Податкова економія в результаті відрахувань і податку на майно на собівартість
3.3 Управління короткостроковими джерелами фінансування
Фінансові рішення щодо джерел коштів приймаються не тільки в рамках стратегічного управління, але і в ході здійснення поточної діяльності. Фінансові потоки в цьому випадку описують трансформацію вкладень в ті чи інші оборотні кошти, а їх структура і динаміка в чималому ступені визначається особливостями технологічного процесу. Найважливішим елементом цієї трансформації виступає фінансування поточної діяльності, яке, по суті, зводиться до фінансування оборотних коштів і здійснюється за рахунок власних і залучених джерел, прямим і непрямим способами.
Пряме фінансування поточної діяльності здійснюється шляхом залучення різного роду короткострокових банківських кредитів, непряме фінансування здійснюється за рахунок кредиторської заборгованості, яку називають іноді комерційним кредитом. Банківське кредитування може здійснюватися в різних формах: терміновий кредит, контокорентний кредит, онкольний кредит, обліковий кредит і ін.
Суть термінового кредиту полягає в перерахуванні банком обумовленої суми на розрахунковий рахунок позичальника. Після закінчення терміну кредит погашається.
Контокорентний кредит передбачає ведення банком поточного рахунку клієнта з оплатою надійшли розрахункових документів і зарахуванням виручки. Якщо коштів клієнта виявляється недостатньо для погашення зобов'язань, банк кредитує його в межах встановленої в кредитному договорі суми, т. Е. Контокоррент може мати і дебетове, і кредитове сальдо. У тому випадку, якщо банк кредитує клієнта, він стягує з нього відсотки на свою користь; якщо клієнт є кредитором банку, то останній нараховує відсоток на депозит на користь клієнта.
Онкольний кредит є різновидом контокоренту і видається, як правило, - під заставу товарно-матеріальних цінностей або цінних паперів; оплата рахунків клієнта здійснюється в межах забезпечення кредиту. Онкольний кредит повинен бути погашений на вимогу банку.
Обліковий (вексельний) кредит надається банком векселедержателю шляхом покупки (обліку) векселя до настання терміну платежу.
Способи погашення основної суми боргу і відсотків по ньому (однією сумою або серіями платежів) встановлюються в кредитному договорі. Кредиторська заборгованість являє собою один з основних джерел фінансування поточної діяльності.
Суть її полягає в тому, що у підприємства в силу різних обставин опинилися кошти (активи), за які воно повинно сплатити певну суму грошей, або зроблені нарахування, які передбачають в майбутньому виплату грошових сум - наприклад, отримане, але не оплачений сировину, нараховані, але не виплачені обов'язкові платежі в бюджет,
нарахована заробітна плата та ін. Таким чином, до тих пір поки не будуть зроблені перерахування грошових коштів або інші операції погасительной характеру, підприємство користується чужими фінансовими ресурсами. Це джерело істотно залежить від масштабів фінансово-господарської діяльності та змінюється спонтанно, т. Е. Непередбачувано. Спонтанність полягає в тому, що, наприклад, обсяг сировини, що поставляється і виникає одночасно кредиторської заборгованості можуть змінюватися в залежності від різних обставин. Фінансування поточної діяльності полягає в оптимізації забезпечення оборотних коштів джерелами фінансування в належних обсязі і структурі.
Такими джерелами є:
(А) власні оборотні кошти;
(Б) короткострокові банківські кредити і позики;
(В) кредиторська заборгованість (заборгованість перед постачальниками і підрядниками, бюджетом, працівниками). Схематично співвідношення між оборотними активами та джерелами їх фінансування представлено в табл.2.
Таблиця 2. Статична уявлення балансу.
З наведеного в табл.2 уявлення видно, що:
• довгострокові зобов'язання в повному обсязі покривають необоротні активи (таке твердження в даному разі умовно, але в цілому не позбавлене підстави);
• власний капітал частково використовується для фінансування необоротних активів, а в решти (це і є власні оборотні кошти) - оборотних активів;
• короткострокові джерела в повному обсязі покривають оборотні активи.
У наведеній схемі фінансування кредиторська заборгованість нерідко є вельми значущий джерело, а вузловими моментами управління нею є:
• вибір постачальника (в даному випадку по можливості повинні прийматися до уваги: солідність постачальника, можливість встановлення довгострокових відносин, варіабельність у встановленні фінансово-розрахункових відносин, наявність різних схем поставки сировини і матеріалів, середня тривалість поставки і т. П.);
• контроль своєчасності розрахунків (як правило, перевищення граничного терміну оплати поставлених сировини і матеріалів призводить до штрафних санкцій);
• вибір моменту розрахунку з конкретним кредитором в конкретній ситуації (в переважній більшості випадків постачальники сировини, природним чином зацікавлені в прискоренні оплати, пропонують знижку з відпускної ціни за умови щодо швидкої оплати; таким чином, перед підприємством виникає дилема - скористатися знижкою або отримати додаткове джерело фінансування).
3.4 Управління цільовою структурою джерел фінансування
Фінансово-господарська діяльність підприємства залежить від багатьох факторів (ресурси, умови та ін.), Причому вплив і порівняльна характеристика не всіх з них піддаються формалізованою оцінкою. З позиції можливості такої оцінки прийнято виділяти трудові, матеріальні та фінансові ресурси підприємства. Оскільки всі види ресурсів знаходяться в чиїйсь власності, включення їх в процес виробництва супроводжується необхідністю виконання ряду умов: згода власника на використання належного йому ресурсу, умови і терміни залучення ресурсу, розмір і способи оплати та ін [13].
Визначення та узгодження витрат, які потрібно понести як для залучення деякого ресурсу, так і для його підтримки на необхідному рівні, є зазвичай найбільш критичним моментом у прийнятті рішень з управління ресурсним потенціалом підприємства. Ці витрати зводяться до деяких виплат власникам ресурсів у вигляді дивідендів, відсотків, заробітної плати. Відомі різні показники оцінки витрат в залежності від виду ресурсу.
Загальна сума коштів, яку потрібно сплатити за використання певного обсягу залучених на ринку капіталу фінансових ресурсів, виражена у відсотках до цього обсягу, називається вартістю капіталу. Незважаючи на те, що підприємство фінансується з багатьох джерел, причому більшість з них, як правило, не є
безкоштовними, саме вартість довгострокових джерел фінансування має особливу значущість у фінансовому менеджменті. Причина досить очевидна - рішення про залучення капіталу є ключовим елементом стратегії управління підприємством, а його наслідки будуть позначатися на фінансовому становищі підприємства протягом тривалого часу.
Дві причини - оборотність і ризик - пояснюють появу витрат, пов'язаних із залученням капіталу.
По-перше, інвестор передбачає мати свою частку в доході, який отримує фінансовий реципієнт, пускаючи залучений капітал в оборот.
По-друге, для інвестора надання коштів на довгостроковій основі - досить ризиковий захід. Наприклад, купивши облігації деякого підприємства і через деякий час намірившись з яких-небудь причин достроково повернути вкладений капітал, інвестор не зможе зробити це шляхом пред'явлення облігацій емітенту для погашення (якщо таке не передбачено умовами емісії); єдине, що йому залишається зробити, - продати їх на вторинному ринку; фінансовий результат при цьому може бути непередбачуваним. Саме тому інвестор вимагає плати за надання фінансових ресурсів. Будь-яка компанія зазвичай фінансується з декількох джерел одночасно. З позиції стратегії оптимізація структури джерел - це прояв розумної і усвідомленої фінансової політики; з позиції поточного фінансування
- виникнення тих чи інших джерел, зміна структури поточних пасивів здійснюється не тільки в плановому порядку, але і нерідко спонтанно (зокрема, розширення обсягів діяльності зазвичай супроводжується зростанням кредиторської заборгованості).
Відносно витрат усі джерела можна поділити на дві групи:
• платні джерела (таких більшість - наприклад, за залучення кредитів і позик платяться відсотки, акціонерам сплачуються дивіденди, кредиторська заборгованість по товарних операціях нерідко пов'язана з відмовою від знижки і т. П.);
• безкоштовні джерела (сюди відносяться деякі види поточної кредиторської заборгованості, наприклад заборгованість по заробітній платі).
Очевидно, що витрати, пов'язані із залученням і обслуговуванням того чи іншого джерела, різняться. Наприклад, відсотки за короткостроковими та довгостроковими кредитами не збігаються, ставка, пропонована банком, залежить від ступеня фінансової залежності позичальника, різні банки пропонують різні процентні ставки. Те ж саме можна сказати про облігаційні позики і акціях. Оскільки вартість кожного з наведених джерел коштів різна, вартість капіталу комерційної організації в цілому знаходять по формулі середньої арифметичної зваженої, а відповідний показник називається середньозваженої вартістю капіталу [14]
де kj - вартість j-ro джерела коштів;
dj - питома вага j-го джерела коштів у загальній їх сумі.
Показник WACC має досить просту інтерпретацію - він характеризує рівень витрат (у відсотках), які щорічно має нести підприємство за можливість здійснення своєї діяльності завдяки залученню фінансових ресурсів на довгостроковій основі. Умовно кажучи, WACC чисельно дорівнює відсотку, одержуваному в середньому постачальниками капіталу, т. Е. Стратегічними інвесторами. Наведена формула розрахунку відображає лише логіку формування показника WACC; що стосується практики його обчислення, то відповідний розрахунок може бути виконаний з різним ступенем умовності, що залежить від врахування особливостей оподаткування доходів різних типів інвесторів. Будь-який новий проект повинен приносити прибутковість, що перевищує значення WACC. Оскільки будь-яке підприємство зазвичай фінансується з декількох принципово різняться джерел, а вартість їх варіює, завжди актуальна проблема контролю за структурою джерел в цілому і довгострокових джерел (капіталу) в особливості. Ця проблема вирішується шляхом підтримки так званої цільової структури капіталу, сенс якої полягає в тому, що в міру стабілізації діяльності підприємства у нього складається певне співвідношення між власним і позиковим капіталами, що відбиває:
(А) деяку прийнятну ступінь фінансового ризику;
(Б) резервний позиковий потенціал, під яким розуміється здатність підприємства в разі потреби залучити позиковий капітал в бажаних обсягах і на прийнятних умовах.
Спрощено цільову структуру капіталу можна розуміти як усвідомлено підтримуване співвідношення між власним і позиковим капіталами. Висока частка позикових коштів означає низький рівень резервного позикового потенціалу. Ці два поняття не тільки стратегічно важливими, а й мають безпосереднє відношення до фінансування поточної діяльності, оскільки умови отримання короткострокового кредиту в переважній більшості випадків також залежать від фінансової структури підприємства. Разом з тим можна стверджувати, що оптимізація структури капіталу є ядром більш загальної задачі - оптимізації структури джерел.
В ході моєї роботи можна виділити наступні способи фінансувань діяльності підприємства: самофінансування, банківське кредитування, пряме фінансування через механізми ринку капіталу, бюджетне фінансування та взаємне фінансування господарюючих суб'єктів. Розвиток світової економіки показує, що в системі стратегічного фінансування господарюючих суб'єктів, ринки капіталу займають домінуюче місце.
Одне з ключових понять в теорії фінансів - капітал. Капіталом називають:
1. сукупність ресурсів, які є універсальним джерелом доходів підприємства;
2. частка власників підприємства в його активах;
3. сукупність довгострокових джерел фінансування підприємства.
Можна узагальнити визначення фінансів. Фінанси - це система економічних
Одним із джерел фінансування підприємства, як уже говорилося в роботі, є лізинг. Лізинг має ряд особливостей, які відрізняють його від загальноприйнятого порядку регулювання договорів оренди. Лізинг займає особливе місце, оскільки являє собою цілеспрямовану, спеціально організовану діяльність по здачі майна в оренду.
З даної роботи видно, що фінансування діяльності підприємства здійснюється шляхом залучення різного роду короткострокових банківських кредитів, непряме фінансування здійснюється за рахунок за рахунок кредиторської заборгованості.
Я вважаю, що фінансово-господарська діяльність підприємства залежить лот багатьох факторів (ресурси, умови). І оскільки всі види ресурсів знаходяться в чиїйсь власності, включення їх в процес виробництва супроводжується необхідністю виконання ряду умов: умови і терміни залучення ресурсу, розмір і способи оплати та ін.
Ключовим елементом стратегії управління підприємством є залучення капіталу, його наслідки позначатимуться на фінансове становище підприємства протягом тривалого часу.
Список використаної літератури
[7] ст.816, Цивільний кодекс Російської Федерації
[11] Слід зазначити, що термін «власні кошти» в додатку до конкретної покупці досить умовний, оскільки відноситься до пасиву бухгалтерського балансу. Грошові кошти, акумульовані на розрахунковому рахунку, тобто в активі балансу, можуть бути забезпечені як власними, так і залученими джерелами. При списанні коштів з розрахункового рахунку в оплату майна однозначно не можна сказати за рахунок яких джерел були сформовані списані кошти.