Страви української кухні відрізняються яскравим і енергійним характером. При цьому простодушна розкіш будь-якого тутешнього обіду, навіть щоденного, насичена буквально миргородської лінню. І це не єдиний парадокс.
Українська кухня взагалі вся влаштована не «завдяки», а «всупереч». На відміну від російських українцям завжди було з чого вибрати - природної різноманітності на Україні куди як більше. І вони вибирали, керуючись не тільки своїми симпатіями, а й антипатіями. Саме на зло ворогам вони вибрали свиняче сало в якості національного кулінарного фетиша. Тому що для українців «на зло» означає зовсім не те ж саме, що для російського.
Російським не доводилося складатися з ким-небудь в такої суворої опозиції, як українцям. Звичайно, Росія протягом всієї осяжній історії регулярно перебувала в стані війни з самими різними супротивниками, і часто вороги бували у Росії і України загальні. Ось тільки Україна вічно виявлялася в самому, на жаль, центрі подій - і ворожі війська переорювали її вздовж і впоперек. Крім того, в Росії військову справу з часів Смутного часу було поставлено на регулярну основу; українці ж повинні були збирати ополчення. Слів немає, прикро, коли термін армійської служби складає 25 років і коли чоловік, син і брат може не повернутися з неї або прийти калікою. Але ще страшніше, коли ніякої армії немає зовсім, а ворог, зовсім не знайомий з концепцією прав людини, стверджує свої перемоги шибеницями, побоями і грабунком. Саме завдяки такій лютою конкретності війни українці не в змозі були сприймати своїх ворогів абстрактно. І перетворювали навіть побут, навіть кухню в маніфестацію лютою до них неприязні. Шматок сала, наприклад, виявився дуже хороший для демонстрації неприйняття турецького ісламу.
Неможливо заперечувати і мовчазної, але довгого протистояння з Росією. Відкинувши приготування в печі, українці сприйняли як головного кулінарного методу жарку страви на сковороді і подальше доведення його до готовності в духовці. Спосіб хороший, але відверто західноєвропейський, що прийшов на Україну, найімовірніше, через Польщу. Щоб москалі розуміли, що до чого.
До речі, скільки видів борщу є на Україні, порахувати неможливо. Є серед них, на погляд російської людини, зовсім неймовірні. Скажімо, буряк береться блідо-рожева (та, що несправедливо зветься «кормової»), від душі промивається - щоб, не дай Боже, не офарбила бульйон. Зате солодких, з заячу голову помідорів - від душі, вони і надають борщу вогненний колір. Ну і, звичайно, часник, і пара стручків гострого перцю. Справжні корінні українці їдять цей палаючий борщ так: спочатку кусають зубчик часнику, потім умочують пампушку в сметану, заїдають нею часник і вже в останню чергу відправляють в рот ложку з борщем.
Якщо ж говорити про відмінність української кухні від російської, то найяскравіший приклад - заготовки овочів на зиму. Російські солять, українці виключно маринують з оцтом. Дуже вже багато тут садів - тому багато і різного фруктового оцту: і яблучного, і вишневого, і грушевого. Та й овочів, треба сказати, смачніше не знайдеш. Та ж буряк - вирощена під Полтавою, вона і в троюрідні сестри не візьме буряк з-під Тули.
Російська кухня запозичила з української багато. І з користю. Взяти ті ж рубані котлети - натуральні українські сиченики. Чудова ж ідея покращувати якість яловичини, додавши в неї деяку кількість свинячого сала, врятувала від розпаду не одну російську сім'ю! А буженина - як прикрасила вона російський стіл з закусками!
До борщу, та й взагалі до більшості ситних, жирних українських страв, дуже добре махнути стопку хорошою російської горілки. Або української горілки - це, в цілому, те ж саме. Тут, бачте, всяке «всупереч» закінчується і не залишається ніяких «на зло».
Поділися з друзями
в цей чудовий розповідь допущена неточність - засолюють українці овочі, ще й як. вірніше - квасять, але в бочці квашених огірків, помідорів, синенькі, яблук або навіть кавунів немає ні грама оцту! знаю це від моїх прабабок, які родом із Запорізької області.
samoe vkysnoe ykrainskoe-vareniki s vi6ney, borsh4 s syximi gribami i 4ernoslivom. mnogo 4ego ne ky6ali.
Смачно написано, весело і оптимістично. ДЯКУЄМО! Щось борщу захотілося. -))