в положенні стоячи він опускається на 1,5 - 2 см.
Переміщаючи ехозонд лівіше, за округлим зображенням воротаря спостерігають антральний відділ і тіло шлунка у вигляді овалу або трикутника. Помістивши ехозонд в косе положення, вивчають шлунок по довгій осі. У 70% випадків бувають помітні складки шлунка у вигляді рівномірних, вузьких, хвилястих смуг, відстань між якими близько 0,5 см. Для кращого виявлення тіла і верхнього відділу шлунка проводять поліпозиційне дослідження (в положенні лежачи, сидячи і стоячи, з поворотами). Визначають проекцію шлунка на передню черевну стінку і виявляють місця найбільшої болючості, здійснюючи пальпацію під контролем екрану. Для спостереження за тонусом шлунка та його перистальтику хворому дають випити 200 - 300 мл теплої води. Евакуаторну здатність оцінюють по ритмічному, скорочення воротаря і зміни обсягу заповненого рідиною шлунка.
Якщо в шлунку натщесерце вже міститься рідина, то при поздовжніх перетинах він проявляється як ехогенності округле або овальне утворення, за яким слід посилене зображення підлеглих тканин. Його можна сплутати з іншими утвореннями, що містять рідину: кістами різних органів, жовчним міхуром, заповненими рідиною петлями кишечника, особливо в області селезінкової вигину. Для диференціальної діагностики проводять додаткові поздовжні і косі перетину в епігастрії. Для шлунка характерні: 1) подовжена грушоподібна форма ви¬явленного анехогенного освіти при косому перерізі в епігастрії паралельно правої реберної дузі; 2) періодичне появле¬ніе перистальтичні хвилі; 3) виникнення дрібних непостійних включень при зміні положення тіла хворого; 4) збіль личение видимої порожнини і поява в ній вихрового при введенні в шлунок рідини.
При органічному стенозі воротаря вміст негомогенних, так як, окрім рідини, в ньому є їжі. Спостерігається також збільшення розмірів шлунка: воротар визначається правіше среднеключичной лінії праворуч, дно ніжу пупка.
Особлива увага при ультразвуковому дослідженні шлунка приділяється стану його стінок, рівномірності їх товщини. На відміну від незмінного шлунка, коли видно вузька периферична частина і більш широкий ехогенності центр, при тій чи іншій патології із залученням до процесу стінки шлунка (набряку, фібро¬зе, крововилив, розвитку пухлини і ін.) Спостерігаються зворотні відносини. Анехогенних периферична частина стає ширшою, а ехогенності центральна частина здається відносно невеликий. У літературі даний симптом позначається «псевдопочкой», так як має відносне схожість з ізобре¬теніем нирки; «Кільце», але вигляд кільця, як зазначалося вище, має нормальний воротар; «Мішень»; «Кокарда»; «Бичаче око» і ін. Нам видається більш вдалим термін «симптом пора¬женного полого органу» (симптом «ППО»), оскільки він характе¬рен для ураження всіх порожнистих органів (стравоходу, шлунка, кишечника).
Симптом «ППО» - неспецифічний ознака. При першому його виявленні потрібне проведення цілеспрямованого обстеження. Він може спостерігатися при пухлинах шлунка, виразковій хворобі, хвороби Менетрие, туберкульозі, хвороби Крона, ерозивно гастриті і ін. Значне і нерівномірне потовщення стінки шлунка (більше 1 см на протязі більше 3 см), нерівність контуру шлунка більш характерні для пухлини. Однак ця ознака відносний. Він скоріше свідчить про поширеність процесу, а не про його природі.
Таким чином, ультразвукове дослідження відіграє допоміжну роль у виявленні захворювань шлунка. Однак, з огляду на те, що дане дослідження часто застосовується першим при неясній симптоматиці, при ультразвуковому дослідженні черевної порожнини необхідно провести прицільний огляд над областю проекції шлунка.
Ультразвуковий метод не замінює рентгенологічного та ендоскопічного досліджень, а доповнює їх. На відміну від них при Ультразвуковой дослідженні є можливість оглянути і оцінити всю стінку шлунка, зовнішні її контури, а також прилеглі й віддалені органи і структури черевної порожнини. При динамічному спостереженні ультразвуковий метод допомагає стежити за регресом або рецидивом патологічного процесу.