спеціальні місії (місії adhoc) - представники держав, що направляються до іншої держави для виконання конкретних функцій (ведення переговорів, вручення документів і т.д.). Спеціальні місії і делегації на м / народних конференціях є тимчасовими зарубіжними органами зовнішніх зносин гос-в.
Правовий статус і діяльність спеціальних місій визначається звичайними нормами МП і регламентується Віденською конвенцією про спеціальні місії 1969 року (набула чинності в 1985 г.). в ній беруть участь 30 гос-в. Україна не бере.
Цю діяльність називають дипломатією adhoc.
Вони складаються з голови делегації, її членів, радників і експертів. Повноваження спеціальних місій визначаються главою д-ви, главою уряду, зовнішньополітичним відомством або його главою в залежності від завдань спеціальної місії і її рівня.
Всього налічується понад 20 видів спеціальних місій (делегації на 2х сторонніх переговорах, на різних церемоніях, наприклад, при вступі на посаду глави д-ви, на ювілеях, похоронах).
Функції спеціальної місії визначаються за взаємною згодою між державою, що посилає і приймає.
У порівнянні з дипломатичними представництвами спеціальні місії мають ряд характерних ознак:
1) їх функції обмежені в часі і мають цільове призначення,
2) главою місії і її членами м.б. особи, які раніше не мали дипломатичного статусу,
3) спеціальну місію може здійснювати і одну особу.
Конвенція «Про спеціальні місії» 1969 встановила, що імунітети і привілеї дипломатичних представництв і їх персоналу, встановлені Віденською конвенцією 1961 році повинні поширюватися на спеціальні місії і їх персонал.
Торгові представництва. як правило, розглядаються в якості частини дипломатичного представництва держави і на них поширюється дія Віденської конвенції про дипломати-чеських стосунках.
Торгові представництва здійснюють внешнеекономічес-кую діяльність від імені держави. У функції торгових пред-ставітельств входять: представництво інтересів держави в об-ласті зовнішньої торгівлі; вивчення умов і норм про торгової діяль-ності в даній державі; видача дозволів та затвердження зовнішньоекономічних угод від імені держави і ін.
Держава несе відповідальність за зобов'язаннями торгового представництва.