Ще один день догорає заходом,
Ще одна ніч занурює в роздумах,
Пішов на війну невідомим солдатом
І помер полковником в повний місяць,
Ні, вижив, і маршалом скінчив у вигнанні,
Як загнаний звір, догриз надію,
Ланцюгами прикутий до спогадів
З останньої посмішкою, нестримно ніжною,
Для тебе, мій кумир, це життя, ця смерть,
Я дарую тобі - чуєш - дарую цей світ,
Я придумав його як зумів,
Я весь рок складав для тебе цю небилиця,
У ній шаленів, в ній і затих,
Затамуй свої руки на клавішах неба -
Я всього лише одна з них.
Затамуй свої руки на клавішах неба.
Затамуй свої руки на клавішах неба.
У колодязі вокзалу стояв, як розп'яття,
А ти не сказала, в якому будеш плаття,
Квіти розлетілися, і, опівночі упавши,
На м'ятою ліжку ридали, обнявшись.
Живий. І за новою в атаку кидаючись,
Біг за тобою в страху: раптом помилились,
Зриваючи одягу, скриплячи щелепами,
В обійми надії лягав кістками,
Для тебе, мій кумир, це життя, ця смерть,
Я дарую тобі - чуєш - дарую цей світ,
Я придумав його як зумів,
Я весь рок складав для тебе цю небилиця,
У ній шаленів, в ній і затих,
Затамуй свої руки на клавішах неба -
Я всього лише одна з них.
Затамуй свої руки на клавішах неба.
Затамуй свої руки на клавішах неба.
Адмірал, чи не хотіли б випити?
Вам міцніше, з льодом або без?
Тут зійдуться шляху, там порвуться всі нитки,
Але ж музика ллється з небес,
Я промов вашим пафосним внемлю,
У Вас - джокер, а я нині пас,
Ви йдете в море, я - в землю,
Але ж це я вигадав Вас,
І поки моя музика буде
З-під пальців коханої звучати,
Про мене тут ніхто не забуде
І я маю право трохи помовчати.
Для тебе, мій кумир, це життя, ця смерть, ця небилиця,
Я дарую тобі - чуєш - дарую цей світ,
Затамуй свої руки на клавішах неба.
Затамуй свої руки на клавішах неба.
Затамуй свої руки на клавішах неба.
Затамуй свої руки на клавішах неба.
ДОДАТИ ТЕКСТ В ОСОБИСТИЙ СПИСОК