93 Становлення банківської системи української імперії
Кредитно-банківська система в Україні, так і вУкаіни до XVIII в розвивалася надзвичайно повільно На рубежі XVII-XVIII ст лихварство вже не могло задовольнити дворянство і представників торгового ка АПІТАЛ, зацікавлених в кредитах для збільшення обсягів операцій Обмеження кредитних ресурсів усередині країни спонукало купців брати позики в іноземних банкірів, їх люб'язно надавали під великі п роценти Це викликало невдоволення серед населення і гальмувало подальший економічний розвиток Так виникла необхідність формування Власне кредитних ресурсів, які сприяли б збільшенню оборотного капіта алу на привабливих условіеумовах.
Але першочерговим завданням для феодальнойУкаіни було надання відповідної допомоги дворянству, а не купецтва, тому було здійснено ряд заходів, спрямованих на створення установ, які підтримували б по оміщіків Тому влітку 1754 р цариця Єлизавета Петрівна видала "Указ про заснування державно позиковому банку, в порядку видачі з оного грошей і про покарання лихварів "Державний позиковий банк з кладався з двох самостійних частин - Дворянського банку (з конторами в Москві і Харкові) і банку поповнення при арьковском порту комерції, створеного для задоволення фінансових піт дит представників торгового капіталний Капіталу.
Банк поповнення, діючи при Комерц-колегц, отримав назву Комерційного Його статутний капітал становив 500 тис. Руб Основною діяльністю банку були короткострокові позикові операції (не більше ніж на 75% е ід вартості товарів) терміном на 6 місяців під заставу товарів, що знаходяться на складах в порту Харкова Банку не здійснював обліку векселів, що не здійснював розрахунків між купцями і не приймав внесок іадів.
Діяльність банку не задовольняла купців Короткострокові позики під заставу товарів на складах не користувалися популярністю, оскільки отримання такого кредиту ставило під сумнів репутацію купця в очах х іноземних партнерів Щоб розширити коло своїх клієнтів, банк почав видавати кредити дворянам, які часто не могли його повернути Все це призвело до кризи Комерційного банку, і 1770 р він припини в діяльність, хоча формально проіснував до 1782 г, в якому офіційно відбулася його ліквідація Залишки коштів, якими володів Ко ммерческій банк, було передано Дворянському банкованкові.
Сферою діяльності Дворянського банку (1754-1860 рр) був поземельний кредит Банк надавав також позики під заставу коштовностей і поміщицьких маєтків з розрахунку кількості кріпосних душ Клієнтами бан нку були дворяни імперії і іноземці, які взяли підданство і володіли нерухомістю в певних обумовлених регіонахУкаіни (згодом число клієнтів зросла за рахунок прибалтійських, Дружковкаіх і ук раїнською помещіковів).
Головною функцією банку було надання кредитів на суму від 500 до 10 000 руб під 6% річних з терміном повернення понад 3 років Згодом банк отримав право видавати дрібні кредити і приймати в заставу кам'яниці Термін позик 1 761 г був продовжений до 8 років Поміщики часто вже не гасили позик і не платили відсотків Гостро стояло питання про поповнення банківського капіталу, який складався л іше за державний кошт Тому 1770 р було вирішено впровадити практику прийняття внесок вкладів.
Популярність позик Дворянського банку сприяла створенню ще двох банків: Мідного (1758-1763 рр) і Артилерійського (1760-1763 рр), які мали задовольнити потреби всіх бажаючих отримати кредити
Статутний фонд Мідного банку склав 2 млн руб мідними грошима Головною метою його діяльності було збільшення скарбниці срібної монети Позики видавалися під переказні векселі та на тих же умовах, що і у Дворянському банку Особливістю було те, що повертати кредит необхідно було за схемою: 75% срібною монетою, а 25% - меднодною.
Артилерійський банк виник з ідеї перекарбувати в монети старі мідні гармати і на отриманий капітал створити кредитна установа Дохід банку належало б направляти на вдосконалення артилерії
Втім, історія цих двох банків нагадувала історію Дворянського позикового Позики видавалися великими сумами, позичальники їх не повертали і навіть не платили відсотків за користування Тривало розкрито РАДАНІТ державних коштів Тому 1763 р було прийнято рішення про розформування цих кредитних установоканов.
У 1764 р був створений ще один державний банк вУкаіни - Астраханський, основний капітал якого становив 175 тис руб Банк видавав товарні кредити, акцептував купецькі векселі і здійснював грошові перека ази в Москву У 1821 р і цей банк був ліквідований, а в його конторі тоді ж почав діяльність Державний комерційний бан банк.
У 1769 p, з проведенням грошової реформи, Катерина II покладала на банки нову функцію - заміну повноцінної розмінної монети паперовими грошима, більш вигідними для звернення З цією метою було засновано дв ва асигнаційні банки: Московський і Харківський В 1786 р їх об'єднали в Державний асигнаційний банк функції банку в основному зводилися до випуску асигнацій Але він мав і ряд привілеїв: закуповув ать у держави мідь, ввозити з-за кордону золото і срібло в злитках і іноземній валюті, утримувати в Харкові монетний двір і чекани ть там монету, здійснювати облік векселів Асигнаційний банк на державному рівні регулював паперово-грошовий обіг. залучав депозити, проте здійснювати кредитні операції він права не має не МАВ.
У 1843 р в результаті вилучення з обігу асигнацій і заміни їх на кредитні квитки Державний асигнаційний банк був ліквідований
У 1802 р в Державний позичкового був приєднаний Допоміжний банк для дворянства, видавав позики під 5% річних під заставу кам'яних будівель в Харкові і Москві і поміщицьких маєтків з кріпос Зніми селянами Допоміжний банк видавав іпотечні позики поміщикам, покликані звільнити їх від боргів лихварям і сприяти викупу вже закладеного маєтку Позики видавалися терміном на 25 років не готівку ю, а спеціальними паперовими грошовими знаками - заставними листами Ці квитки банку перебували в обігу разом з асигнаціями, буду і повноцінними засобами платежтежу.
У 1772 р в Харкові і Москві були відкриті позикових і сохранную казну - самостійні установи, в яких кредитні операції поєднувалися з філантропійною діяльністю
Позичкова скарбниця мала скласти конкуренцію лихварства і, нарешті, знищити Його Вона представляла собою звичайний ломбард Позики видавалися в розмірі до 1000 руб на термін 12 місяців під 3% річних і становила або 15% від суми отриманих в заставу дорогоцінних металів або цінних сказалчей.
Потреба кредитування промисловості і торгівлі змусила уряд створити в 18 і 7 г Державний комерційний банк на базі реорганізованих облікових контор Цей банк здійснював наступні операції: прийом вкладів на зберігання, видання позик під заставу товарів, облік векселів Особливістю його діяльності було те, що розмір виданого кредиту обумовлювався приналежності купця-позичальника до тієї чи гільдії Так, ку УЦИ першої гільдії могли розраховувати на найбільшу суму кредиту - до 60 тис руб, другий - до 30 тис руб, третього - до 7 тис. ру тис. руб.
Банк мав відділення в Москві, Одесі, Києві, Харкові, Полтаві, Новгороді і Запоріжжя Здійснюючи кредитування представників промислової і торговельної сфер, банк стягував додаткові збори і комісії, через який обслуговував дуже малу частину комерційного обороту Уряд же був зацікавлений у використанні ресурсів банку для наповнення державної скарбниці та надання позик поміщикам Відповідно, більша частини на внесків Державного комерційного банку повинна була передаватися в Державний позиковий ба анк.
Отже, вУкаіни фінансові ресурси направлялися на підтримку життєздатності кріпосницького держави і поміщицького володіння, тоді як в Західній Європі приватний банківський капітал кредитував промислових ву і торгову сфер.
Передбачаючи неминучість селянської реформи, уряд був змушений змінити існуючу державну систему кредитних установ У 1860 р було ліквідовано Державний позиковий і Державний комерційний банки переданий нням всіх прав Державному банку, на якого було покладено завдання зміцнення грошової і фінансової систеиой.
Банк мав право враховувати векселі та інші термінові папери, видавати позики, за винятком іпотечних, купувати і продавати золото, срібло і цінні папери, приймати вклади і т.п. Значна частина власних і залучених коштів використовувалася для задоволення потреб казначейства, підтримки державного кредиту Через широку мережу своїх філій банк стягував значну частину банківських капіталів з провінції в Петербуррг.
Банк активно діяв на ринку кредитних послуг Він видавав позики промисловим підприємствам на строк до трьох років, кредитував хлібну торгівлю Після проведення грошової реформи 1895-1897 рр він став емі ісійнім банком, отримавши право випускати кредитні квитки Правда, він не мав права на самостійне здійснення емісії, а тільки випускав кредитні квитки на вимогу уряду відповідно ресурси Державного банку формувалися переважно з казначейських вкладів і кредитних квитків Депозити приватних осіб і промисловості переважно концентрувалися в акціонерних банках Державний банк поступово перетворювався в цін тральні банк української імперії, а разом залишався найбільшим комерційним банком короткострокового кредітредіту.
У 1860 р контори Державного банку української імперії був відкритий в Києві, Харкові, Одесі, а ще - відділення в Полтаві часу почалася історія формування банківської системи на українських землях х, які перебували під владою української імперійії.