Такий план передбачає виважені та узгоджені дей-наслідком всіх суб'єктів за рішенням наявних проблем. Він пред-ставлять собою інструмент налагодження партнерських відносин, механізм визначення і здійснення ефективних стратеги-чеських дій у всіх сферах життя регіону.
Вихідним пунктом розробки концепції має стати оп-ределение цілей розвитку регіону, а також його галузевих при-пріоритету ( «полюсів» розвитку регіону). Основна мета розвитку регіону бачиться в рішенні проблеми самодостатності регіону, тобто здатності самостійно виконувати повний набір функцій, певний його статусом.
Для реалізації цієї установки розробляються такі нормативи:- досягнуті в даний час нормативи споживання товарів і послуг;
- фактичний рівень споживання в розвинених країнах;
- раціональні нормативи.
- стратегія зростання, яка здійснюється шляхом значи-ного щорічного перевищення рівня короткострокових і дол-госрочних цільових параметрів над рівнем показників попе-дущего року (вона застосовується, як правило, в динамічно роз-вающихся регіонах, що мають значний потенціал);
- стратегія обмеженого зростання, для якого характерне встановлення цілей від досягнутого рівня, скоригованого з урахуванням інфляції (цю стратегію вибирають в основному регіо-ни зі стабільною економічною ситуацією, які не бажають силь-но ризикувати у виборі варіантів розвитку);
- стратегія скорочення (цю альтернативу вибирають в разі неминучої стагнації виробництва в регіоні з метою пом'якшення негативних наслідків і називають стратегією останнього середовищ-ства, оскільки рівень поставлених цілей нижче досягнутого в минулому).
Для вирішення завдання реструктуризації промисловості на перших етапах передбачається виділення пріоритетних галу-лей економіки і підприємств-лідерів, що дозволяють забезпечити збалансоване зростання виробництва в усіх галузях. Поддер-жка підприємств-лідерів дозволить створити необхідну фінан-совую стійкість економіки регіону, стане джерелом збіль-личен зайнятості населення, забезпечить роботою підприємства супутніх галузей по коопераційним зв'язкам, сконцент-рірует фінансові ресурси на проривних напрямках економіки, які не розпорошуючи їх. Така підтримка передбачає більш тес-ні зв'язки між підприємствами як однієї галузі, так і в рам-ках міжгалузевої кооперації з метою поетапного включення в процес розвитку всіх підприємств регіону.
Реструктуризація промисловості передбачає збільшення гнучкості і адаптованості підприємств, підтримку малого і середовищ-нього підприємництва.
Виробництва масового і великосерійного характеру в біль-шинстве галузей промисловості в умовах кризи недостатність-але рентабельні. Тому необхідна підтримка політики скор-щення масштабів виробництва з одночасним збільшенням числа малих підприємств в різних сферах діяльності.
Проведення політики диверсифікації дозволить на базі круп-них промислових підприємств сформувати кілька середовищ-них і малих, що ефективніше використовують ті ж виробниц недержавні потужності. Однак це можливо лише за умови спів-будівлі певного механізму реалізації процедури разукруп-вати підприємств і поділу власності. Одним з ва-Ріанта такого механізму є створення на базі великих підприємств промислової групи з керуючою компанією, що відповідає за рішення спільних завдань і втручається в справи кожного з підприємств тільки в рамках своїх повноважень.
Підтримка малого і середнього підприємництва не-обходима для проведення регіоном політики зі створення робо-чих місць без зниження ефективності виробництва і вироб-дітельності праці. Мале підприємництво, особливо в про-ласті виробництва і сфери послуг, має великі резерви для забезпечення зайнятості населення.
Однією з цілей реструктуризації економіки є наси-щення товарного ринку, досягнення якого неможливо без підтримки місцевих товаровиробників та виробництв, робота-чих в умовах, замкнутих на ринку регіону.
Підтримка місцевих товаровиробників орієнтована на забезпечення стабільності економіки, її стратегічної незави-ності від зовнішніх ринків, концентрацію фінансових потоків в регіоні і, як наслідок, забезпечення стабільності його бюджету. Зміна напрямку підтримки в бік внутрішнього про-ництва і споживання не означає орієнтації на замкнутість ринку, що практично нереально в умовах світової глобалізації-зації економічних зв'язків. Йдеться про коригування еконо-вів зв'язків, усунення диспропорцій між ввезенням і ви-возом продукції з точки зору її суспільної корисності і впливу на економіку регіону.
Створення коопераційних структур у вигляді максимально зам-батіг в межах регіону технологічних ланцюжків виробляй-телей продукції дозволить забезпечити більш повне завантаження про-виробничих потужностей, знизити витрати, отримати еконо-мию на податках.
Реструктуризація економіки країни на сучасному етапі неможлива без підтримки ресурсозберігаючих іенергосберегающіх виробництв, проведення політики ресурсозбереження. Висока матеріаломісткість і низька ефективність використання ресур-сов є одним з головних перешкод зростання виробництва в умовах орієнтації на платоспроможний попит, тому ресур-сосбереженіе можна розглядати як основний критерій оціню-ки доцільності заходів щодо реструктуризації та розвитку данно-го виробництва. З цією метою пропонується створення механізму зіставлення ресурсних витрат за всіма проектами розвитку. Підпри-ємства повинні обґрунтовувати в розрахунках витрати ресурсів і рас-кривает альтернативні можливості щодо їх використання, осо-бенно в разі отримання інвестиційних кредитів.
Вимагають вирішення проблеми міжбюджетних відносин, рас-пределеніе дотацій та трансфертів по регіонах країни. Для реа-лізації цього напрямку необхідна політика жорсткого конт-ролю за доходами і видатками регіону і повинна бути підвищена ефективність управління майном регіону.
Підвищення ефективності регіонального господарства мож-ли також через підвищення продуктивності, завантаження і ефективності використання виробничих потужностей, чого можна досягти за рахунок впровадження інтенсивних технологій і, як наслідок, скорочення витрат.
Довгостроковим перспективним напрямком реалізації дан-них заходів є досягнення фінансової стабільнос-ти регіонального бюджету, зміна його структури, вишукування додаткових джерел фінансування.
Структурна перебудова вітчизняної промисловості можлива на базі організаційно-економічної реорганізації науково-технічного комплексу, становлення ефективної сис-теми досліджень і розробок, активізації на цій базі науки і реалізації її досягнень в життя.