Повноваження трудових колективів усіх видів підприємств, де використовується праця найманих працівників, реалізуються, якщо інше не передбачено статутом підприємства, загальними зборами працюючих. Такі безпосередні відносини можливі тоді, коли підприємства невеликі за своїми розмірами і для вирішення конкретних питань в кожному випадку є можливість зібрати всіх працюючих. В умовах же великого підприємства вирішення питань виробництва безпосередньо всіма працюючими є досить складним, у зв'язку з чим виникає необхідність використання представницької демократії. У таких випадках повноваження трудового колективу можуть реалізовуватися конференцією або виборними органами трудового колективу, такими, як рада трудового колективу, комітет підприємства, страйковий комітет тощо Вони, як правило, обираються таємним голосуванням на загальних зборах або конференції трудового колективу не менш як двома третинами голосів. Заслуговує на увагу і реанімація забутих виробничих нарад, які успішно функціонують за кордоном.
Трудовий колектив, його представники виступають стороною при розробці та укладенні колективного договору. Колективний договір є угодою між власником підприємства, установи, організації (або уповноваженим ним органом) і трудовим колективом найманих працівників з метою врегулювання:
- питань, не врегульованих чинним законодавством.
Колективний договір є різновидом колективної угоди, яка укладається на виробничому рівні. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств, незалежно від того, чи є вони членами профспілки. Умови колективних договорів і угод є обов'язковими для уклали їх сторін і для підприємств, на які вони поширюються. Нормативна сутність колективних угод і договорів полягає в тому, що держава в певних межах надає їх сторонам право в установленому порядку створювати локальні норми права. При цьому умови колективних договорів і угод не можуть суперечити чинному законодавству. Умови цих договорів і угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і їх забороняється включати в договори і угоди. Усі працюючі, а також щойно прийняті на підприємство працівники повинні бути ознайомлені з колективним договором власником або уповноваженим ним органом.
При наявності на підприємстві декількох профспілок, їх об'єднань або інших органів, уповноважених трудовим колективом на представництво, вони повинні сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів і укладення колективного договору або угоди.
Сфери укладення колективних договорів і угод різні. Колективні договори укладаються на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Колективні договори можуть укладатися також у структурних підрозділах підприємств в межах компетенції цих підрозділів. Закон забороняє ведення переговорів і укладення колективних договорів і угод від імені працівників політичними партіями, а також організаціями або органами, створеними або фінансуються власниками (уповноваженими ними органами).
- зміни в організації виробництва і праці;
- забезпечення продуктивної зайнятості;
- нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (премій і т.п.);
- встановлення гарантій, компенсацій, пільг;
- участі трудового колективу у формуванні, розподілі та використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом);
- режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;
- умов і охорони праці;
- забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;
- гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих і т.п.
Актуальним є питання про розмежування прав трудових колективів і профспілок на виробництві. Ця проблема не нова для трудового права України.
В кінці 80-х - початку 90-х років вона була надзвичайно гострою в зв'язку з введенням Законом СРСР «Про державне підприємство» такого органу трудового колективу, як Рада трудового колективу. Цій проблемі багато зусиль віддав відомий український вчений проф. Р.І. Кондратьєв. Його висновки і пропозиції стосовно критеріїв розмежування компетенції профкому і Ради трудового колективу, про загальний принцип спрямованості діяльності профспілок на захист прав працівників, а трудових колективів - на розв'язання виробничих питань, залишаються актуальними і корисними і сьогодні, особливо напередодні прийняття Закону України «Про трудові колективи ».
Трудові колективи, за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету, затверджують правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства. За порушення трудової дисципліни трудові колективи можуть застосовувати до своїх членів заходи громадського стягнення. У разі систематичного невиконання працівником без поважних причин покладених на нього обов'язків трудовий договір може бути розірваний за ініціативою власника підприємства або уповноваженого ним органу.
1. Поняття трудового колективу.
2. Об'єктивні та суб'єктивні основи формування трудового колективу.
3. Визначення трудового колективу в Законі України «Про підприємства в Україні».
4. Законодавство про працю в Україні.