Симеон Верхотурский (Меркушінскій)
Симеон († тисячі шістсот сорок дві) був дворянином, але приховував своє походження і вів смиренну життя бідняка. Він ходив по селах і безкоштовно шив кожухи та інший верхній одяг, переважно для бідних. При цьому він свідомо що-небудь не дошивати - або рукава, або комір, за що терпів ганьбу від замовників. Подвижник багато мандрував.
Але найчастіше жив на цвинтарі села Меркушінского недалеко від міста верхотуру (Пермський край). Святий Симеон любив уральську природу і, радісно споглядаючи її величну красу, зводив уявний погляд до Творця світу. У вільний від трудів час любив святий в тиші самоти вудити рибу, бо це нагадувало йому про учнів Христових, справа яких він продовжував, наставляючи в істинній вірі місцевих жителів.
Його бесіди були тим благодатним насінням, з якого поступово зросли рясні плоди духу на Уралі і в Сибіру, де преподобний особливо шанується.
Праведний Симеон звершив безліч чудес після смерті. Він нерідко був уві сні хворим і зцілював їх, він напучував впали в порок пияцтва. Особливість в явищах святого та, що з лікуванням тілесних немочей він викладав і настанови для душі.
Осо-бен-но за-ме-ча-тель-но од-но чу-до пра-вед-но-го Сі-мео-на, ко-то-рий шви-ро на-ка-зи-ва-ет лю-дей, Неда-гу-гу-щих неве-ри-му, але шви-ро і по-мо-га-ет їм, ес-ли вони рас-ка-я-лись і від все-го серд-ца об-ра-ті-лись з мо-літ-вої до хо-да-тай-ству його. Од-на дружин щі на, Ксе-ня Фе-о-до-ро-ва, - це б-ло в на-ча-ле XIX сто-ле-ку в Вер-хо-ту-рье, - ВЗО -шла в ні-ко-ла-їв-ський храм, де по-чи-ва-ли мо-щі пра-вед-ні-ка, але зро-ла-ла це не по ис-крен-ні-му рас -по-ло-же-нию серд-ца, а ско-реї з лю-бо-пит-ства. У той ча-ма в збе-ме б-ла од-на знат-ва дружин щі на, по прось-бе ко-то-рій б-ли со-вер-шен-но від-кри-ти свя- ті мо-щі пра-вед-но-го Сі-мео-на. Ворог ро-да че-ло-ве чого ско-го все-гда ста-ра-ет-ся уло-вить в свої ко-вар-ні се-ти сла-Бих і ко-леб-лю-щіх- ся; Цього древ-ний за-віст-ник лю-дей вло-жив Ксе-ванні в серд-це спів-мені-ня. При ви-де об-на-дружин-них мо-щей вона не толь-ко не мож-да-ла до-стій-но-го по-кло-ні-ня їм, але так-же возг-ну-ша -лась ними та недбалим-но уда-ли-лась з збе-ма. Чи не успе-ла вона прой-ти і од-ної вер-сти від го-ро-да (вона хо-ті-ла мож-вра-тить-ся на ме-сто сво-е-го жи-тель-ства) , як раптом під-понял-ся страш-ний вихор.
Ве-тер під-понял гро-мад-ний стовп пи-ли і крейда-ко-го пес-ка, і вся ця пил об-ру-ши-лась на Ксе-нию і со-вер-шен-но за- со-ри-ла їй гла-за. Від пес-ка вона не міг-ла ві-діти све-та, ста-ла про-ти-рать гла-за - але все б-ло марність-но. Вона б-ло за-кри-ча-ла спут-ні-цям, але ті за сві-стом вет розчину не чу-ша-ли її. Те гда вона по-ня-ла, що Гос-подь по-ка-ра її за со-мені-ня. Вона ста-ла при-зи-вать ім'я пра-вед-но-го Сі-мео-на, і він той-годину ж по-міг їй: до неї по-до-йшла од-на спут-ні-ца. Ксе-ня по-про-си-ла її, щоб вона про-во-ді-ла її до мо-щам Угод-ні-ка Бо-жия Сі-мео-на. До-ро-гой вона все вре-ма мо-ли-лась і про-си-ла, щоб Держ-подь про-стил їй пре-греко-ху. При-дя в храм з твер-дой на-деж-дою на про-ліг-че-ня, Ксе-ня не про-ма-ну-лась в сво-ем очіку-да-ванні. Лише толь-ко при-ло-жи-лась вона до свя-тим мо-щам, той-годину про-зо-ла. Пра-вед-ний Сі-ме-он з-ба-вил її від Неда-га і вме-сте з тим від її ги-бель-но-го со-мені-ня. Так мно-го зна-чит «мо-літ-ва пра-вед-на-го пос-пе-ше-ству-е-ма» (Іак.5: 16).
Праведний Симеон Верхотурський († тисячі шістсот сорок два)
Як і сле бувши-ше-го ще раз в 1825 р Осві-де-тель-ство-ва-ня мо-щей пра-вед-но-го Сі-мео-на по-сле-до-ва-ли ще но-ші чу-де-са, з ко-то-яких при-ме-ча-тель-но од-но, про-ис-шед-шиї в 1828 р Осе-нью се-го го-да в ок -тяб-ре од-но-му з пра-цю-тав-ших на Ки-нів-ському за-по-де Ага-пию ра-че-ву нуж-но б-ло схо-дить в будинок, на- хо-дів-ший-ся за за-вод-ським пру-будинок. У цей вре-ма по слу-чаю силь-них до-ждей б-ли від-кри-ти на пло-твані шлю-зи, а для пе-ше-хо-дів б-ло пе-ре-ки-ну -то неяк-до до-сік. Ра-чев бла-го-по-промінь-но пе-ре-пра-вил-ся. Але в до-ме він про-си-справ до ве-че-ра, так що йому при-йшлося воз-вра-щать-ся в су-мер-ки. Дой-дя до пло-ти-ни, він на-чал ви-бі-рать ме-сто для пе-ре-хо-да. Вве-ден-ний в за-блуджу-де-ня силь-ним шу-мом і оглу-ши-тель-ним гу-лом па-дав-шей вниз по-ди він уда-лив-ся від то-го ме -ста, де був пе-ре-хід, і, ду-травня ско-реї прой-ти пло-ти-ну, уско-рил крок і раптом впав в од-но з са-мих небез-них місць пе-ред пло-ти-ної, де б-ло бо-леї трьох са-Женею глу-бі-ни.
З-вест-но, що при від-кри-тих шлю-зах по-да зі страш-си-лій на-пі-ра-ет на про-хо-ди. Око-ло од-но-го та-ко-го про-хо-та й впав в по-ду Ра-чев. Критичні-ність б-ла ве-ли-ка; ка-за-лось, ні-що вже бо-леї не міг-ло спа-сти впавши-ше-го. Неудер-жи-мим на-по-ром по-ди його уно-сі-ло в про-хід - йому пред-сто-я-ла вер-ва ги-бель. На-хо-дясь в та-кому від-ча-ян-ном по-ло-же-ванні, Ага-пий став при-зи-вать на по-міць свт. Ні-ко-гавкоту і пра-вед-но-го Сі-мео-на, і мо-літ-ва його б-ла усли-ша-на. Поза-зап-но, сам не знаючи ка-ким об-ра-зом, він по-чув-ство-вал, що в ру-ках у нього очу-ти-лась од-на з ба-лок, ко-то -рие під-дер-жи-ва-ли міст. Обід-рен-ний, він грім-ко почав кликати на по-міць, але ні-хто не яв - вав-ся.
Дол-го він кри-чал, на-ко-нец став з-ні-мо-гать сі-ла-ми. Бал-ка, за ко-то-рую він дер-жав-ся, б-ла тол-ста, до то-му ж вона оскліз-ла. Від хо-лод-ной по-ди ру-ки його ста-ли ко-че-неть. Ще неяк-до мі-нут - і він дол-дружин був ви-пу-стить бал-ку і по-гру-зить-ся в по-ду. Те гда він знову став внут-ренне мо-лити-ся і дав обидві-ща-ня схо-дить в Вер-хо-ту-рье на по-кло-ні-ня свя-тим мо-щам пра-вед- но-го Сі-мео-на. Угод-ник Бо Божий, за-ступ-ник на-хо-дя щих-ся в бе-дах і скор-бях, по-пот-ник всіх при-зи-ва-ю-чих його, немед-льон -но ока-зал Ага-пию свою чуд-ву по-міць. Раптом при-бе-жав на-род, і ви-та-щі-чи уто-па-ю-ще-го. Ве-ли-ко б-ло удив-ле-ня всіх, ко-ли Ага-пий рас-ска-зал, як він врятував-ся від вер-ної смер-ти по-кро-ві-тель-ством пра- вед-но-го Сі-мео-на.
Спу-стя шість років, імен-но в 1834 го-ду, цей слав-ний Угод-ник Бо Божий див-ним об-ра-зом ис-це-лив від тяж-кою бо-лез-ні си-на то-го ж Ага-Пія - Мат-фея Ра-че-ва. Явивши-шись бо-ля-ще-му під вре-мя за-б-тя, пра-вед-ний Сі-ме-он на-пом-Ніл Мат-фею, що у нього є неис-пол-нен-ве ще обидві-ща-ня - схо-дить на по-кло-ні-ня в Вер-хо-тур-ський мо-на-Стир, по-сле че-го бо-ля-щий незаба-ре по-пра- вил-ся і ис-пол-ніл своє обидві-ща-ня.
Симеон Верхотурский (Меркушінскій) стежили свою святість в світі молитвами, отшельничеством, мандрівництва, працями і допомогою людям. Нині за молитвами святого Симеона Верхотурського Господь виявляє благодатну допомогу, розраду, зміцнення, напоумлення, лікування душ і тілес, а також і позбавлення від лукавих і нечистих духів. Бідують подорожні по молитвам святого отримують звільнення від будь-яких негараздів і навіть смерті.
Всім при-зи-ва-ю-щим його з ве-рою по-да-ет-ся за-ступ-ле-ня, від ог-ня спа-се-ня, бо-ля-щим - ис-це- ле-ня, глу-хім - слух, німим - раз-ре-ху вуст, пле-нен-ним - освоєння-бож-де-ня. Особливо часто звертаються з молитвами до Верхотурському чудотворцеві при очних хворобах і всіляких паралічі (це було одне з перших чудес від його мощей). І до-нині про-дол-жа-ють исте-кати раз-лич-ні чу-де-са від мо-щей се-го слав-но-го Угод-ні-ка Бо-жия по бла-го-да -ти Держ-по-да на-ше-го Іісу-са Хри-ста, йому-же сла-ва, хва-ла і бла-го-да-ре-ня під ве-ки. Амінь.
Праведний Симеон Верхотурський
Тропар на перенесення мощей праведного Симеона Верхотурського
Днесь радіє славна країна Сибір, / знайшовши святі мощі твоя всередину себе. / Архієреї, священики і весь сонм людський / духовне веселящеся, взиваємо до тебе: о, богомудрий Симеона! / Борони нас, іже до тебе прибігають, від усіх бід, / просяще податей всім по коегождо прохання, / і визволитися країні цей і граду від огненнаго запаленою і поганскаго навали і розбрату і від усякого зла. / Тому і ми вси чтем нині чесних і многоцелебних мощей твоїх пренесенний новий цілителю, і співаємо: / слава Дає тобою всім зцілення!
Тропар праведному Симеону Верхотурському
Мирського заколоту бігаючи, / все бажання звернув еси до Бога, / да в бачення схід обрящеши горе, / звідки я НЕ уклонівся в лукавстві серця, / але очистивши душу і тіло, / прийняв ти благодать точить цельби вірним і невірним, / притекающим до тебе, праведний Симеона. Тим же з даного ти дару, / випроси у Христа Бога зцілення нам, / болящим душевними пристрастями, // і молі врятувати душі наша.
Кондак на перенесення мощей праведного Симеона Верхотурського
Наста днесь всечесна пам'ять новаго цілителя праведного Симеона, / скликає ж людие в пречесний храм святого Божого архієрея Микола, / ідеже радісно зійшовшись благочестивих безлічі, / весело святкують пренесенний чесних і многоцелебних мощей твоїх свято. / Ти бо явився єси граду нашому, і всього Сибіру лік безвідплатного, / подаючи зцілення з вірою приходять до тебе, Симеона всеблаженний! / Але яко маєш сміливість перед Владиці Христу, / Того молі врятувати град і люди, молимось до тебе, / паче же посередник буди до Господа за днів навали печалі р Абомей твоїм, / щоб ми взивали до тебе: радуйся, Сібірстей країні похвали і твердження граду нашому.
Кондак праведному Симеону Верхотурському, глас 2-й
Миру суетнаго відкинули єси, і добра вічної життя наследші, полюбивши незлобие і чистоту душі і тіла. Здобув єси, еже полюбив, свідчать бо про се труну і нетління мощей твоїх, і благодать чудотворення особливо. Точіші бо цельби всім притекающим до тебе і неосвіченим, Симеона блаженний, чудотворче предивний.
Молитва праведному Симеону Верхотурському
О, святий і праведний Симеона, чистою душею своєю в небесних оселях в особі святих водворяяйся, на землі ж тілом твоїм нетлінне почіваяй по даній ти благодаті від Господа молитися про нас. Милостиво поглянь на нас Многогрішного, аще і недостойно, обаче з вірою і надією до святих і цілющим мощем твоїм притекающих, і випроси нам від Бога прощення гріхів наших, в няже впадаємо множіцею в усі дні житія нашого.
І якоже перш овим убо від очния зельния хвороби ні мало зрети здатним зцілення ОЧЕС, овим ж поблизу смерті колишнім від лютих недуг лікування, і іншим інша многая преславна благодіяння дарував єси: сице визволи і нас від недуг душевних і тілесних і від усякої скорботи і печалі , і вся благая до цього житія нашого і до вічного спасіння благопотребная нам від Господа випроси, і тако твоїм заступництвом і молитвами стяжавше вся нам корисна, хоч і недостойні, вдячно прославляючи тя, прославим Бога, дивного у святих Своїх, Отця і Сина і Свя аго Духа, і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Акафіст праведному Симеону Верхотурському »