Медицина - велика річ, особливо фармацевтика. Остеопороз - бич людства - переможений за допомогою терміната кальцію - чарівного препарату, що перетворює трухляві кістки в потужний титановий скелет. Але передоз привів до страшних наслідків. Два брата-термінавта Вован і Сашок зовсім свінтілі. Сашок полетів в минуле прикінчити Жору Корнєва, сина подводніци Сари, поки той ще малий і не встиг поставити обмежувачі на всіх термінавтов. Вован поспішив услід виручати Жору ...
Дивитися онлайн:
Рейтинг критиків 9 (11 - 2)
Одного разу мене запитали, чи вважаю я смішні переклади мистецтвом. Я злегка задумався, а потім відповів: «Якщо мова йде про фільми Держиморди, то так. я вважаю їх творами мистецтва ». Голосно сказано? Ні в якому разі.
Даний фільм я подивився ще в ті далекі часи, коли у мене не росли навіть незаймані усішкі. Тоді переклад справив на мене найпотужніше враження. З тих пір спливло багато води. Жанр розвивався, з'являлися і зникали нові студії, нові напрямки, нові прийоми, я обріс кучерявою бородою, але то саме незабутнє враження, отримане ще в дитинстві, так і не пройшло. А тепер про сам фільм, один по одному, по пунктам.
Сюжет. Багато в чому повторює оригінал, змінені лише імена персонажів і їх мотивація, але переклад від цього анітрохи не втрачає. Всі діалоги наповнені дотепами, шикарними фразочками, багато з яких вже стали крилатими. Доставляє як сама атмосфера фільму, так і хімія між персонажами. Незважаючи на значний хронометраж і відсутність монтажу, картина виглядає на одному диханні і тримає до кінця, при цьому напруження гумору і не думає спадати до самих фінальних титрів. Що ще потрібно шикарною комедії?
Якість. У кого-небудь коли-небудь були нарікання з приводу якості в роботах Держиморди? Ось і у мене немає. Якість чудове, особливо якщо згадати те, в якому році робився фільм.
Саундтрек. Різноманітний. Від правильно підібраною музики, що підкреслює піки, до легкої Чукотки, яка реально смішна і підходить під те, що відбувається. Дехто говорив мені, що Держиморда підбирали музику до фільмів виключно методом тику, тобто, вставляли що завгодно і як завгодно, не замислюючись. Абсолютна нісенітниця. Хоча не заперечую, студія хуліганила і місцями «тикала» музику просто так, як в моменті з втечею Сари з клініки.
Підсумок. Оригінал - це шедевр світового кінематографа, канон якісного бойовика з відмінним балансом сюжету, екшену і драми. Переклад - шедевр смішного перекладу, вічна класика, яку можна пересматірвать нескінченно, найкраща робота студії і просто переклад, що асоціюється з моїм дитинством. 10 з 10. Шкода, що студія померла. Але що поробиш, на жаль.
Ох, пам'ятаю, пам'ятаю. У мене навіть десь касета повинна лежати. Дивився 4 рази мінімум. Не сказав би, що супер смішно, але найсмішніше те, що не є Гоблін. - Скажи краще: «На жаль»! А, якщо зовсім не згоден, скажи: «Ні в якому разі»! А, якщо хочеш відшити когось, скажи: «Іди, осоружний! Згинь! »Такі фрази не забуваються. Та й контр-страйк, і «підіть, мужики, погано мені», і багато іншого змушує або посміхатися, або сміятися від душі. Все-таки, відверте «ТАК» цього перекладу.
Культовий переклад, лонгселлер, класика жанру. Я, зізнатися, ніколи не фанатів від «Дня підводника» і не заглядав його до дірок, але фільм дуже крутий. Навіть на теперішній час з великою кількістю вибору, не кажучи вже про початок 00х.
Половина успіху - класний персонаж Вована. Небагатослівний, але чотко. Сашок доставляє, але реплік аж надто мало у героя. Сара з Жориком теж хороші, хоча зараз, звичайно, губляться на тлі інших персонажів з класних перекладів. А Вован - мабуть, назавжди в золотий фонд жанру.
Регіональний компонент виражається в малоросійському говірці ментів і ряді реплік, але не нав'язливий (як у того ж «Гонфільм»). Озвучка «червоного екрану» хороша. «Ні в якому разі» і «на жаль» (як замінники «хулі» і «нахуй») - ядерний хід. Здоровий цинізм в перекладі неабияк радує. Мата середня кількість, він доречний і органічний (що взагалі рідкість).
Озвучено відмінно (особливо, якщо згадати, що це був дебют студії). У пізніх перекладах Сосіскін прокачав гру голосом на рівень вище, але і тут дуже хороший. Довжина реплік добре підходить до ісходнику (та ж «Божа Іскра» з цим менше морочитися). Музичний супровід підібрано зі смаком. У технічному відношенні все добре.
Підводячи підсумок, незважаючи на ряд жирних мінусів, сильний фільм. З натяжкою і знижкою, 9із10.
Цей переклад студії Держиморда як ніякий інший розташовує до сну. Переклад дуже млявий, дуже мовчазний. Безумовно, смішні моменти є. наприклад, горезвісний діалог Джона з Т-800 в машині, коли Джон вчить кіборга розмовляти пристойно. В основному ж перед нами все той же оригінал з не пропрацювали персонажами, рідкісним до непомітності саундтреком і дурним, немов придуманим школярем, квазісюжетом про термінате кальцію. Студія Держиморда явно шукала свій творчий стиль, з яким визначилася до моменту виходу Чавунного рила. Це придушення глядача масштабної атмосферністю, що будується, в першу чергу, на неугавній аудіорядом з безбашенної музичної підбіркою, соковитою грою голосом Сосіскіна і яскравою матірщиною персонажів. А День підводника безнадійно скромний і боязкий. Музика тут так рідкісна, немов її зовсім немає, мату безнадійно мало, голосом Сосіскін практично не грає, виключаючи пару персонажів. Нудота. Переклад-євнух.
Всі фільми Держиморди (за винятком «Повстання нацистів») володіють однією характерною рисою - їх хочеться переглядати по кілька разів.
Два брата-термінавта - блискучий зразок сміхо-стьобу, нітрохи не зіпсував гідний исходник. Навпаки, який додав тому всесвітньо відомого фільму новий окрас. Історія братів-термінавтов, один з яких в майбутньому перехватал терміната калію до розрідження кісток, подана досить правдива. Доречні музичні заставки. Репліки підходять до міміки і персонажам.
І трохи повторюся: вічний прижиттєвий пам'ятник творцеві перекладу !!
(Шкода що їм нині цей жанр покинуть ...)
До появи Сера6630 Термінатори від Держиморди Филмс були найбільш вдалими прикладами смішного перекладу бойовика. Агресивний гумор, яскраві персонажі, трохи наляпісто, але ненав'язливий сюжет. Нудьгувати не доводиться, незважаючи на часом значні паузи між діалогами. Причому в оригіналі ці паузи заповнені часто не екшеном, а тривогою і напрягом трилера - наприклад, коли мовчазні гості з майбутнього розшукують Джона, і ця тривожність нікуди не прибрана, чи не вирізана монтажними ножицями, і лише зрідка «перезавантажена» привнесеним саундтреком. У такі моменти трилер залишається трилером. Але завдяки тому, що Вован вже сказав в барі пару слів в шикарній озвучці Сосіскіна (хоча в цьому фільмі Сосіскін ще не був тим віртуозом, яким став пізніше - відчувається якась скутість, немов він боявся випендритися і гасив Завихрена інтонацій, притаманну його подальшим озвученням) , глядач має приблизне уявлення, що Вован за тип, та й взагалі, ця чи не єдина діалогова на початку фільму сцена встигає задати тон всьому перекладу, і далі дивишся, не відриваючись. Небагатослівність не заважає Вовану бути одним з найяскравіших і смішних персонажів жанру. Те ж саме можна сказати і його братик - той і зовсім майже не відкриває рот, зате коли вже заговорить, то завжди отжигает. Більшість цих небагатьох реплік главгероя давно вже стали цитатами - по соковитості виразів Держиморда перевершив складно. При цьому більшість виразів не є смішними самі по собі - вони є такими для тих глядачів, які знають, в якому місці фільму і з яким смаком той чи інший герой вимовляли свою просту, але таку харизматичну репліку.
-Я тут недавно переглянув «День підводника» і поміняв до нього своє ставлення. Ну і хріновий же фільм.
-Іди осоружний. Нахуй!
Що я рекомендую дивитися: трохи більш цікавими, ніж цей переклад, я вважаю «Чугунатор 2: Важкий день», а трохи менше - «Термінатор 2: День страшної страйку». Обидва переклади мають менше мату, а також більш добре світогляд. Однак цей переклад також не позбавлений багатьох достоїнств, і не дарма багато хто вважає його найкращим (на даний момент) перекладом.
Голос перекладача: найкращий серед усіх альтернативних перекладачів фільму «Термінатор 2». Це дуже важливий фактор при виборі перекладу.
Сенс перекладу: самий продуманий переклад серед усіх перекладів Т2. Відчувається, що перекладач має більшим (ніж інші перекладачі цього фільму) знанням про життя, наїздах, базарах. Тому його глум вийшов самим продуманим. Ідея, що термінатори - це не роботи, а люди, обжерлася терміната кальцію, і кістки яких стали в якості побічного ефекту титановими - ломовий ідея. Коли санітари скручують Сару, а докотор повертається в камеру і каже: «Перегини на місцях» - ломовий жарт! Однак часто встечаются якісь туалетні звуки і мат - а навіщо? Незрозуміло, мабуть для сміху. Також переклад сильно наближений до наших темним підворіттях, що робить фільм похмуріше інших перекладів.
Музика: в цілому, музичні треки на середньому рівні, але зате немає зловживань музикою. Прикольно, що гонитва на вантажівці за мотоциклом в водостоках під «Нас не догонят».
Мені ніколи не подобалися сюжети Держиморди, і даний фільм не є винятком. Термінаторская трилогія побудована на термінате кальцію, перетворює кістки в метал - ну ладно, це ще терпимо. Але абсолютно тупа ідея про обмежниках, вмонтованих в очі - це фарсовий перебір. Взагалі, сюжетні замут Держиморди дуже різко контрастують з тим, що у цій студії виходить дійсно вражаюче - створення харизматичних персонажів і яскравий мову діалогів, блискуче озвучених Сосіскіним. Безглузді збочення з термінатом та інші потуги на альтернативні зміни сюжету виглядають вкрай незграбно на тлі дійсно професійного підходу до персонажів і діалогів, які затьмарюють всі недоліки і визначають заслужене місце Держиморди на Олімпі смішних перекладів.
«День підводника» - еталон смішного перекладу. Еталон з безліччю цитованих фраз: «А мопед-то крадений», «Хулі, на жаль!», «Ні в якому разі!», «Вилучаємо!» ( «Ізі мані!»), І точковим використанням мату - саме «День підводника» найчастіше згадується, як приклад грамотного використання нецензурної мови в смішних перекладах.
Переклад на століття.
Звичний «Термінатор» це одне, але «Термінатор» в смішному перекладі це зовсім інше. Інший погляд, інший посил. Тому я вирішив ознайомитися з роботою студії «Держиморда Филмс». Завдяки даним, які люб'язно надав мені Інтернет, студія давно народилася і вже порядно як пішла на спокій. Тому переклад «Термінатора 2» буквально з перших хвилин показався класикою свого жанру.
По-перше, у фільмі використовують дуже добре підібрану музику, яка під стать того чи іншого епізоду. По-друге, мат, він по-моєму є важливою складовою смішного перекладу, але його ще треба вміти використовувати. Діалоги, інтонації, приколи, все це виливається на глядача многометровой хвилею і змушує забути про плин часу. Тут, хоч і метраж фільму перевалює за дві години, ніяк не відчувається і не дає занудьгувати. Судячи з інтонації і частого використання української мови, «Держиморда Филмс» були в Києві. Ніколи не дивився змінні переклади з присутністю двох і більше мов.
Продовження нісколь не поступилася відмінною першої частини, навіть швидше дещо перевершило її!
Вічний прижиттєвий пам'ятник творцеві перекладу !!
Геніально!))) Іржав, як дикий мамонт)))))))
Я вважаю це найкраща робота студії, одна з кращих робіт в жанрі і однозначно краща пародія з використанням матюків. Сюжет, звичайно, не вразить вас вигадливістю, хитросплетінь, проте логіка в ньому на прийнятному рівні.
Вважаю, хлопці стали першими хто став активно використовувати звукові ефекти в монтажі.
Тепер про гумор, тут він жорсткий місцями навіть примітивно грубий, але він СМІШНИЙ і тому сортиру його не назвеш. А момент де Жора вчить Термінатора, як розширити лексикон реально шедеврально виглядає і зараз. Вважаю, всім хто робить пародії з матом варто повчитися на цьому фрагменті і ряді інших моментах «підводників» як писати жорсткий матірний гумор. Мат у Держиморда не заради мату, а просто тому як гумору без нього або не буде зовсім або він органічно жарт доповнює і підсилює. Так ось рішення про те, чи варто використовувати мат бажаючим не скотитися до вульгарності, треба приймати саме за цими принципами.
Так що крім шикарної і смішний пародії цю працю Гоги і Сосіскіна можна ще розглядати як навчальний посібник на мій погляд.