Чи не пишуться вірші. Душа занедужала.
Хто не знайомий з нас з хворобою цієї.
Сиди хоч цілий день з блокнотом у столу,
Вірші не підкоряються поетові.
Всі думки вроздріб. Ніяк їх не зібрати,
Те кружляють, то ховаються в переляку.
Інтриги - ніякої. Пропала суть і стати.
Поезії жалчайшее потуги.
І хочеться перо закинути назавжди,
Зім'яти і розірвати папір на шматки.
Кидаюся на диван, ліжко, та хоч куди,
Згорнувшись в ображений клубочок.
Так все ж, чому не пишуть вірші,
Душа саднить, болить нестерпно.
Та тому, що ми, часом, так глухі
Один до одного, і особливо, до улюблених.
О, милі мої, рідні та друзі,
Краса буття ми будуємо самі.
Берегти своїх друзів всіх закликаю я,
Щоб любові захват, блаженство не тая,
Високим стилем нам оспівати віршами!
НЕ пишуть вірші
Всі думки вроздріб. Ніяк їх не зібрати,
Те кружляють, то ховаються в переляку.
Інтриги - ніякої. Пропала суть і стати.
Поезії жалчайшее потуги.
І хочеться перо закинути назавжди,
Поставити саму з жирних крапок.
Кидаюся на диван, ліжко, та хоч куди,
Згорнувшись в ображений клубочок.
Мені здається, мораль краще викинути, а ліричні
рядки залишити. )
Дякую Вам, Галиночко, за відгук і копію таких цікавих віршів.
Звичайно, Муза, коли вважає за потрібне, тоді і приходить. А може і зовсім не прийти. ))) Все буде добре!