Це чоловічі особини бджолиної сім'ї. Вони не беруть участь в зборі їжі, т. К. Природа не пристосувала їх для це-го. Трутні не можуть навіть брати корм із запасів, тому їх годують робочі бджоли. Трутні крупніше робочих бджіл, але трохи коротше плодової матки. Довжина їх 15-18 мм, маса-220-287 мг. Народились в бджолиної осередку, вони важать 160-177 мг.
У трутнів краще, ніж у бджіл, розвинений нюх і зо-ня. Це необхідно їм для швидкого знаходження маток в повітрі. У них немає жала, тому вони не можуть себе за-щітіть або образити кого-небудь. Призначення трутнів - про-долженой роду. Крім того, своєю присутністю серед бджіл вони допомагають їм регулювати температуру всередині
Для вирощування 1 кг трутнів потрібно 4800 г ме-та й 3600 г перги. В 1 кг налічується приблизно 4000 трутнів. За нашими дослідженнями один трутень в гнізді з'їдає в середньому 4 мг корму на годину, а під час польоту - 11 мг на годину. З 24 годин (доба) трутень проводить в гнез-де 23 години і лише 1 годину в польоті. На 1 кг трутнів сім'я витрачає 532 г меду в добу, або майже 16 кг на місяць. За 3 літніх місяці 1 кг трутнів з'їдає майже 0,5 ц корму. Ясно, що містити трутнів доцільно тільки в пле-сних сім'ях, але в них не більше 0,5 кг.
Статевої зрілості трутні досягають відразу після пик-дення, але для спарювання вони не придатні, їм не обходи-ми 10-14 діб тренувальних польотів. Маточне віщо-ство (феромон) є для трутнів принадою, причому всередині вулика і поблизу землі вони на цей запах не реаг-ють. Він починає діяти на них лише на висоті 3-10 м від землі. Трутні, які залучаються запахом Ферома-на, летять за маткою проти вітру. Місця збору трутнів можуть перебувати поруч з пасікою, а можуть бути віддалені від сімей на 7 км і більше.
Наші досліди, проведені на пасіці в коливанських районі Новосибірської області, показали, що трутні, ви-літаючи з гнізда, беруть запас корму на 40-67 км. Вони прекрасно запам'ятовують свій вулик, тому завжди повертаються додому, а якщо трутень все ж заблукає, то влітку його приймуть на будь-який пасіці, в будь-якій сім'ї, як самого почесного гостя. У всіх наших дослідах мічені трутні завжди поверталися додому.
Влітку в сім'ї налічується 2-3 тис. Трутнів. Сім'я може вивести їх ще більше, щоб матка витрачала якомога менше часу на зустріч з ними. Це, в свою чергу, зменшує небезпеку зіткнення її з ворогам (шершень, птиці). Коли матка закінчує спарювання вона повертається в гніздо під захист бджіл. Приблизно половина молодих маток не встигає повністю злучитися з трутнями в перший день, тому на другий день такий виліт повторюється. Деякі матки вилітають на спаровування до 4 разів.
Для економії кормів і боротьби з варроатозом треба застосовувати на пасіці будівельні рамки. Під час відбудови стільників необхідно наващівать рамки повним листами штучної вощини і давати родині 6 рамок з вощиною і 1 магазинну рамку. На магазинної рамці бджоли відбудовують трутневий сот, а матка відкладає в осередку незапліднені яйця. У ці ж осередки заходять самки кліща варроа Якобсон і теж відкладають яйця. Після запечатування трутневого розплоду бджоляр вирізує сот з трутнями і поміщає його в сонячну воскотопку, а рамку повертає родині, щоб бджоли знову відбудували трутневий сот і з ним повторилася та ж операція. Так надходять протягом усього сезону, вирізаючи через 21 день трутневі стільники з трутневий розплодом і кліщами. Таким чином, бджоли задовольняють інстинкт споруди трутневих осередків, не псують при відбудові ра-мок зі штучною вощиною, зменшується кількостей кліща в родині. Крім того, сім'я, яка живе без трутнів, економить корми. Застосовуючи цей спосіб ліквідації труть-ній від поганих сімей, бджоляр веде племінну роботу з вибору виробників.
Племінним родинам дозволяють будувати трутневі со-ти і виводити повноцінних трутнів. В повітрі будуть ле-тать і спаровуватися з матками тільки племінні трутні.
Восени, після закінчення хабар, в нормальних сім-ях бджоли не тільки перестають годувати трутнів, але Оттесена-ють їх з відкритого меду на крайні, запечатані рам-ки. Трутні не можуть відкрити їх, тому їм доводиться голодувати і клякнути на самих крайніх стільниках. У цей час можна з стільники взяти цілу жменю трутнів і серед них не буде жодної бджоли.
Раз любов скінчилася, у бджіл з'являється жорстокість, вони виганяють голодних трутнів на вулицю, а тих, які наполегливо лізуть у вічко, вбивають і викидають. Хто має-ся в цей час трутневий розплід у гнізді теж знищити-жають: молодих личинок і лялечок використовують як пита-ня, а лялечок з твердим хітином викидають на вулицю.
Якщо трутень, вигнаний зі своєї родини, потрапляє в чужий вулик, його осягає та ж доля, що і в рідному вулику. Приреченим на загибель ніде немає пощади.
Коли медозбір закінчився, і бджоли виганяють труть-ній, бджоляр задоволений - в сім'ях все благополучно, скрізь є плідні матки і бджоли активно готуються до зимівлі. У цей час у багатьох сім'ях трутні сидять купкою на прилетной дошці біля льотка, далі якого їх не пускають.
Тривогу у бджоляра викликають сім'ї, які не виганяють в цей час трутнів. Так відбувається в сім'ях, з неплідні матками або безматочними, а також в сім'ях з бджолами-трутовками або матками-трутовками. Такі сім'ї не тільки не виганяють трутнів, але навіть приймають вигнаних з інших вуликів.
Дуже рідко сім'ї з плідною маткою залишають труть-ній до пізньої осені.