Спадковість тахілалія, дислалия, дизартрія
Мовна симптоматика тахілалія характеризується наступними ознаками: ненормально швидкий темп (замість 10-12 звуків в секунду вимовляється 20-30) мови без різких спотворень фонетики та синтаксису. Мова відрізняється нестримною стрімкістю. При квапливості можуть з'являтися розлади мовного уваги, запинки, повторення, проковтування, перестановки складів, слів, спотворюючи-ня пропозицій, неясність вимови фраз і т. Д. При залученні уваги до мови у страждаючих тахілалія відбувається швидке відновлення рівноваги між внутрішньою і зовнішньою промовою, хоча темп її залишається швидким в порівнянні з промовою оточуючих, запинки зникають.
Поряд з порушенням зовнішньої мови спостерігаються подібні розлади внутрішнього мовлення, читання та письма. У пам'яті людини виникає саме потрібне слово, але воно одразу ж, ще до проголошення, витісняється іншим. На листі і в читанні спостерігаються заміни, перестановки букв, звуків, складів. Цілі слова замінюються іншими, спорідненими за звучанням або за написанням.
Немовних симптоматика проявляється в порушеннях загальної моторики, вегетативної нервової системи, психічних процесів, емоційно-вольової сфери, в відхиленнях поведінки.
Наруш.темп общ.двіженій: руху швидкі і стрімкі. Мотор.беспокойство відзначається навіть під час сну. Увага нестійка, переключення з об'єкта на об'єкт підвищена, недост.об'ем дивиться. слух.і мотор.памяті. Перебіг думки швидше, ніж здатність її артікул.оформленія. Діти .вспильчіви, легко збудливі. Під час збудження з'являються вазомот.реакціі: почервоніння обличчя, вух, поява поту на обличчі, похолодання і пітливість рук. Діти стають ем.лабільнимі і недисциплінованими. Бист.речь виробляє на незн.неблагопр.впечатленіе, що відбивається і на подальшому житті дитини, формуванні його особистості. У старшому віці проявляється різне ставлення до дефекту:
1) одні оцінюють нестримну стрімкість в мові як природну і єдино прийнятну для них форму, що гармонує з усім психомоторним складом їх особистості;
2) інші переживають стрімкість мови як заїкання, і у них нерідко діагностують пізні форми заїкання;
3) треті настільки отріц.пережівают ускор.темп мови, що це доводить їх до повної знемоги: