Нормативно-правовий акт не має зворотної сили, тобто не поширює свою дію на відносини, що виникли до його вступу в силу, за винятком випадків, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність громадян або іншим чином поліпшує становище осіб, на яких поширюється дія нормативного правового акта, або коли в самому нормативно-правового акта або в акті про введення його в дію прямо передбачається, що він поширює свою дію на відносини, що виникли до його вступу в силу.
Декрети Президента Республіки Білорусь і закони Республіки Білорусь не мають зворотної сили, за винятком випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність громадян.
Додання зворотної сили не допускається, якщо нормативно-правовий акт передбачає введення або посилення відповідальності за дії, які на час їх вчинення не вабили зазначену відповідальність або вабили м'якшу відповідальність.
Нормативні правові акти республіканських державних органів мають обов'язкову силу на всій території Республіки Білорусь, нормативні правові акти органів місцевого управління і самоврядування - на відповідній території Республіки Білорусь.
Дія нормативних правових актів, за винятком випадків, встановлених законом та міжнародними договорами Республіки Білорусь, поширюється на громадян і юридичних осіб Республіки Білорусь, а також знаходяться на території Республіки Білорусь іноземних громадян, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб.
Нормативно-правовий акт (його частина) припиняє свою дію у випадках:
закінчення терміну, на який був розрахований тимчасовий акт (його частина);
визнання нормативного правового акта (його частини) неконституційним в установленому законом порядку;
визнання нормативного правового акта (його частини), що втратив чинність;
скасування нормативного правового акта у випадках, передбачених Конституцією та іншими законодавчими актами Республіки Білорусь.
Поняття та ознаки правосвідомості, його структура та види
Правосвідомість є однією з форм суспільної свідомості.
Правосвідомість має свій особливий предмет відображення (реальні суспільні відносини, які потребують правового регулювання, правові явища і т.д.) і об'єкт впливу (процес формування права).
- Осмислення права;
- Оцінку права;
- Усвідомлення необхідності створення розвиненої системи законодавства;
- Осмислення потреби в зміну і доповнення діючих нормативних актів;
- Сприйняття процесу і результатів реалізації права;
- Співвіднесення правових цінностей з іншими.
У структуру правосвідомості входить правова ідеологія і правова психологія (+ правова мораль).
1. Повсякденна правосвідомість.
2. Наукове (теоретичне) правосвідомість.
3. Професійна правосвідомість.
4. Суспільна правосвідомість.
5. Індивідуальне правосвідомість.
Правосвідомість тісно пов'язане як з правотворчеством, так і применени третьому права.
а) різко критичним, вкрай негативним ставленням до загальноприйнятих, об'єктивним (абсолютним) цінностям;
б) максималістським підходом, інтенсивністю, безкомпромісністю заперечення;
в) не сполучений з позитивною програмою;
г) несе в собі деструктивне, руйнівне начало.
Залежно від того, які цінності заперечуються, нігілізм може бути політичним, релігійним, моральним і т.п.
Проф. Н.І. Матузов виділяє следующіеформи правового нігілізму:
а) умисне порушення законів та інших нормативно-правових актів;
б) масове недотримання і невиконання юридичних приписів;
в) видання суперечливих правових актів;
г) підміна законності доцільністю;
д) конфронтація представницьких і виконавчих структур;
е) порушення прав людини;
ж) теоретична форма правового нігілізму (в науковій сфері, в роботах юристів, філософів та ін.).
Проф. В.А. Туманов каже, по-перше, опассівной і активної формах правового нігілізму. Дляпассівной форми характерно байдуже ставлення до права, явна недооцінка його ролі і значенія.Актівному юридичній нігілізму властиво усвідомлено вороже ставлення до права. Представи-ки цього напрямку бачать, яку важливу роль відіграє або може грати право в житті суспільства, і саме тому виступають проти нього.
По-друге, проф. В.А. Туманов розділяє правовий нігілізм:
а) на високому поверсі суспільної свідомості (у вигляді ідеологічних ті-чень і теоретичних доктрин);
б) на рівні буденного, масового свідомості (у формі негативних ус-вок, стійких упереджень і стереотипів);
в) відомчий. Останній проявляється в тому, що нерідко подзакон-ні акти стають «надзаконного», юридичні норми не стикуються, виникають найгостріші колізії.
Правовий нігілізм - це патологія правової свідомості, обумовлена певним станом суспільства. Поетомупуті боротьби з ним повинні бути різноманітні. це:
б) зміна змісту правового регулювання, максимальне при-наближенні юридичних норм до інтересів різних верств населення;
г) поліпшення правозастосовчої практики;
д) теоретична робота в цьому напрямку, і ін.
Все це, в принципі, є не що інше, як процес послабшають шення состояніяправовой культури суспільства, її збагачення.
У літературі справедливо зазначається, що «від правового нігілізму треба відрізняти конструктивну критику права, з одного боку, а з іншого - стре-митися уникати юридичного фетишизму, тобто зведення в абсолют ро-ли права та інших правових засобів» (Н.Л. гранат).