До Дня вчителя юнкори підготували опитування, запитавши перехожих, якою була ваша перша вчителька і яке відношення у вас до цієї професії.
Арслана:
-Анна Никонівна, вона була хорошою. Як усі діти, напевно, так, хотіла. Я любила математику, і тому хотіла вести саме цей предмет. Позитивно ставлюся.
Анатолій Олександрович:
- Я в стількох школах навчався: першу вчительку не назву, другу теж, третя - Олександра Яківна. Я в селі жив. У мене батько служив, тому ми їздили туди-сюди. Ніколи не мріяв стати вчителем. Як я ставлюся до свого подиху, їжі, так і до цієї професії. Це необхідно нормальній людині. Мавпу, може, не потрібен учитель. Просто мені шкода вчителів, скільки вони отримують. Як їх вчать і як їм важко вчити таких йолоп, як деякі. Ми так себе не вели, але ми теж не ангелами були, бавилися. Вчителі деякі просто не звертають уваги на таких учнів.
Тамара Петрівна:
- Мою першу вчительку теж Тамара звали, Тамара Іванівна. Я не пам'ятаю її прізвище. Вона була дуже гарна, я її пам'ятаю тому добре: дуже добра, справедлива така. Раз я її пам'ятаю, значить, вона цього варта. Знаєте, я не особливо прагнула стати вчителем, тому що якось бачила в оточенні, не всі такі добрі, як моя вчителька була. Тому, поки я ще як би не думала. Хоча була й піонервожатою, і все йшло до того, щоб я була вчителькою. До цієї професії ставлюся позитивно, але тільки не всі справедливі. Я дивлюся в оточенні: не всі такі добрі, не всі працюють за призначенням своєму.
Марі (м.Сімферополь):
- Мою першу вчительку звали Наталя Вікторівна. Я не мріяла стати вчителем. Я бачила, як моїй вчительці було важко. До професії вчителя ставлюся з повагою.
Ірина (м Антрацит):
- Мою першу вчительку звали Богомолова Алла Петрівна. Вона була сувора дуже. Я не мріяла стати вчителем. Якщо хороший учитель, то до професії ставлюся добре.
Олексій:
- Мою першу вчительку звали Валентина. Ні, я не мріяв стати вчителем. До професії вчителя я ставлюся нормально, адекватно, я їх поважаю, адже це ж треба стільки терпіння.
Олена (м.Житомир):
- Моя перша вчителька - Алевтина Вікторівна, учитель музики. Коли була маленька, я хотіла стати вчителем, навіть грала в школу, мріяла бути вчителем молодших класів. До професії вчителя я ставлюся позитивно.
Тетяна:
- Моя перша вчителька була для мене самої доброї, найкрасивішою і я її страшно ревнувала до іншим учням у класі. І якщо на фотографії вона робила так, що ні я поруч з нею стояла, я дуже ображалася, і фотографії, на яких у мене незадоволена-незадоволена морда. Її звали Надія Олексіївна. Я дещо по-іншому уявляла собі вчительську роботу. Я мріяла, що я буду займатися творчістю, а про те, що мені доведеться перевіряти зошити і спілкуватися з батьками, я якось не думала. Але насправді, я думаю, що я правильно обрала професію. Не можна сказати, що я щаслива, але, я думаю, не дарма пропрацювала в школі 29 років. За великим рахунком, учитель - це не професія, а спосіб життя, тому що ти весь навчальний рік, від початку до кінця, належиш учням і школі. Це моє життя, як я можу ставитися до неї негативно.
Алла Федорівна:
- Я пам'ятаю свою першу вчительку, її звали Антоніна. Вона була сувора і добра. Ми всім класом її любили, але перш за все, поважали. У п'ятому класі я захотіла стати вчителем англійської мови. Все тому, що мене вразив наш учитель англійської, а точніше його мова. Можна сказати, він надихнув мене стати вчителем. Я мріяла і стала вчителем англійської мови. Я люблю свою професію.
Олександра Петрівна (м.Одеса):
- Звичайно пам'ятаю. Мою звали Галина Іллівна. Вона була єдина і перша, і ми її любили. Я, звичайно, не мріяла стати вчителем, але стала вчителем української мови та історії.
Анна Родіонівна (м.Одеса):
- Мою звали Тетяна Іванівна. У самому ранньому дитинстві я, звичайно, не мріяла, але все одно стала вчителем української мови.
Олександр Миколайович і Людмила Миколаївна (м.Чернігів):
- Мою першу вчительку звали Надією Захарівною. Я мріяла, але не стала вчителем. Ми її любили і поважали і до сих пір, правда, її вже немає з нами. Ми з Олександром знайомі з четвертого класу і до сих пір разом (нам зараз по 65 років).
- А мою звали Ольга Анатоліївна. Я мріяв стати моряком і став. Ставилися до вчителя з повагою. Щоранку о 8.15 зідзвонювалися і питали: «Як себе почуваєте».
Ніна Захарова (м.Київ):
- Мою першу вчительку звали Зінаїда Ісаківна. Я ставлюся до професії вчителя позитивно, серйозно. Звичайно, я пам'ятаю свою першу вчительку і взагалі пам'ятаю всіх своїх вчителів, - це унікальні педагоги, завдяки їм я поступила в інститут без підготовки.
Хатідже:
- Валентина Никифорівна - моя перша вчителька. Вся моя родина - сім'я вчителів. Добре ставлюся до професії вчителя.
Олександр:
- Світлана Михайлівна. Чи не мріяв стати вчителем. Позитивно до цієї професії ставлюся.
Олександр:
- Софія Олексіївна, я не хотів стати вчителем. Але ставлюся до них позитивно.
Євгенія Миколаївна:
- Це так давно було, що я вже й не пам'ятаю першу вчительку. Ніколи не мріяла стати вчителем, але довелося. Позитивно до професії ставлюся, потрібно бути просто розумним і мудрим чоловіком.
Ірина Юріївна:
- Не пам'ятаю вчительку. Це було 50 років тому. І не мріяла. Добре ставлюся до вчителів.
Анжела:
- Ох, це було сто років тому ... Не пам'ятаю вчителя, добре ставлюся до них.
Ірина Віталіївна:
- Надія Тимофіївна була сувора, у неї були улюбленці. Так мріяла і стала, в дитинстві всі мріяли бути вчителями. Позитивно до професії ставлюся. Це важка праця. Щоб бути вчителем, потрібно любити дітей.
Аліна Кадникова, Юлія Чуніховская, Вероніка Борисова (13років), Анна Асланова, Яна Дудченко (14 років), Юліана Сергєєва (15 років), юнкори прес-центру «Золоті пера» МЦТІ «Золотий ключик»