66. ексцепціі. У формулярної процесі виробилася практика примі-щення у формулі, після інтенції (излагавшей домагання позивача), - ексцепціі. Вона представляла посилання на таку обставину, яке робить неправильним задоволення позову, навіть якщо інтенція позову ґрунтовна. Поняття ексцепціі визначають два юриста - Ульпиан і Павло:
(1) Exceptiodictaestquasiquaedamexclusio, quaeopponiactionicuiusquereisoletadexcludendumidquodinintentionemcondemnationemvedeductumest (D. 44.1.2.Ulpianus). - (1) Ексцепція названа так, будучи як би деяким винятком, яке зазвичай протиставляється позовом по якійсь справі, для исключе-ня того, що потрібно в інтенції або кондвмнаціі.
(2) Exceptio est conditio quae modo eximit reum damnatione sive modo minuit damnationem (D. i44.1.22. Pr. Paulus). - (2) Ексцепція є ус-умова, яке або із'емлет відповідача від присудження або тільки зменшує присудження.
З цих двох визначень можна вже встановити, що за змістом ексцепціі спрямовані на звільнення відповідача від присудження або на зменшення цього присудження. Ульпиан додає, що ексцепція, будучи протиставлена позовом, прагне виключити не тільки присудження, а й саму підставу позову, виражене в інтенції. При такому широкому поні-манії римську ексцепцію можна було б визначити як противопостав-ється позовом і його проведення юридичну перешкоду, важливість якого не випливає сама собою з позову, а тому може бути розглянута суддею тільки в тому випадку, якщо на це вказує особлива частина формули .
Таким чином, ексцепціі отримали значення захисту відповідача, кото-рий не може похитнути intentio формули, але має заперечення, яке су-дья візьме до уваги, якщо претор уповноважить його на це. По суті ж ексцепція є, як каже Павло, умова, що негативно впливає на присудження на його користь, іншими словами, заперечення, яка позбавляє сущест-ють права позивача можливості виробляти свій ефект. Якщо intentio так-ет судді позитивні передумови для кондемнации, то в ексцепціі со-тримаються негативні передумови.
Функцію ексцепціі як негативного умови для присудження від-ветчіка можна з'ясувати на розборі різних форм спору з позикового орга-тва. Якщо позивач стверджує, що йому належить вимога з позики, а відповідач заявляє, що він не отримував валюти, або що він її виплатив об-ратно, то тут є лише просте заперечення тверджень позивача. Суддя в цьому випадку зобов'язаний прийняти до уваги і перевірити захист відповідача без особливої вказівки претора - ipso iure. і відхилити позов, якщо позивач не доведе виплати валюти або відповідач доведе повернення позики. Якщо ж від-ветчіка заперечує, що позивач шляхом особливого pactum de поп petendo (домовленості про нестягнення) відпустив йому борг, то цим не заперечується основна вимога позивача по боргу, але підкреслюється наступ негативної дії до-говору. Суддя може прийняти до уваги вказівку на прощення боргу лише в тому випадку, якщо він буде уповноважений на це особливої ексцепціей про пакт - si inter eos n про n conveniet. ne ea pecunia peteretur.
Гай вказує, що в руках преторів ексцепція була могутнім засобом розвитку преторського права, преторской допомоги і сприяння.
Conparataesuntautemexceptionesdefendendorumeorumgratiacumquibusagitur, saepeenimaccidit, utquisiureciviliteneatur, sediniquumsiteumiudiciocondemnari (Гай. 4.116). - Створені ж були екс-цепції для захисту тих, хто залучається до суду. Адже часто трапляється, що хтось зобов'язаний за цивільним правом, але було б несправедливо піддати його присудження судовим по-рядком.
В області цивільного права ексцепція була необхідна, коли правоот-носіння, вказаною в інтенції, протиставлялося яке-небудь вто-рої правовідносини, про який присяжний суддя не міг судити по одній інтенції. Наприклад, проти позову про витребування речі відповідач заперечує посиланням на належне йому право користування цією річчю.
За часів Гая поруч з ексцепціей, як подальше її розвиток, появля-ється у формулі позову прескрипция, при якій заперечення ставиться не по-сле інтенції, а висувається як самостійний тезу на початку самої формули і виражається словами - еа res agatur si. Таким чином, заперечення має бути дозволено як попередня умова для вирішення спору по основному питанню.