4.1. Поняття і види суб'єктів міжнародного права, їх класифікація. Міжнародна правосуб'ектность.Суб'ект міжнародного права (МП) - це носій міжнародних прав і обов'язків; це особа, поведінка якого регулюється МП і яке може всту-пать в міжнародні публічні правовідносини, захищати свої права шляхом безпосереднього заяви претензій в міжнародні органи. Суб-т МП повинен бути непосредст-венно підпорядкований міжнародного регулювання і володіти між-народним публічним статусом. Традиційне уявлення про МП це регу-ром міждержавних відносин, що породжують прив'язку суб-та до цих відносин. Поняття суб-та в старому МП ассоціірова-лось виключно з державою. Сучасне розуміння МП розширює пред-мет його регулювання. У сучасному світі спостерігається тенденція до розширення кола суб'єктів міжнародного права. Оскільки в МП відсутня заборона на появу нових суб'єктів. В основі класифікації суб-ів лежать різні критерії. Головне деле-ня - це традиційні (ос-новні) і нетрадиційні (неосновні) суб'єкти. Крім цього, суб-ти МП поділяються на типові і нетипові, первинні і вторинні, первинні і похідні. Суб'єкти можуть бути також суверенними, потенційно суверенними, частково суверенними і несуверенних, правостворюючим і правоприменяющими, універсальними і галузевими. Класифікація також проводиться і по від-галузевого ознакою - суб-ти права міжнародних договорів, міжнародного гуманітарного права, міжнародного економіч-ського права і т.д. Держави є традиційними, первинними, основними, первинними, універсальними, типовими, суверенними, правостворюючим і правоприменяющими суб'єктами МП. Держава як первинний суб-та міжнародного права ніким не створюється; його поява - це результат природно-го історичного процесу. Воно володіє суверенітетом і міжнародної правосуб'єктності-стю в силу самого факту свого виникнення. Міжнародна пра-восуб'ектность держави має початковий і всеосяжний характер і не обумовлена будь-якої зовнішньої волею. Держава - джерело владної енергії в міжнародних відносинах. Нації, що борються за незалежність (НБН), - тради-ційних, первинні, похідні, основні, нетипові, універ-сальні, потенційно суверенні, правостворюючим і правозастосовчої суб-ти. НБН також ніким не ство-ються, а виникають в результаті історичного розвитку. НБН можна назвати державами в стадії формування, тому вони є потенційно суверенними. Однак НБН повинні бути визнані як такі на міжнародно-правовому рівні, по-цьому їх міжнародна правосуб'єктність має похідний ха-рактер. НБН не завжди присутні в меж-родного життя, на відміну від гос-в. Був час, коли їх не було, тому вони нетипові суб-и. Основна специфіка похідних суб-ів МП - вони створюються первинними, породжуються волевиявленням держав, зафіксованим в міжнародно-правовому акті. Обсяг їх міжнародної правосуб'єктності залежить від намірів їх ство-телей. До таких суб-ам відносяться государствоподобние освітньої-ня і міжнародні міжурядові організації. Государствоподобние освіти (ГПО) представляють собою традиційні, вторинні, похідні, основні, частково суверенні, нетипові, універсальні, правостворюючим і правозастосовчої суб-и МП. ГПО створюються державами на основі міжнародного договору, тому є вторічнимісуб-ми; обсяг їх міжнародної правосуб'єктності-сті визначається державами і має похідний характер. На основі міжнародної угоди ГПО частково мають суверена-нітетом. Точно також, як і НБН, вони не завжди в принципі сущест-вують на міжнародній арені, тобто є нетиповими суб'єкта-ми; мають (як і НБН) майже всіма елементами міжнародної правосуб'єктності: правом укладати міжнародні договори, бути членом міжнародних організацій, мати своїх офіційних представників в інших державах, брати участь в роботі міжнародних конференцій. Можуть бути суб-ми всіх галузей МП, тому є універсальними. Міжнародні міжурядові організації (ММПО) є традиційними, основними, типовими, вторинний-ними, похідними, галузевими, несуверенних, правостворюючим-ські і правоприменяющими суб-ми МП. Вони створюються державами (вторинні) і отримують якост-ство міжнародної правосуб'єктності за їх прямим волеіз'явле-нию (похідні). ММПО не володіють ні територією, ні населенням, тому є несуверенних, і в сі-лу об'єктивних причин можуть володіти тільки галузевої правосуб'-єктності. Вони є постійними учасниками міжнародних відносин; їх кількість, роль і значення мають тенденцію до зростання. Визначальним якістю суб-та МП є міжнародна правосуб'єктність - соеди-ня в юридичному статусі особи його правоздатність (право мати) і дієздатності (можливість реалізувати). Цей термін широко застосовується в різних міжнародно-правових ак-тах, наприклад, в Декларації 1970 року і в Конвенції з морського права 1982 Це особливе юридичне властивість, якісну характеристику суб'єкта, вопло-щенную в сукупності його прав і обов'язків. Види прав і обов'язків, що породжують міжнародну право-суб'єктність:
Права і обов'язки, властиві всім без винятку суб-м МП: право брати участь в міжнародних ставлення-пах, взаємодіяти з іншими суб-ми МП, захищати свої законні права та інтереси в міжнародних органах.
Конститутивна теорія - держава не стає суб-м МП при виникненні, а тільки після отримання визнання з боку інших держав. Невизнана держава знаходиться поза міжнародного спілкування, воно не має можливості брати участь в міжнародних відносинах і не має меж-й правосуб'єктності. (Теорія була виражена в мате-ріалах Паризького конгресу 1856 в роботах німецьких юристів Оппенгейма і Лаутерпахта).
Теорія універсального правонаступництва (розроблена в працях Г. Гроція в XVIII в.): Нова держава повністю успадковує між-народну особистість держави-попередника.
Негативна теорія правонаступництва (основоположник - англійська-ський юрист Кейтс): держава-наступник не буде наслідувати меж-родного зобов'язань держави-попередника. Її різновид-ність - доктрина tabula rasа (чистої дошки): нова держава починає своє існування з «чистого аркуша», і для не-го не мають ніякого значення права і обов'язки його передує-ника.
Міжнародні договори СРСР, участь в яких не може бути, -мірние договори, договори про обмеження ядерних озброєнь і т.п. Росія є єдиним правонаступником СРСР щодо участі в подібних угодах.
Міжнародно-правове визнання континуитета Росії:
Тема 5.ВЗАІМОДЕЙСТВІЕ МІЖНАРОДНОГО і державною ПРАВА5.1. Співвідношення внутрігосударственногоі міжнародного права Взаємодія міжнародного і внутрішньодержавного права обумовлено взаємозв'язком зовнішньої і внутрішньої політики государ-ства. Внутрішньодержавне і міжнародне право - це дві авто-автономних по відношенню один до одного правові системи, взаємопов'язаний Цінні та активно взаємодіють аж до проникнення норм міжнародного права в національне і навпаки. Перехід норм однієї правової системи в іншу породив концеп-цію імплеменаціі між. права. Норма МП імплементується (вводиться) в національ-ву правову систему. Міжнародне право накладає зобов'язання на державу в цілому, а національне право регулює, яким саме чином ці зобов'язання будуть виконані. Взаємодія МП і НП відбувається через ті суспільні відносини, об'єкт регулювання яких є загальним для обох правових систем. Теорії співвідношення МП і НП:
Дуалістична концепція (основоположники - Оппенгейм, Анцилотти, Тріппель) -НП і МП є два різних правопорядку, дві автономні-ні, рівнозначні і рівноправні правові системи, різний предмет регулювання. Для виконання функцій МП необхідно сприяння НП. У разі колізії національний суд повинен застосувати НП.
Моністичні концепції: існує загальна правова система, в якій 2 підсистеми знаходяться в супідрядності положеіе.
Самостійне застосування норм межю договору без прямої участі нац. закону (ст. 7 ЦК України).
Спільне застосування норм міжнародного договору і род-дарських норм національного закону (Конвенція про допомогу в разі ядерної аварії 1986 г.).
Пріоритетне застосування норм міжнародного договору вме-сто норм національного закону в разі їх взаємного невідповідності (ст: 15 Конституції РФ).
Організації соц. характеру: МОП, ВООЗ.
Організація культурно-гуманітарного характеру: ЮНЕСКО, ВОІВ.
Просторове єдність гос-членів, їх розміщення в межах більш-менш цілісного географічного регіону;
Просторове обмеження цілей, завдань і дій, тобто відповідна суб'єктним складом функціональна орієнтація.
Характер учасників: міжурядові і неурядові.
Коло учасників: універсальні, регіональні, субрегіональні.
Рівень проведення: глав гос-в і урядів (на вищому рівні), міністрів закордонних справ, галузевих міністрів, наради експертів.
Регулярність скликання: періодично (регулярно через визна. Проміжки часу), для вирішення конкретних питань (конференції ad hoc)
Цілі скликання: мирні, політичні, економічні, дипломатичні, спеціальні.