Про ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ
І гарантії прав громадян ПРИ ЇЇ НАДАННІ
(1) Особа, яка страждає на психічний розлад, законний представник неповнолітнього віком до 15 років і законний представник особи, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, якщо така особа за своїм станом не здатна відмовитися від лікування, мають право відмовитися від пропонованого лікування або припинити його , за винятком випадків, передбачених частиною четвертою статті 11 цього Закону. Законний представник особи, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, сповіщає орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного про відмову від лікування або його припинення не пізніше дня, наступного за днем зазначених відмови від лікування або його припинення.
(2) Особі, що відмовляється від лікування, або його законному представнику має бути роз'яснено можливі наслідки припинення лікування. Відмова від лікування із зазначенням відомостей про можливі наслідки оформляється записом в медичній документації за підписом особи або її законного представника та лікаря-психіатра.
3. Право відмовитися від пропонованого лікування може бути реалізовано до початку лікування, а право припинити лікування може реалізуватися на будь-якій стадії лікування, що проводиться.
Справа в тому, що при відмові від лікування лікар може вступити двояко: або прийняти відмову, поважаючи право пацієнта на добровільне рішення, якщо воно виходить від особи, здатного розуміти наслідки своїх дій, або всупереч бажанням хворого надавати йому допомогу в примусовому порядку, якщо на то є законні підстави. Але перш ніж схилитися в ту чи іншу сторону, лікар зобов'язаний з'ясувати мотиви відмови. Це дасть йому додаткову можливість оцінити здатність пацієнта до прийняття усвідомлених рішень і відкриє шлях до пошуку порозуміння.
На цю тактику орієнтує лікаря і професійна етика: "Відсутність законних підстав для застосування недобровільних заходів до пацієнта, психічний стан якого викликає у психіатра побоювання, не звільняє психіатра від морального обов'язку шукати інші можливості і діяти ненасильницьким шляхом" (ст. 7 Кодексу професійної етики психіатра ). Уміння встановити контакт, пояснити, попередити, заспокоїти, переконати і т.д. становить мистецтво проведення бесіди як при отриманні згоди хворого на лікування, так і в процесі подолання відмови від допомоги.
Якщо ж доводи лікаря не призводять до бажаного результату, а психічний розлад у пацієнта не є важким, то лікарю залишається прийняти добровільну відмову від лікування, як того вимагає ч. 2 цієї статті.
5. Відмова від початку лікування слід оформляти у вигляді запису в медичній документації, яка здійснюється в порядку, встановленому ч. 1 ст. 11 цього Закону. Відмова від вже розпочатого лікування (тобто припинення лікування по волі пацієнта або його законного представника) із зазначенням відомостей про можливі наслідки оформляється окремим записом.
Це призводить до необхідності до запису в медичній документації долучити особиста заява пацієнта або його законного представника з вимогою про припинення лікування та мотивуванням цієї вимоги. При відсутності заяви та при небажанні пацієнта або його законного представника ставити свій підпис в медичному документі факт відмови і зроблену лікарем запис про це слід засвідчити підписом третьої особи (свідка).